Рішення

від 17.10.2018 по справі 910/6676/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2018Справа № 910/6676/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є. при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи №910/6676/18

за позовом Керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут ім.І.Сікорського"

про виселення з приміщення та стягнення 683 331,41 грн,-

представники учасників сторін:

від прокуратури: Угринович О.М., службове посвідчення 3040594 від 22.01.16

від позивача: Гармашов Б.С., довіреність № 43 від 11.05.18

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 травня 2018 року Керівник Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест", про виселення із займаного приміщення та стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 683 331,41 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест", на думку позивача, неналежно виконано умови Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6028 від 30.11.2011, в частині здійснення орендної плати за користування державним нерухомим майном - нежилим приміщенням, загальною площею 250,50 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Боткіна, 1, кімнати №№1,2,3,4,4а,5 на третьому поверсі будівлі навчального корпусу №28, що перебуває на балансі Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

07.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Керівника Київської місцевої прокуратури №9 надійшли докази усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.07.2018, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут ім.І.Сікорського".

04.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут ім.І.Сікорського" надійшли пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 повідомлено сторін про те, що у зв'язку з викликом судді Блажівської О.Є. для проходження співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання, розгляд даної справи, призначений на 11.07.2018 не відбудеться. Наступне засідання у справі призначено на 08.08.18.

У підготовче засідання 08.08.2018 з'явилися представники позивача, прокуратури та третьої особи. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Також у підготовчому засіданні 08.08.2018 присутніми представниками учасників справи було заявлене клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи подане клопотання та залучення третіх осіб, з метою з'ясування обставин справи, на які посилалися позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та з метою повного та об'єктивного дослідження доказів, суд вирішив задовольнити клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 05.09.2018.

27.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшли пояснення по справі.

У підготовче засідання з'явилися представники прокуратури, позивача та третьої особи. Представник відповідача у підготовче засідання 05.09.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 відкладено підготовче засідання на 12.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 повідомлено сторін про те, судове засідання 12.09.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є на лікарняному. Наступне засідання у справі призначено на 03.10.18.

20.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшла заява про закриття провадження в частині позовних вимог про виселення з орендованого приміщення, у зв'язку із поверненням майна з орендного користування за Договором оренди №6028 від 30.11.2011.

У підготовче засідання 03.10.2018 з'явилися представники прокуратури та позивача. Представник відповідача та третьої особи не з'явилися, про час і місце проведення підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Судом повідомлено, що судом буде розглянуто клопотання про закриття провадження у справі під час винесення рішення у справі.

У підготовчому засіданні присутніми представниками учасників справи надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч.2 ст.177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2018.

10.10.2018 представником позивача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмового обґрунтованого розрахунку.

У судове засідання 17.10.2018 представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача та представник третьої особи 17.10.2018 у судове засідання не з'явились.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, були скеровані всі процесуальні ухвали із датами призначення справи до розгляду рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, до Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про отримання відповідачем всіх процесуальних документів у даній справі.

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Отже, відповідач є належно повідомлений про судовий розгляд, строки подання документів у справі та порядок вчинення ним процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аксон-Інвест (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6028 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно), загальною площею 250,50 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, 1, кімнати №№ 1, 2, 3, 4, 4а, 5 на третьому поверсі будівлі навчального корпусу № 28, що перебуває на балансі Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.05.11 і становить за незалежною оцінкою 2 136 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктами 3.1, 3.3, 3.6 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2011 31 654,60 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2011 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад місяці 2011 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувачу.

Згідно з п. 10.1 Договору, його укладено строком на 1 рік, що діє з 30.11.2011 до 30.11.2012 включно.

Відповідно до п. 10.4 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

30.11.2011 позивач за Актом приймання-передачі орендованого майна передав відповідачу орендоване приміщення.

В подальшому, додатковими договорами до Договору, його було неодноразово пролонговано.

Позивач зазначає суду про те, що на сьогоднішній день відповідачем порушені умови Договору в частині здійснення орендних платежів, внаслідок чого, за останнім обліковується заборгованість в розмірі 331 589,65 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось судом вище, відповідач, уклавши з позивачем Договори 1 та 2, прийняв обов'язок сплачувати орендну плату у відповідності до їх умов та вимог чинного законодавства України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши умови Договору, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, суд дійшов до висновку про те, що даний договір за своєю юридичною природою є договором оренди державного майна.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна .

Статтею 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна врегульовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно з ч. ч. 1 - 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що 22.11.2017 позивач повідомив відповідача про припинення дії Договору з 30.11.2017 на підставі листа Міністерства освіти України №0114/108м від 14.06.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 даної статті встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини другої ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до п. 3.11 Договору у разі розірвання за згодою сторін Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Судом встановлено, що в ході розгляду спору відповідачем було повернуто позивачу орендоване приміщення, про що сторонами було складено Акт приймання-передавання (повернення) орендованого майна від 31.08.2018.

Так, в межах підготовчого провадження Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 20.09.2018 подано заяву про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про виселення та надано Акт приймання-передавання (повернення) орендованого майна від 31.08.2018.

Отже на цей же період на відповідача поширюється і відповідальність за несвоєчасне внесення орендних платежів, обумовлених договором між сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Позивачем надано суду розрахунок орендної плати у відповідності до умов Договору. Крім того, названий розрахунок містить інформацію про рух коштів, зокрема, нарахування орендної плати, заборгованість, її збільшення та зменшення, в залежності від здійснення відповідачем часткових проплат в рахунок погашення заборгованості за Договором.

Матеріалами справи підтверджується наявна заборгованість відповідача за Договором в розмірі 331 589,65 грн.

Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.

Відповідачем жодним чином не було спростовано доводів позивача щодо наявності у відповідача залишкової заборгованості по орендній платі, у відповідності до умов Договору, в сумі 331 589,65 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, у відповідності до умов Договору, в сумі 331 589,65 грн є обґрунтованими та доведеними належним чином та підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості прокуратура просить суд стягнути з відповідача пеню та неустойку за порушення грошових зобов'язань відповідачем за Договором.

У відповідності до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

В ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено приписами частини другої ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення майна орендарем).

За умовами пункту 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.10.11 Договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Встановлення сторонами у договорі відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідає ст. 551 ЦК України та вимогам ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено, що пеня встановлюється у договорі між сторонами, а при сплаті пені її розмір не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період нарахування.

Судом встановлено, що позивачем заявлена до стягнення пеня за період з вересня 2017 по березень 2018, проте, позивачем не враховано, що договір припинив свою дію з 30.11.2017, то, у відповідності до приписів ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , пеня після закінчення терміну дії договору не нараховується.

Судом здійснено перерахунок розміру пені, з урахуванням скорегованого періоду нарахування даного показника, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 10 086,41 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що сторонами за взаємною згодою визначено саме порядок стягнення, окрім пені, неуйстоки (п. 10.11 договору), що прямо не заборонено чинним законодавством і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору, що свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 273 471,67 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за невиконання орендарем обов'язку щодо повернення майна, нарахованої у відповідності до положень договору оренди та приписів частини другої ст. 785 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 925/1358/17.

Крім того, у відповідності до п. 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в розмірі 9 947,69 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 21 122,97 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з п. 1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до п.1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов'язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат є правомірними.

Проте, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, судом встановлено, що у такому розрахунку допущено помилки. Відтак, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 489,39 грн інфляційних втрат.

Щодо вимоги позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом вище, відповідно до ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, підписання сторонами Акту приймання-передавання (повернення) орендованого майна є єдиним належним доказом реального повернення приміщення, як за умовами Договору, так і за приписами чинного законодавства України.

Судом встановлено, що в ході розгляду спору відповідачем було повернуто позивачу орендоване приміщення, про що сторонами було складено Акт приймання-передавання (повернення) орендованого майна від 31.08.2018.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

При цьому, суд роз'яснює позивачу, що ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Приймаючи до уваги відсутність будь-яких неврегульованих питань в межах позовних вимог в частині виселення відповідача з орендованого приміщення, заявлених позивачем, суд дійшов висновку щодо відсутності предмета спору між сторонами по даній справі в цій чистині.

З огляду на вищенаведене, провадження у справі №910/6676/18 підлягає закриттю в частині позовних вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення за відсутністю предмету спору через врегулювання його сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача .

Враховуючи відсутність заяви позивача, судовий збір сплачений за немайнову вимогу про виселення відповідача з орендованого приміщення, в частині якої, відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, закрито провадження у справі, стягненню з відповідача наразі не підлягає.

Одночасно, суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, проте, враховуючи помилки при визначенні розміру інфляційних втрат, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в інший частині провадження підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1 . Закрити провадження у справі №910/6676/18 в частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" з нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м.Київ, вул. Боткіна,1 - кімнати №№1,2,3,4,4а,5 на третьому поверсі будівлі навчального корпусу №28 загальною площею 250,50 кв.м., що перебуває на балансі Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут", у зв'язку з відсутністю предмету спору.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (03057, м.Київ, вул.Академіка Янгеля, 5, код ЄДРПОУ 35212317) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, бульв. Т.Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825, одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м.Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ в м.Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080200, назва - плата за оренду майна бюджетних установ), основну заборгованість у розмірі 331 589 (триста тридцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 65 коп, пеню у розмірі 10 086 (десять тисяч вісімдесят шість) грн 41 коп, штраф 3% у розмірі 9947 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн 69 коп, неустойку у розмірі 273 471 (двісті сімдесят три чотириста сімдесят одна) грн 67 коп, інфляційні втрати 3 489 (три тисячі чотириста вісімдесят дев'ять) грн 39 коп.

4. У іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Інвест" (03057, м.Київ, вул.Академіка Янгеля, 5, код ЄДРПОУ 35212317) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м.Київ, вул.Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ, м.Київ, код Банку 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 9 428 (дев'ять тисяч чотириста двадцять вісім) грн 77 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 25.10.2018

Суддя О.Є. Блажівська