Постанова

від 23.10.2018 по справі 816/1558/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2018 року

Київ

справа №816/1558/17

адміністративне провадження №К/9901/1095/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 (суддя - Кукоба О.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (головуючий суддя - Кононенко З.О., судді: Бондар В.О., Калиновський В.А.) у справі №816/1558/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Агро Центр до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укр Агро Центр (далі - ТОВ Укр Агро Центр ) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 13.07.2017 №№0006611405, 0006621405, 0006631405.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у Полтавській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Полтавській області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на відсутність у його контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірного постачальника та їх подальше використання в господарській діяльності.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Укр Агро Центр зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Укр Агро Центр з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Бізнес Модус Груп за період з 01.03.2017 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт від 29.06.2017 №885/16-31-14-05-09/39374646, в якому відображено висновок про порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ Укр Агро Центр занижено зобов'язання зі сплати ПДВ за березень 2017 року у розмірі 56916,00 грн. та завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 310309,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на узагальнену податкову інформацію щодо постачальника позивача, де зазначено про відсутність у достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед позивачем, наведено факти порушення контрагентами податкової дисципліни, а також викладено висновки про вчинення ними з постачальниками та покупцями правочинів без мети настання реальних наслідків.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 13.07.2017 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0006611405, згідно з яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2017 року у розмірі 310309,00 грн.;

№0006621405, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71145,00 грн., в т.ч., основний платіж - 56916,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 14229,00 грн.

Крім того, контролюючим органом складено акт від 29.06.2017 №625//16-31-14-05-09/39374646 про ненадання копій документів, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2017 №0006631405 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірного контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як з'ясовано судами, між ТОВ Укр Агро Центр (покупець) та ТОВ Бізнес Модус Груп (постачальник) 01.03.2017 укладено договір поставки №010301, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити товар, асортимент, кількість, ціна і вартість якого визначені у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до змісту наданих позивачем копій специфікацій до договору від 01.03.2017 №010301 предметом поставки були агрохімікати загальною вартістю 2203351,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 367225,30 грн.).

На підтвердження факту придбання у ТОВ Бізнес Модус Груп агрохімікатів упродовж березня 2017 року позивачем було надано копії податкових накладних, видаткових накладних. Доставку товарів здійснено власним та залученим автомобільним транспортом ТОВ Укр Агро Центр , на підтвердження чого до матеріалів справи надані копії товарно-транспортних накладних, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

На час вирішення справи судами попередніх інстанцій позивач на поточний рахунок ТОВ Бізнес Модус Груп на оплату придбаних товарів частково перерахував грошові кошти у розмірі 300000,00 грн., що підтверджено копією платіжного доручення від 15.06.2017 №2572. Як з'ясовано судами, договірні сторони досягли усної домовленості щодо поетапного погашення заборгованості за поставлені товари, повна оплата вартості придбаних товарів позивачем буде здійснена у строк, визначений Цивільним кодексом України.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання контролюючого органу на ненадання деяких з представлених документів на перевірку, як на підставу для висновку про обґрунтованість здійснених донарахувань.

Так, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору судами попередніх інстанцій) зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Поряд з цим судами встановлено, що позивачем забезпечено зберігання всіх необхідних документів щодо спірних господарських операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення спірної господарської операції ТОВ Укр Агро Центр та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Укр Агро Центр розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Придбані товари використані позивачем у господарській діяльності шляхом їх реалізації третім особам, про що ним до матеріалів справи надані письмові пояснення та копії первинних документів.

На вимогу суду позивачем також були надані: довідка про фінансовий результат спірних операцій, відомості про відображення означених господарських операцій у бухгалтерському обліку підприємства, а також копії договорів оренди нежитлових приміщень від 29.07.2016 №№152, 153

Посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо постачальника позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійсненої поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду