Постанова

від 25.04.2007 по справі 6/43-749

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/43-749

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2007 р.Справа № 6/43-749

 16 год. 55 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Шумського І.П.             

при секретарі судового засідання  Лучко Р.М.

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеш-Україна», вул. Гагаріна, 17д, м. Шумськ, Тернопільської області

до  Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції, вул. У. Самчука, 6, м. Кременець, Тернопільської області

про  скасування  податкових повідомлень-рішень.

За участю представників сторін:

позивача: Киринюк З.І.

                 

відповідача: Філіпюк В.М., Байло О.Є., Божук М.І.

прокурор: Свачій М.І.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеш - Україна»звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції про, з врахуванням уточнення, скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість №№ 0000941502/0 від 18 грудня 2006 року на 2699 грн., 0000011502/0 від 18 січня 2007 року на 36472 грн., 0000181502/0 від 19 лютого 2007 року на 7259 грн., та рішення про результати розгляду первинних скарг №№ 1075/10 від 07 лютого 2007 року, 1225 від 09 лютого 2007 року, 2059/10 від 06 березня 2007 року.

Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представником, позивач мотивував невідповідністю оспорюваних рішень фактичним обставинам та нормам закону.

У запереченнях на позов та згідно з поясненнями представників податкової служби, відповідач позову не визнав, посилаючись на законність та обґрунтованість винесених рішень.

Судове засідання призначене вперше на 04 квітня 2007 року було відкладено на 16 квітня 2007 року, а пізніше оголошено перерву до 25 квітня 2007 року.

04 квітня 2007 року від прокурора надійшло повідомлення про вступ у справу в порядку представництва інтересів держави на стороні Кременецької МДПІ.

Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора, суд встановив:

14-18 грудня 2006 року, 12-18 січня 2007 року, та 08-16 лютого 2007 року посадовими особами Шумського відділення Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції проведено перевірки ТОВ «Сегеш-Україна» з питань відшкодування податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2006 року.

За результатами перевірок 18 грудня 2006 року, 18 січня 2007 року та 16 лютого 2007 року складено Акти №№98/1502/32736549, 00001/1502/32736549, 000019/1502/32736549 в яких, серед іншого, податковим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог п.п.7.4.4, п.7.4, ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР.

Відповідно до змісту актів, пояснень представників відповідача позивачем, у поданих в листопаді - грудні 2006 року, січні 2007 року  деклараціях заявлено до бюджетного відшкодування за жовтень 2006 р. –2699 грн., листопад 2006 р. –36472 грн., грудень 2006 р. - 7259 грн. податку на додану вартість.

Відносячи (2699+36472+7259) 46430 грн. ПДВ до бюджетного відшкодування позивачем, на думку працівників податкової служби, порушено вище перелічені вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі –Закону №168/97-ВР), які полягали у:

-  віднесені до бюджетного відшкодування сум включених в ціну придбаного товару, частково не сплачених товариством у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів;

- віднесені до податкового кредиту сум сплачених в ціні товару, який не призначається для використання у господарській діяльності позивача, оскільки остання є збитковою, не направлена на отримання прибутку, від-так не є господарською діяльністю.   

За результатами розгляду Актів податкових перевірок державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення –рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість №№ 0000941502/0 від 18 грудня 2006 року на 2699 грн., 0000011502/0 від 18 січня 2007 року на 36472 грн., 0000181502/0 від 19 лютого 2007 року на 7259 грн.

В своїй позовній заяві позивач просить скасувати прийняті рішення.

Вказані вище акти ненормативного характеру оскаржувались позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону  № 2181.

Рішеннями Кременецької МДПІ  №№ 1075/10 від 07 лютого 2007 року, 1225 від 09 лютого 2007 року, 2059/10 від 06 березня 2007 року в задоволенні скарг  ТОВ «Сегеш-Україна» відмовлено.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Приписи  статей 6,19 Конституції України, ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зобов'язують суб'єктів владних повноважень приймати свої рішення на підставі та  у  спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття такого рішення, покладається на відповідний податковий орган.

Однак, приписів згаданих норм Конституції та КАС України, щодо обґрунтованості прийняття повідомлень-рішень №№ 0000941502/0 від 18 грудня 2006 року, 0000011502/0 від 18 січня 2007 року та 0000181502/0 від 19 лютого 2007 року відповідачем не доведено.

Так, відповідно до положень п. 1.7, 1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне  відшкодування  - сума,  що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у випадках, визначених цим Законом.

Змістом п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий  кредит звітного періоду складається із сум податків,  сплачених (нарахованих) платником  податку  у  звітному періоді у зв'язку з  придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку;

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені (нараховані) в ціні товару при їх придбанні, нарахованих в ціні придбаних товарів, у разі їх подальшого використання у своїй господарській діяльності.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту цього звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні такої різниці та за відсутності податкового боргу попереднього періоду, отримана сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Якщо у наступному податковому періоді  сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (п.п.7.7.2 п.7.7. ст..7 Закону №168/97-ВР).

Як вбачається з представлених документів, зокрема податкових накладних, вантажно-митних декларацій, платіжних доручень, і незаперечено відповідачем, отримані від контрагентів у вересні, жовтні і листопаді товарно-матеріальні цінності, та послуги, митні нарахування, товариством оплачено з врахуванням включеного в ціну товару податку на додану вартість, за виключенням 44 грн. у вересні 2006 року.

Від-так, підстав для бюджетного відшкодування у позивача не було лише в у цій частині. Тому, в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення –рішення № 0000941502/0 від 18 грудня 2006 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 44 грн. слід відмовити.

При цьому, Закон не ставить в залежність право платника на бюджетне відшкодування від отримання ним прибутку чи доходу.

Слід також зазначити, що висновки відповідача про відсутність господарської діяльності з огляду на збитковість товариства, також суперечать приписам закону, оскільки його діяльність повністю відповідає визначенням даним ч.1 ст.3 Господарського Кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме:

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів   господарювання   у   сфері   суспільного виробництва,  спрямована на виготовлення та реалізацію  продукції, виконання  робіт чи надання послуг вартісного характеру,  з метою отримання доходу.

Відповідно до п.п. 7.6.4. п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», "доходи"  це сума коштів або вартість   майна,  отриману  (нараховану)  платником  податку  від продажу,  обміну  або  інших способів відчуження цінних паперів та деривативів,   збільшену   на   вартість   будь-яких  матеріальних цінностей  чи  нематеріальних  активів,  які  передаються платнику податку  в  зв'язку  з  таким  продажем,  обміном або відчуженням.

А прибутком, на відсутність якого посилається відповідач,  є сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Мінфін України від 31.03.1999  № 87 Зареєстрований: Мін'юст України, 21.06.1999 за № 397/3690)

З огляду на усе вищевикладене, правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування на (46430-44) 46386 грн. податку на додану вартість відповідачем належним чином не доведена. А тому вимоги позивача  в частині скасування податкових повідомлень - рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість №№ 0000941502/0 від 18 грудня 2006 року на (2699-44) 2655 грн., 0000011502/0 від 18 січня 2007 року на 36472 грн., 0000181502/0 від 19 лютого 2007 року на 7259 грн., підлягають задоволенню.

В той же час, виходячи з приписів ст..ст.1-3,6,17,105,162 КАС України, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду вимоги про скасування рішень відповідача про результати розгляду скарг, якими для позивача не встановлено жодного зобов'язання.

Від-так провадження у справі щодо позовних вимог про скасування  рішень №№ 1075/10 від 07 лютого 2007 року, 1225 від 09 лютого 2007 року, 2059/10 від 06 березня 2007 року слід закрити за п.1 ст.157 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 87,89,94 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,157-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Визнати нечинними податкові повідомлення –рішення №№, 0000011502/0 від 18 січня 2007 року, 0000181502/0 від 19 лютого 2007 року та 0000941502/0 від 18 грудня 2006 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 2655 грн.

2. Стягнути з Державного бюджету України -

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеш-Україна», вул. Гагаріна, 17д, м. Шумськ, Тернопільської області, код 32736549  –1,70 грн., сплаченого  державного мита.

3. В задоволенні вимог про скасування податкового повідомлення –рішення № 0000941502/0 від 18 грудня 2006 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 44 грн. відмовити.

4. Провадження у справі в частині скасування рішень Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції про результати розгляду первинних скарг №№ 1075/10 від 07 лютого 2007 року, 1225 від 09 лютого 2007 року, 2059/10 від 06 березня 2007 року закрити.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі

---

2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

 

Суддя                                                            І.П. Шумський