Рішення

від 16.10.2018 по справі 911/1766/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1766/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-виховний

комплекс Золоче , м. Київ,

до відповідача публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Київоблгаз , м. Боярка Києво-Святошинського району,

про стягнення 67 854,92 грн.

представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Богдан С.В., уповноважений, довіреність від 17.05.2018;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Навчально-виховний комплекс Золоче , м. Київ (далі по тексту ТОВ НВК Золоче ) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 08.08.2018 до відповідача - публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Київоблгаз , м. Боярка Києво-Святошинського району (далі по тексту - ПАТ Київоблгаз ), в якому просить стягнути з відповідача суму переплати 46 871,58 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 16764,90 грн., три проценти річних в сумі 4 218,44 грн., загалом 67 854,92 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання газу від 02.01.2013, за умовами якого було передбачено оплату споживачем авансом 100% вартості договірного обсягу газу на розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання. 30.06.2015 сторонами було укладено додаткова угода про розірвання з 01.07.2015 договору на постачання газу від 02.01.2013. На виконання умов пункту 4.9 Договору позивач підготував Акти звіряння розрахунків та виявив, що протягом дії договору виникла переплата за природний газ в розмірі 46871,58 грн. позивач направив відповідачу Акти звіряння, які не були підписані, а сума переплати не була повернута. 27.06.2018 позивач направив відповідачу вимогу щодо повернення суми переплати за договором, яка не була задоволена. Натомість відповідач направив позивачу листи від 11.04.2018 та від 24.07.2018 про списання безнадійної кредиторської заборгованості з балансу Броварської філії по експлуатації газового господарства. Відтак позивач просить суд стягнути з відповідача суму переплати 46871,58 грн. та за прострочення виконання грошового зобов'язання в порядку ст. 625 ЦК України 16764,90 грн. інфляційних втрат (за період липень 2015 - червень 2018) та 4 218,44 грн. 3% річних (за період з 01.07.2015 по 30.06.2018).

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2018 відкрито провадження у справі № 911/1766/18, ухвалено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2018. Суд не залучав до участі у справі в якості третьої особи Броварську філію по експлуатації газового господарства ПАТ Київоблгаз , оскільки зазначена філія не має статусу окремої юридичної особи та не володіє власною праводієздатністю.

11.09.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд застосувати у справі наслідки спливу позовної давності та відмовити позивачу в позові в повному обсязі. Відповідач твердить, що договірні обсяги постачання природного газу у 2014-2015 роках сторонами були визначені у відповідних додатках до Договору, а пунктом 4.6 Договору було передбачено здійснення авансових платежів в розмірі 100% від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу за п'ять календарних днів до початку місяця поставки газу. Відповідач твердить, що поряд з існуючим залишком коштів на 30.12.2014 в сумі 19887,43 грн. позивач в січні 2015 року сплатив 15419,52 грн. та в лютому 2015 року - ще 11 564,64 грн. Разом із тим, споживач за власною ініціативою без узгодження з постачальником зменшив споживання газу, а в березні 2015 не здійснював відбір газу. Згідно пункту 4.5 Договору розрахунковий період за договором становить один місяць. Згідно до пункту 4.6.5 Договору у разі виникнення переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати поставки газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. Відтак, за відсутності письмової вимоги споживача відповідач мав зарахувати переплату, що існувала станом на 30.12.2014 в рахунок оплати за січень 2015, переплату, здійснену споживачем в січні 2015 - в рахунок оплати за лютий 2015, а переплату, здійснену споживачем у лютому 2015 - в рахунок оплати за березень 2015. Враховуючи, що протягом трьох років споживач не направив відповідачу вимоги про повернення коштів, відповідачем було прийнято рішення про списання безнадійної кредиторської заборгованості з балансу філії. Така вимога на адресу Броварської філії ЕГГ надійшла лише 06.07.2018. Відповідно до п.4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідач твердить, що повернення авансових платежів не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 ЦК України (пункт 1.1 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013, постанова ВСУ від 15.10.2013 у справі №5011-42/13539-2012), а тому на вказану суму не можуть нараховуватися інфляційні та річні.

Щодо пропуску позовної давності відповідач твердить, що якщо зобов'язання має визначений строк виконання, то перебіг позовної давності розпочинається із спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України). Оскільки про обставини, на які позивач посилається в позові, йому було відомо ще з 01.02.2015, відповідач вважає, що відносно вимог про повернення переплати станом на день подання позову строк позовної давності сплив, що є підставою для відмови у позові, а подання позивачем аналогічного позову до суду 02.07.2018 не зупиняє перебігу позовної давності, позаяк зазначений позов повернуто судом без розгляду (ч.1 ст. 265 ЦК України).

В судовому засіданні 11.09.2018 судом було оголошено перерву до 17.09.2018, про що представники обох сторін були повідомлені особисто під розписку.

17.09.2018 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Ухвалою від 17.09.2018 відкладено підготовче засідання на 01.10.2018.

Ухвалою від 01.10.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.10.2018, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розписку.

В судове засідання 16.10.2018 з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Згідно до частин 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши позов ТОВ НВК Золоче до відповідача - ПАТ Київоблгаз , всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

02.01.2013 між ПАТ Київоблгаз (постачальник) в особі начальника Бориспільської філії та ТОВ НВК Золоче (споживач), було укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів №2013/П-ПР-04010037689436-30555 (далі Договір), за яким постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу в обсягах і в порядку, передбачених Договором, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1).

Договірні обсяги постачання газу наводяться у додатку 2 до Договору (пункт 2.1).

Коригування планових місячних обсягів природного газу на 01 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявою споживача постачальником у разі, якщо споживач письмово повідомив постачальника про зміну планових обсягів газу не менше ніж за 6 робочих днів до початку розрахункового місяця (пункт 2.4.1). Коригування планових місячних обсягів природного газу на 15 число розрахункового місяця здійснюється за письмовою заявою споживача постачальником не більш на 5 відсотків від обсягу газу, замовленого на 01 число розрахункового місяця, у разі, якщо споживач письмово повідомив постачальника про зміну планових обсягів газу не менше ніж за 6 робочих днів до 15 числа розрахункового місяця (пункт 2.4.2).

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (пункт 2.9).

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно Додатку 2 (пункт 4.6).

Авансові платежі сплачуються у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за 5 календарних днів до початку місяця поставки газу (пункт 4.6.1).

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період (пункт 4.6.2).

У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу (пункт 4.6.5).

Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акта приймання-передачі газу протягом 10 календарних днів з дати пред'явлення вимоги однієї із сторін (пункт 4.9).

Додатковою угодою від 31.12.2013 сторони продовжили до 31.12.2014 дію Договору на постачання природного газу від 02.01.2013, домовились про переоформлення Додатку 2 Договірні обсяги постачання природного газу , у якому визначити планові обсяги на 2014 рік; виклали в новій редакції пункт 4.2 договору (щодо формування та величини тарифу на природний газ).

Надалі між сторонами укладалися ряд додаткових угод щодо зміни реквізитів сторін (від 01.02.2014, 01.10.2014) та зміни тарифу на газ (01.04.2014, 30.04.2014, 30.05.2014, 29.08.2014, 28.11.2014).

Додатковою угодою від 30.12.2014 сторони продовжили до 31.12.2015 дію Договору на постачання природного газу від 02.01.2013, домовились про переоформлення Додатку 2 Договірні обсяги постачання природного газу , у якому визначили планові обсяги на 2015 рік.

Зокрема новою редакцією Додатку 2 на 2015 рік було погоджено постачання: у січні 3000 куб.м., в лютому 2000 куб.м., березні 1500 куб.м., квітні 1000 куб.м., травні 500 куб.м., червні 500 куб.м.

Надалі між сторонами укладалися ряд додаткових угод щодо зміни тарифу на газ (30.01.2015, 27.02.2015, 31.03.2015).

30.06.2015 сторонами укладено додаткову угоду до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів від 02.01.2013 №2013/П-ПР-04010037689439-30555, за якою сторони прийшли до згоди розірвати з 01.07.2015 дію договору.

Протягом дії договору постачальник здійснював поставки природного газу споживачу, а споживач здійснював оплату за природний газ, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін Актів приймання-передачі природного газу.

Як вбачається з Акту приймання-передачі природного газу за січень 2015, споживачем відібрано 270 куб.м. газу всього на суму 2081,64 грн., при цьому запланований обсяг газу згідно Додатку 2 до договору становив 3000 куб.м.

Як вбачається з Акту приймання-передачі природного газу за лютий 2015, споживачем відібрано 141 куб.м. газу всього на суму 1052,56 грн., при цьому запланований обсяг газу згідно Додатку 2 до договору становив 2000 куб.м.

Відбір газу споживачем в березні, квітні та травні 2015 року не здійснювався.

Як вбачається з Акту приймання-передачі природного газу за червень 2015, споживачем відібрано 12 куб.м. газу всього на суму 107,63 грн., при цьому запланований обсяг газу згідно Додатку 2 до договору становив 500 куб.м.

Суду не подано доказів того, що споживач до початку розрахункового періоду письмово звертався до постачальника щодо коригування планових місячних обсягів газу в порядку, передбаченому пунктами 2.4.1 та 2.4.2 договору, у зв'язку з чим у споживача виник обов'язок відповідно до пункту 4.6 сплатити авансовий платіж виходячи з договірного обсягу газу згідно із Додатком 2.

В результаті у грудні 2014 за Договором виникла переплата в сумі 19887,43 грн., в січні 2015 виникла переплата в сумі 15419,52 грн. (платіжні доручення від 06.01.2015 №3 на суму 2000,00 грн., та від 23.01.2015 №33 на суму 13419,52 грн.), в лютому 2015 року виникла переплата в сумі 11564,64 грн.(платіжне доручення від 04.02.2015 №53 на суму 11564,64 грн.).

Суд зазначає, що позивач, здійснюючи оплату коштів та щомісячно підписуючи Акти приймання-передачі природного газу, які в порядку пункту 2.9 Договору є підставою для остаточних розрахунків, не міг не знати про існування зазначеної переплати.

Відповідно до частини 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Враховуючи, що пунктом 4.6.3 Договору строк остаточного розрахунку визначений не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, У позивача 06.01.2015 виникло право в порядку пункту 4.6.5 Договору направити відповідачу письмову вимогу про повернення переплати за грудень 2014 року на свій поточний рахунок, 06.02.2015 - право вимоги про повернення переплати за січень 2015, і 06.03.2015 - право вимоги про повернення переплати за лютий 2015 року, та відповідно почав перебіг строк позовної давності щодо таких вимог.

Зазначеним спростовується твердження позивача про те, що початок перебігу позовної давності щодо заявлених вимог розпочався після укладення угоди про розірвання Договору про постачання природного газу з 01.07.2015, обґрунтоване тим, що у відповідача за відсутності письмової вимоги споживача в порядку пункту 4.6.5 Договору виник обов'язок зарахувати зазначену переплату в рахунок кожного наступного розрахункового періоду.

Позивач твердить, що після підписання вказаної Додаткової угоди про розірвання договору підготував та направив Акти звіряння взаємних розрахунків на адресу Бориспільської філії по експлуатації газового господарства, однак доказів зазначеного твердження позивачем не подано.

На засіданні постійно діючої комісії по списанню простроченої заборгованості Броварської ФЕГГ ПАТ Київоблгаз було прийняте рішення, оформлене протоколом №8 від 02.02.2018, про списання з балансу філії безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ НВК Золоче в сумі 19887,43 грн., яка виникла у грудні 2014 року, про що відповідач повідомив позивача письмово листом від 11.04.2018 №КV21-СЛ-4518-0418.

Лише 27.06.2018 (згідно календарної дати у фіскальному чеку ПАТ Укрпошта ) позивач звернувся до Броварської ФЕГГ ПАТ Київоблгаз з письмовою вимогою про повернення суми переплати в розмірі 46871,58 грн., яка була отримана відповідачем 06.07.2018 (копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення залучена до матеріалів справи).

На засіданні постійно діючої комісії по списанню простроченої заборгованості Броварської ФЕГГ ПАТ Київоблгаз було прийняте рішення, оформлене протоколом №1 від 07.06.2018, про списання з балансу філії безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ НВК Золоче в сумі 15419,52 грн., яка виникла у січні 2015 року, та в сумі 11564,64 грн., яка виникла в лютому 2015 року, про що відповідач повідомив позивача письмово листом від 24.07.2018 №КV21-СЛ-9533-0718.

Відтак суд встановив, що за вимогами про повернення суми переплати 46871,58 грн. позивач звернувся до суду з позовом з пропуском загального трирічного строку позовної давності.

Суд звертає увагу на те, що позивач 02.07.2018 звертався до господарського суду Київської області з даним позовом, однак ухвалою від 30.07.2018 у справі №911/1476/18 позовну заяву було повернуто без розгляду. Однак, по-перше, звернення до суду з позовом 02.07.2018 позивачем вчинено вже з пропуском строку позовної давності, який сплив щодо відповідних вимог у січні, лютому та березні 2018, по-друге, в порядку ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідач у справі письмово заявив про застосування у справі наслідків спливу позовної давності, суд відмовляє у позові про стягнення переплати в сумі 46871,58 грн. з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період 01.07.2015 - 30.06.2018, суд зазначає таке.

По-перше відповідно до частин 1, 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами Договору переплата мала бути повернута постачальником на поточний рахунок споживача за письмовою вимогою останнього (пункт 4.6.5).

За відсутності письмової вимоги споживача прострочення зобов'язання постачальника з повернення сум переплати не настало, відтак взагалі відсутні підстави твердити про прострочення виконання вказаного зобов'язання з боку відповідача.

По-друге, положення ст. 625 ЦК України щодо сплати боржником, що прострочив, процентів річних та інфляційних втрат на користь кредитора стосується виключно виконання грошового зобов'язання, однак, повернення передоплати за правовим змістом не є грошовим зобов'язанням, а регулюється іншими нормами Кодексу про купівлю-продаж.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13, у якій викладено таке:

"Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Оскільки попередню оплату поставки газу здійснено, а газ не поставлено, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, тому висновок касаційного суду щодо обґрунтованого і законного задоволення вимог в частині стягнення суми попередньої оплати є правильним.

Водночас застосування судами частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України."

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України). Разом із тим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В даному випадку у суду відсутні підстави для застосування позовної давності до вимог про стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних та інфляційних втрат, у зв'язку із безпідставністю цих вимог.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки, суд вважає вимоги позивача такими, що задоволенню не підлягають та приймає рішення про відмову у позові повністю

У зв'язку із відмовою у позові суд, відповідно до ст. 129 ГПК України покладає на позивача судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові товариству з обмеженою відповідальністю Навчально-виховний комплекс Золоче відмовити повністю повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення підписано 25.10.2018.

Суддя О.В. Конюх