Постанова

від 23.10.2018 по справі 804/2265/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 жовтня 2018 року

справа №804/2265/15

адміністративне провадження №К/9901/9676/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Аспект Ойл на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у складі судді Віхрова В.С. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у складі суддів Поплавського В.Ю., Сафронова С.В., Чепурнова Д.В. у справі №804/2265/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аспект Ойл до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

05 лютого 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аспект Ойл (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року №0003562203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 992 264 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 996133 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

30 березня 2015 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, у задоволені позовних вимог Товариства відмовлено, з огляду на формування показників податкової та бухгалтерської звітності на підставі правочинів, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

30 липня 2015 року позивачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та задовольнити позовні вимоги Товариства.

31 липня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №804/2265/15 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

01 вересня 2015 року справа №804/2265/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

Заперечення або відзив від податкового органу на касаційну скаргу Товариства до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

25 січня 2018 року справа №804/2265/15 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/9676/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37236900, перебуває на податковому обліку з 20 вересня 2010 року, є платником податку на додану вартість з 05 лютого 2013 року.

Податковим органом у серпні 2014 року проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, щодо придбання товарів (робіт, послуг) при фінансово-господарських взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Баралит Плюс за травень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Супутник за жовтень, листопад 2012 року та Товариством з обмеженою відповідальністю Талис Плюс за червень 2014 року та подальшої їх реалізації, результати якої викладені в акті перевірки від 26 серпня 2014 року №3582/157/04-03-22-03/37236900 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 15 вересня 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003562203 згідно з пунктом 54.3 статті 54 та відповідно абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 992 264 грн. за порушення пунктів 14.1.36, 14.1.56, 14.1.191, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1996133 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Барилит Плюс укладено чотири договори поставки нафтопродуктів у травні 2014 року. Товариство отримання товару (нафтопродуктів) за цими договорами доводить видатковими накладними від 31 травня 2014 року №140531000000121, №140531000000008, №140531000000007, №140531000000009 та податковими накладними від цієї ж дати №255, №10, №9, №11, суми податку на додану вартість за якими включено до податкового кредиту за травень 2014 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з цього податку за травень 2014 року у сумі 2070449,43 грн., за червень 2014 року у сумі 323874,80 грн. Товариство також доводить зберігання придбаних нафтопродуктів у Приватного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт , підтвердження їх якості сертифікатами відповідності за номерами реєстрації UA1.035.0103654-11, UA1.035.0183651-11, UA1.035.0070536-12, UA1.145.0203898-13.

Здійснення транспортування нафтопродуктів позивач доводить фактом укладення договорів перевезення з Товариством з обмеженою відповідальністю Днєпртрансойл від 01 листопада 2013 року №3790, з Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Кременчукнафтопродукт від 01 лютого 2013 року №55, з Приватним акціонерним товариством Дніпронафтопродукт від 11 лютого 2013 року №3266.

Оцінюючи реальність постачання нафтопродуктів з межах взаємовідносин Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю Барилит Плюс суди попередніх інстанцій погодили позицію податкового органу щодо недоведеності здійснення цих операцій з огляду на те, що відповідачем отримано від Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області акту від 24 липня 2014 року №2022/04-66-22-03/37376458 Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Барилит Плюс під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року , яким встановлено порушення підприємством вимог статті 185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Крім того судами попередніх інстанцій враховано інформацію АІС Податковий Блок за якою контрагент позивача має стан 9 - направлені повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, здійснює основний вид діяльності за КВЕД - 77.33 надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів, а також встановлено, що у підприємства відсутні основні фонди, трудові ресурси, тощо для здійснення господарської діяльності та те, що податкова декларація (уточнюючі розрахунки) з ПДВ за травень 2014 рік контрагентом позивача до податкового органу не надано.

Судами попередніх інстанцій встановлено укладення між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю Талис Плюс двох договорів поставки нафтопродуктів у червні 2014 року, виконання яких позивач доводить видатковими накладними від 30 червня 2014 року №140630000000014, №140630000000015 та податковими накладними №14, №15 від цієї дати, податок на додану вартість за якими включено до податкового кредиту за червень 2014 року в сумі 1429471,30 грн., за липень 2014 року в сумі 168369,40 грн., відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з податку на додану вартість, даним цієї декларації за червень, липень 2014 року, сертифікатами відповідності за номерами реєстрації UA1.035.0103654-11, UA1.035.0183651-11, UA1.035.0070536-12, UA1.145.0203898-13, укладенням трьох договорів перевезення та договору зберігання.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій прийняли позицію податкового органу про відсутність доказів реального виконання господарських операцій з огляду на акт від 22 липня 2017 року №750/04-62-22-3/38361594 отриманий від Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Талис Плюс щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року , з посиланням на який податковий орган вважає відсутнім об'єкт оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання, інформацію АІС Податковий Блок за якою Товариство з обмеженою відповідальністю Талис Плюс має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, здійснює основний вид діяльності за КВЕД - 77.33 - надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів, за відсутності основних фондів, трудових ресурсів, тощо для здійснення господарської діяльності.

Суди попередніх інстанцій з посиланням на викладені обставини та визначення господарської операції в розумінні статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , дійшли висновку, що реальність здійснення господарських відносин позивача з його контрагентами не підтверджено та встановлено неможливість реального здійснення платником податків операцій з придбання у них товару.

Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що неможливість проведення звірок податковим органом з контрагентами позивача є доказом відсутності реального здійснення господарських операцій, з огляду на те, що зафіксований актами районних податкових інспекцій факти неможливості проведення звірок посвідчують виключно ці обставини і жодним чином не впливають на склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Неприйнятним є також висновок судів попередніх інстанцій про припущення неможливості здійснення контрагентами позивача спірних господарських операцій, з огляду на те, що будь-які припущення не є доказами підтвердження або спростування будь-яких обставин.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в тій частині висновків, що Товариством не доведено здійснення господарських операцій в розумінні статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14, як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів або зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд визнає, що Товариством (позивачем у справі) впродовж усіх судових розглядів не надано відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Долучені до матеріалів справи акти приймання - передачі нафтопродуктів не отримують в собі змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистого підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, складені за певний період, доводять, що впродовж місяця постачальник передав, а покупець прийняв нафтопродукти, тобто констатують факт передачі раніше (у минулому) товару, а не сам факт здійснення кожної господарської операції.

Надані позивачем та долучені до матеріалів справи акти складені не по факту здійснення господарської операції або по групі цих операцій, а за певний період без їх визначення, що унеможливлює вважати ці акти первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, на підставі яких формуються дані бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність реальності здійснення господарських операцій, за якими контрагентами позивача складені податкові накладні прийняті позивачем до обліку та на підставі яких сформовано податковий кредит.

Оцінюючи спір у частині формування податкового кредиту слід висновуватися на системному аналізі положень пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 - 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що відсутність доказів придбання Товариством товару (нафтопродуктів) та використання його в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, унеможливлює віднесення суми нарахованого податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аспект Ойл залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі №804/2265/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер