Рішення

від 25.10.2018 по справі 910/9982/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 25.10.2018                                        Справа №910/9982/18 Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи № 910/9982/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КВАДР» до Громадської організації «Агенція з питань стратегічних комунікацій та розвитку «Спільні Зусилля» про стягнення 365 339,10 грн. Представники учасників справи: від позивача: не з'явились; від відповідача: не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КВАДР» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Агенція з питань стратегічних комунікацій та розвитку «Спільні Зусилля» про стягнення 377 410,33 грн.    Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не були належним чином виконані умови договору про надання послуг з обслуговування заходу № 03/12-17 від 06.12.2017 в частині оплати послуг, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 282131,75 грн., на яку позивачем були нараховані пеня, штраф, 3% річних та інфляційні витрати. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9982/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.09.2018. При цьому, судом враховано, що відповідно до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів. Відтак, оскільки умовами договору сторони визначили місце виконання договору м. Київ, позивач мав право подати позов до Господарського суду міста Києва за місцем виконання договору. В судовому засіданні 11.09.2018 суд, у відповідності до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив відкласти підготовче засідання на 25.09.2018, про що свідчить протокол судового засідання від 11.09.2018. 21.09.2018 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 365 339,10 грн., які складаються з 282131,75 грн. основного боргу, 5275,00 грн. 3 % річних, 19749,23 грн. штрафу, 44995,81 грн. пені та 13187,31 грн. інфляційних втрат. В судовому засіданні 25.09.2018 суд, у відповідності до ч. 4 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу про прийняття до розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог та виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на  09.10.2018. Оскільки судове засідання призначене на 09.10.2018 не відбулось, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 розгляд справи призначено на 25.10.2018. В судове засідання 25.10.2018 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час, місце і дату розгляду справи були повідомлені належним чином. Так, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення про отримання 18.10.2018 позивачем ухвали суду про призначення розгляду справи на 25.10.2018. В свою чергу, відповідач в судові засідання не з'являвся,  відзив на позовну заяву не подав. Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 29000, м. Хмельницький, вул. Подільська, 149, оф. 60. Окрім цього, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань  направлялися судом  рекомендованим листом з повідомленням про вручення на фактичну адресу місцезнаходження відповідача, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 8, оф. 1. Станом на дату розгляду справи по суті конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду відповідачем та повернення їх до суду з поміткою "повернуто за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача. У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалами суду про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. За таких обставин, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності. Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 25.10.2018 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. В нарадчій кімнаті 25.10.2018 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 06.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КВАДР» (надалі - виконавець, позивач) та Громадською організацією «Агенція з питань стратегічних комунікацій та розвитку «Спільні Зусилля» (надалі - замовник, відповідач) було укладено договір про надання послуг з обслуговування заходу № 03/12-17 (надалі договір), відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець зобов'язується за замовленням замовника, за плату, у порядку та строки, які передбачені умовами цього Договору, надати замовнику послуги з організації та обслуговування заходу, визначені додатками до договору. Місцем надання послуг визначено: Майновий комплекс «Президент готель»   (м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12). Згідно п. 2.1 договору замовлення послуг здійснюється шляхом підписання сторонами специфікації до договору, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованої дати проведення заходу замовника. Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що вартість послуг, яка визначена в специфікації може бути збільшена до 10% у випадку збільшення кількості замовлених послуг без підписання додаткової специфікації. За умовами п. 4.2 договору на замовника покладається обов'язок здійснити 100% оплату послуг з обслуговування заходу на підставі специфікації шляхом безготівкового розрахунку, не пізніше як за 10 календарних днів до дати запланованого заходу. Додаткові послуги (у випадку збільшення замовлення, закінчення заходу пізніше запланованого часу, а також інших випадках), та остаточний розрахунок оплачується замовником протягом 3 робочих днів на підставі акту виконаних робіт (п. 4.4 договору). Згідно п. 9.1 договору, строк його дії встановлюється із моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017 року.   Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, на виконання умов даного договору, позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги, що підтверджено актом здачі – приймання робіт (надання послуг) № 8317 від 17.12.2017, який підписано представниками обох сторін договору без заперечень. Згідно акту позивач здійснив обслуговування заходу в готелі «Президент – Готель» 16.12.2017 та 17.12.2017 на загальну суму 282 131,75 грн. Тоді як, відповідач свого обов'язку з оплати послуг не виконав. З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію №112/01 про повернення боргу від 14.06.2018, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо  інше  не  встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України). Положенням ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 4.2 договору визначено, що замовник зобов'язаний здійснити 100% оплату послуг з обслуговування заходу на підставі специфікації шляхом безготівкового розрахунку, не пізніше як за 10 календарних днів до дати запланованого заходу. Додаткові послуги (у випадку збільшення замовлення, закінчення заходу пізніше запланованого часу, а також інших випадках), та остаточний розрахунок оплачується замовником протягом 3 робочих днів на підставі акту виконаних робіт (п. 4.4 договору). Відповідно до  ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Наведене свідчить, що надання послуг без отримання попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки виконавець користується своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні. З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання послуг позивачем відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за надані послуги підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 282131,75 грн. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України      також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу. У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Пунктом 6.2 договору визначено, що за прострочення строків оплати наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуг за кожен календарний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф в розмірі 7 відсотків загальної вартості наданих послуг. Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, ст. 3 вказаного Закону закріплює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, за приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором. Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків за договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.2 договору нараховано, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, та заявлено до стягнення пеню в розмірі 44995,81 грн. та 19749,23 грн. штрафу за прострочку оплати послуг понад тридцять днів. При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16. Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано три відсотка річних в сумі 5275,00 грн. та інфляційні втрати в загальній сумі 13187,31 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій та 3% річних, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в заявленому позивачем розмірі, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить умовам укладеного договору. В той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі, за розрахунком суду, 13078,35 грн., оскільки при розрахунку інфляційних втрат позивачем не було враховано, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Таким чином, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 13078,35 грн., в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі, як і не скористався своїм правом участі у судовому засіданні. За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, а також зважаючи на помилки, які допустив позивач під час проведення розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 5478,45 грн. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КВАДР» до Громадської організації «Агенція з питань стратегічних комунікацій та розвитку «Спільні Зусилля» про стягнення 365339,10 грн. задовольнити частково. 2. Стягнути з Громадської організації «Агенція з питань стратегічних комунікацій та розвитку «Спільні Зусилля» (29000, м. Хмельницький, вул. Подільська, 149, оф. 60; ідентифікаційний код 39839375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КВАДР» (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12, ідентифікаційний код 35929323) основний борг у сумі 282 131 (двісті вісімдесят дві тисячі сто тридцять одна) грн. 75 коп., 3% річних у сумі 5275 (п'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 00 коп., втрати від інфляції у сумі 13078 (тринадцять тисяч сімдесят вісім) грн. 35 коп., пеню у сумі 44995 (сорок чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 81 коп., штраф у сумі 19749 (дев'ятнадцять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 23 коп. та  витрати по сплаті судового збору в розмірі 5478 (п'ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 45 коп. 3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ. 4. В решті позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено та підписано 25.10.2018. Суддя                                                                                                    Т.В.Васильченко