Рішення

від 16.10.2018 по справі 916/1752/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1752/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

за участю представників:

від прокурора: Стоянов О.Г. - за посвідченням

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника прокурора Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, 1)

до відповідачів:

1) приватного підприємства "ФАЛЬКО" (65045, м. Одеса, площа Холодної Віри, буд. 1/1)

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВСЕ ДЛЯ АЗС" (65005, м. Одеса, вул. Степова, буд.23/25)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чапського Артема Едуардовича (65026, АДРЕСА_1)

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт нерухомості, звільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі інтересах держави в особі Одеської міської ради, Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради до приватного підприємства "ФАЛЬКО", товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" ВСЕ ДЛЯ АЗС", комунального підприємства Центр державної, в якому просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова О.В. від 13.06.2017 за 35699279 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 190,1 кв.м, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08.08.2017р. №1841, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. про продаж нежитлової будівлі кафе-бару, за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.09.2017 №2808 зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Папським А.Е. про продаж нежитлової будівлі кафе-бару, за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1;

- зобов'язати ПП "ФАЛЬКО" знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, площею 190,1 кв.м, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1;

- зобов'язати ПП ФАЛЬКО звільнити земельну ділянку за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної 1/1, шляхом приведення її у придатний до використання стан, визначений договором оренди земельної ділянки від 21.03.2010 земельну ділянку, на якій у теперішній час розміщена самочинно збудована будівля кафе-бару приміщення кафе-бару.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

Прокуратурою Одеської області установлено, що на підставі рішення Одеської міської ради від 22.02.2010 №5399-V між приватним підприємством ФАЛЬКО та Одеською міською радою укладено договір оренди землі, відповідно до п.1.1. якого відповідачу надано у строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 202 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної, 1/1.

Відповідно до п.3.1. договір укладено терміном на 5 років, для експлуатації та обслуговування кафе-бару.

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Одеса, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.04.2011 за №511010004000027.

За інформацією Департаменту комунальної власності Одеської міської ради вказаний договір оренди землі припинив свою дію ще 19.04.2016р.

Таким чином, у ПП "ФАЛЬКО" відсутні документи, що посвідчують право користування відповідною земельною ділянкою.

Так, згідно п. 2.2. вказаного договору, на момент його укладення на земельній ділянці була розташована нежитлова будівля кафе-бару площею 58,7 кв.м, яка належала Відповідачу на підставі свідоцтва про право власності САС № 639370, виданого 17.12.2008 виконавчим комітетом Одеської міської ради та зареєстрованого 26.12.2008 комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості .

Також, прокуратурою області установлено, що 13.06.2017 державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскровим О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної 1/1.

На підставі вказаного рішення до реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна нежитлову будівлю кафе-бару, яка розташована за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної 1/1, загальною площею 190,1 кв.м.

Для проведення вказаних реєстраційних дій, державному реєстратору надано технічний паспорт від 12.06.2017, виданий ТОВ МЕЛІКОМ ГРУПП , довідку від 12.06.2017, видавником якої є також ТОВ МЕЛІКОМ ГРУШІ та свідоцтво про право власності серії та номер: САС № 639370, від 17.12.2008, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Приймаючи до уваги вищевказані документи, державним реєстратором і було прийнято оскаржуване прокурором рішення.

При цьому, ПП ФАЛЬКО до Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації не надано і документів що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомості.

Згідно даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відсутня інформація щодо реєстрації або видачі дозвільних документів на виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної 1/1.

Отже, ПП ФАЛЬКО здійснило будівництво вказаного об'єкту нерухомості, в результаті чого його площа збільшилась з 58,7 кв.м до 190,1 кв.м. Вказане будівництво проведено без документів, які дають право проводити будівельні роботи, на земельній ділянці комунальної власності Одеської міської ради, яка останньому для таких цілей не надана.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу №1841 від 08.08.2017 право власності на вказаний об'єкт перейшло на користь ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ВСЕ ДЛЯ АЗС , а на підставі договору купівлі-продажу № 2808 від 18.09.2017 вказана нежитлова будівля кафе-бару знову була відчужена на користь ПП ФАЛЬКО .

Прокурор вважаємо, що рішення про державну реєстрацію права власності за ПП ФАЛЬКО від 13.06.2017 прийняте із порушенням вимог діючого законодавства, а договори купівлі-продажу є недійсними з наступних підстав.

В порушення зазначених імперативних норм державним реєстратором прав на нерухоме майно Іскровим О.В. прийнято рішення про реєстрацію права власності фактично на самочинно реконструйований об'єкт нерухомості на земельній ділянці комунальної власності.

За переконанням прокурора, проведені ПП ФАЛЬКО будівельні роботи здійснювались без дозвільних документів та за відсутності правовстановчих документів на земельну ділянку - таке будівництво є самочинним.

Прокурор зазначає, що зведена ПП ФАЛЬКО самочинно збудована будівля, яка розміщена на земельній ділянці площею 202 кв.м, підлягає знесенню, а земельна ділянка на якій вона розміщена приведенню у придатний до використання стан за рахунок підприємства.

Отже, на підставі технічного паспорту від 12.06.2017, виданого ТОВ МЕЛІКОМ ГРУПП , довідки від 12.06.2017, видавником якої є також ТОВ МЕЛІКОМ ГРУПП та свідоцтва про право власності серії та номер: САС №639370, від 17.12.2008, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, державним реєстратором в порушення положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме: не перевіривши відповідність заявлених прав на об'єкт, який підлягав реєстрації, наявність документів підтверджуючих прийняття в експлуатацію об'єкта, документів підтверджуючих права на земельну ділянку, безпідставно проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної, 1/1, тобто вказаний об'єкт є самочинним будівництвом, що побудований без документів, які підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, на земельні ділянці, яка не відведена для таких цілей.

З врахуванням наведеного, заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради із даним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018р., позовну заяву заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2018р. прийнято позовну заяву заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чапського Артема Едуардовича залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Крім того, заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову (вх.№2-4325/18), відповідно до якої прокурор просить суд накласти арешт на нежитлову будівлю кафе-бару, загальною площею 190,1 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, площа Віри Холодної, буд. №1/1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1276107651101).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.09.2018р. у задоволенні заяви заступника прокурора Одеської області про забезпечення позову (вх.№2-4325/18) було відмовлено.

07.09.2018р. представник ТОВ "Торговий Дім ВСЕ ДЛЯ АЗС" звернувся до суду із клопотанням (вх.№18289/18) про відкладення підготовчого засідання, яке судом було задоволено.

10.09.2018р. представник ПП "ФАЛЬКО" подав до суду із клопотання (вх.№18450/18) про відкладення підготовчого засідання, яке судом було задоволено.

17.09.2018р. на адресу Господарського суду Одеської області надійшло клопотання приватного підприємства "ФАЛЬКО" про закриття провадження у справі №916/1752/18.

Обґрунтовуючи вищезазначене клопотання, заявник зазначає що позовні вимоги прокурора підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2018р. клопотання приватного підприємства "ФАЛЬКО" про закриття провадження за позовними вимогами (вх.№2-4669/18 від 17.09.2018р.) було задоволено частково, провадження по справі №916/1752/18 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради до приватного підприємства "ФАЛЬКО", товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВСЕ ДЛЯ АЗС", комунального підприємства "Центр державної реєстрації" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чапського Артема Едуардовича про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, зобов'язання знести самочинно збудований об'єкт нерухомості звільнення земельної ділянки в частині позовних вимог заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради до комунального підприємства "Центр державної реєстрації" про скасування рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова О.В. від 13.06.2017 за 35699279 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 190,1 кв.м, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1 - закрити.21.09.2018р.

21.09.2018р. заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою (вх.№2-4778/18), відповідно до якого просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова О.В. від 13.06.2017 за 35699279 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 190,1 кв.м, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 08.08.2017 №1841, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. про продаж нежитлової будівлі кафе-бару, за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 18.09.2017 №2808, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Папським А.Е. про продаж нежитлової будівлі кафе-бару, за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1;

- зобов'язати ПП ФАЛЬКО знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, шляхом приведення його у первинний стан;

- зобов'язати ПП ФАЛЬКО звільнити земельну ділянку за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної 1/1, шляхом приведення її у придатний до використання стан, визначений договором оренди земельної ділянки від 21.03.2010 земельну ділянку, на якій у теперішній час розміщена самочинно збудована будівля кафе-бару.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

04.10.2018р. ПП "ФАЛЬКО" звернулось до суду із заявою про зупинення провадження у справі (вх.№2-4987/18), у задоволенні якої судом було відмовлено, з підстав її недоведеності та необґрунтованості.

04.10.2018. ПП "ФАЛЬКО" звернулось до суду із заявою про призначення судової будівельно-технічної експертизи (вх.№2-4988/18), у задоволенні якої судом було відмовлено, з підстав її недоведеності та необґрунтованості.

Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 16.10.2018р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Подав до суду письмові пояснення (вх.№19863/18), відповідно до яких заявлені прокурором позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача - ПП "ФАЛЬКО" в судове засідання, призначене на 16.10.2018р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці від 04.10.2018р.

Подав до суду відзив на позов (вх.№18866/18), відповідно до якого позовні вимоги прокурора не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВСЕ ДЛЯ АЗС" в судове засідання, призначене на 16.10.2018р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на розписці від 04.10.2018р.

Відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Представник третьої особи в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином.

Подав до суду письмові пояснення (вх.№18536/18), згідно яких заявлені просить суд відмовити у задоволенні позову прокурора.

Згідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

16.10.2018р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Щодо позовної вимоги прокурора про скасування рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскрова О.В. від 13.06.2017 за 35699279 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 190,1 кв.м, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, суд зазначає наступне:

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Одеської міської ради від 22.02.2010 №5399-V між приватним підприємством "ФАЛЬКО" та Одеською міською радою було укладено договір оренди землі, відповідно до п.1.1. якого ПП "ФАЛЬКО" надано у строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 202 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної, 1/1.

Відповідно до п.3.1. Договір укладено терміном на 5 років, для експлуатації та обслуговування кафе-бару.

Зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Одеса, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.04.2011 за №511010004000027.

Частиною 1 ст.30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний договір оренди землі припинив свою дію ще 19.04.2016р.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази наявності у ПП "ФАЛЬКО" права користування цією земельною ділянкою.

Судом встановлено, що згідно п.2.2. вказаного договору, на момент його укладення на земельній ділянці була розташована нежитлова будівля кафе-бару площею 58,7 кв.м, яка належала ПП "ФАЛЬКО" на підставі свідоцтва про право власності САС № 639370, виданого 17.12.2008 виконавчим комітетом Одеської міської ради та зареєстрованого 26.12.2008 комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості".

13.06.2017р. державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскровим О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної 1/1.

На підставі вказаного рішення до реєстру речових прав на нерухоме майно вчинено запис про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна нежитлову будівлю кафе-бару, яка розташована за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної 1/1, загальною площею 190,1 кв.м.

Судом враховується, що ПП "ФАЛЬКО" до Одеської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" не надано документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомості.

Згідно даних Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відсутня інформація щодо реєстрації або видачі дозвільних документів на виконання будівельних робіт за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної 1/1.

Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ №1127 від 25.12.2015р.

Статтею 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно пункту 6 Порядку, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації.

Відповідно до п.п.41, 45 Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, а також у зв'язку із зміною суб'єкта такого права в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подається, в тому числі, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Тобто, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Згідно ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Проте, у порушення зазначених імперативних норм державним реєстратором прав на нерухоме майно Іскровим О.В. прийнято рішення про реєстрацію права власності фактично на самочинно реконструйований об'єкт нерухомості на земельній ділянці комунальної власності.

Відповідно до ч.2 ст.26 вказаного Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що ПП "ФАЛЬКО" здійснило будівництво вказаного об'єкту нерухомості, в результаті чого його площа збільшилась з 58,7 кв.м до 190,1 кв.м. без відповідних документів, які дають право проводити будівельні роботи, на земельній ділянці комунальної власності Одеської міської ради, яка останньому для таких цілей не надавалась.

Таким чином, прийняте державним реєстратором Іскровим О.В. рішення від 13.06.2017 щодо об'єкта нерухомості, за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної 1/1, є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Згідно ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дії державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи.

З урахуванням того, що державним реєстратором Іскровим О.В. прийнято рішення, яке суперечить вимогам діючого законодавства та порушує інтереси держави, як гаранта забезпечення дотримання вимог законодавства усіма органами державної влади та місцевого самоврядування, це рішення порушує права Одеської міської ради на земельну ділянку, у зв'язку з чим, спір про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яким вирішено питання щодо права власності на нерухоме майно, має розглядатися в порядку господарської чи цивільної юрисдикції.

Саме таку правову позицію викладено Верховним Судом в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №522/23245/16-а від 29.08.2018р.

З врахування встановлення судом, що державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Іскровим О.В. було прийнято рішення від 13.06.2017 за 35699279 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 190,1 кв.м, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, всупереч вимогам чинного законодавства України, позовна вимога прокурора про скасування рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскрова О.В. від 13.06.2017р. за №35699279 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 190,1 кв.м, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, підлягає судом задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу 08.08.2017 №1841, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. про продаж нежитлової будівлі кафе-бару, за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст.215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст.33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Поряд з цим, суд зазначає, що положення ст.177 ЦК України встановлюють, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст.179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Зі змісту ч.1 ст.181 ЦК України вбачається, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Оскільки державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт проведено з порушенням вимог діючого законодавства, а тому вказане майно (самочинно збудоване) не є об'єктом цивільних прав, а тому не могло бути об'єктом договорів купівлі-продажу.

З врахуванням того, що державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскровим О.В. було прийнято рішення 13.06.2017 за №35699279 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 190,1 кв.м, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, без дотримання вимог Закону, а отже у ПП "ФАЛЬКО" не виникло право власності на зазначений об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим, у останнього не виникли права на його відчуження за договором купівлі-продажу від 08.08.2017р. №1841, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. про продаж нежитлової будівлі кафе-бару, за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, а тому зазначений договір купівлі-продажу 08.08.2017р. №1841, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. про продаж нежитлової будівлі кафе-бару, за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Щодо похідної позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.09.2017 №2808, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. про продаж нежитлової будівлі кафе-бару, за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, суд зазначає наступне:

Оскільки судом було визнано недійсним купівлі-продажу 08.08.2017р. №1841, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. про продаж нежитлової будівлі кафе-бару, за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, договір купівлі-продажу від 18.09.2017 №2808 зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Папським А.Е. про продаж нежитлової будівлі кафе-бару, за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1 також підлягає визнанню судом недійсним в судовому порядку.

Щодо позовної вимоги прокурора про зобов'язання ПП "ФАЛЬКО" знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, шляхом приведення його у первинний стан, суд зазначає наступне:

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо цей об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Будівництво вважається правомірним, якщо власник земельної ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозвіл на забудову.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та статті 3 ЦПК України.

Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України:

а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці;

б) якщо така забудова порушує права інших осіб;

в) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим;

г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, передбачений статтею 391 ЦК України.

Згідно з положеннями цієї статті власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння.

Підставою для подання позову згідно з цією нормою є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосування наслідків, в тому числі і звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до ч.2 ст.8 закону "Про регулювання містобудівної діяльності" планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що самочинне будівництво є порушенням установлених державою правил та норм здійснення будівництва, що призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що є порушенням прав територіальної громади, а також питань безпеки під час експлуатації вже збудованого об'єкта, екологічної та санітарно-епідеміологічної безпеки.

Факт самочинної будівництва (реконструкції) спірного об'єкта нерухомого майна підтверджується матеріалами перевірки, проведеної Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 23.10.2017.

Так, постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.11.2017 № 125/17/503вих, яка залишена в силі рішенням апеляційного суду м. Одеси, ПП ФАЛЬКО визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

У вказаній постанові зазначено, що ПП "ФАЛЬКО" проводиться експлуатація самочинно реконструйованого об'єкту не введеного в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства.

Вказане підтверджує самочинність проведення будівельних робіт ПП "ФАЛЬКО".

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про зобов'язання ПП "ФАЛЬКО" знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, шляхом приведення його у первинний стан, є ефективною та такою, що відновлює порушені права позивача та підлягає задоволенню судом.

При цьому, не змінюючи суті позовної вимоги, суд зазначає про необхідність знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, шляхом приведення його у первинний стан із загальною площею 58,7 м 2 , який існував до проведення реконструкції.

Щодо позовної вимоги прокурора про зобов'язання ПП "ФАЛЬКО" звільнити земельну ділянку за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної 1/1, шляхом приведення її у придатний до використання стан, визначений договором оренди земельної ділянки від 21.03.2010 земельну ділянку, на якій у теперішній час розміщена самочинно збудована будівля кафе-бару, суд зазначає наступне:

Згідно з ст.14 Конституції земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 80 ЗК суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, незалежно від місця їх розташування (частини 1, 2 статті 83 ЗК).

Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом статей 123, 124 ЗК надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання у сфері регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.

Відповідно до ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Власник земельної ділянки відповідно до ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Судом встановлено, що відповідач до Одеської міської ради з приводу продовження терміну дії договору оренди землі не звертався, у зв'язку з чим, зазначений договір припинив свою дію 19.04.2016р.

З матеріалів справи судом встановлено, що Одеська міська рада не приймала рішень щодо передачі ПП "ФАЛЬКО" у власність або користування земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної, 1/1, на якій самочинно реконструйовано будівлю кафе-бару, загальною площею 190, 1 кв.м.

Таким чином, ПП "ФАЛЬКО" користується земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної, 1/1 без правовстановлювальних документів.

При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (частина четверта статті 13 Конституції України). Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (стаття 41).

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога прокурора про зобов'язання ПП "ФАЛЬКО" звільнити земельну ділянку, загальною площею 202 м 2 за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної 1/1, шляхом приведення її у придатний до використання стан, визначений договором оренди земельної ділянки від 21.03.2010 земельну ділянку, на якій у теперішній час розміщена самочинно збудована будівля кафе-бару, підлягає судом задоволенню.

Суд, керуючись п.п.5 п.5 ст.13 ГПК України зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням учасників судового процесу, надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Крім того, судом не приймаються заперечення відповідача в частині того, що провадження у справі в частині позовних вимог прокурора про скасування рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскрова О.В. від 13.06.2017 за 35699279 та про зобов'язання ПП "ФАЛЬКО" знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1, шляхом приведення його у первинний стан; зобов'язання ПП "ФAЛЬКО" звільнити земельну ділянку за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної 1/1, шляхом приведення її у придатний до використання стан, визначений договором оренди земельної ділянки від 21.03.2010 земельну ділянку, на якій у теперішній час розміщена самочинно збудована будівля кафе-бару, підлягає закриттю, оскільки такі вимоги слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне:

Спір про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яким вирішено питання щодо права власності на нерухоме майно, має розглядатися в порядку господарської чи цивільної юрисдикції, а тому зазначена категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018р. у справі №522/23245/16-а

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 3 524,00 грн. слід стягнути з відповідачів на користь прокуратури Одеської області.

Керуючись ст.ст.13, 74, 79, 86, 129, 202, 237, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Іскрова О.В. від 13.06.2017 за 35699279 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, загальною площею 190,1 кв.м, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 08.08.2017 №1841, укладений між приватним підприємством "ФАЛЬКО" (65045, м. Одеса, площа Холодної Віри, буд. №1/1, код 30127018) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВСЕ ДЛЯ АЗС" (65005, м. Одеса, вул. Степова, буд.23/25, код 313824492), зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. про продаж нежитлової будівлі кафе-бару, за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1.

4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.09.2017 №2808, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВСЕ ДЛЯ АЗС" (65005, м. Одеса, вул. Степова, буд.23/25, код 313824492) та приватним підприємством "ФАЛЬКО" (65045, м. Одеса, площа Холодної Віри, буд. №1/1, код 30127018), зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Папським А.Е. про продаж нежитлової будівлі кафе-бару, за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, будинок 1/1;

5. Зобов'язати приватне підприємство "ФАЛЬКО" (65045, м. Одеса, площа Холодної Віри, буд. №1/1, код 30127018) знести самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, площа Холодної Віри, буд. №1/1, шляхом приведення його у первинний стан.

6. Зобов'язати приватне підприємство "ФАЛЬКО" (65045, м. Одеса, площа Холодної Віри, буд. №1/1, код 30127018) звільнити земельну ділянку за адресою: м. Одеса, площа Віри Холодної 1/1, шляхом приведення її у придатний до використання стан, визначений договором оренди земельної ділянки від 21.03.2010 земельну ділянку, на якій у теперішній час розміщена самочинно збудована будівля кафе-бару.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ВСЕ ДЛЯ АЗС" (65005, м. Одеса, вул. Степова, буд.23/25, код 313824492) на користь прокуратури Одеської області (вул. Пушкінська, буд. №3, м. Одеса, 65026, код 03528552) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

8. Стягнути з приватного підприємства "ФАЛЬКО" (65045, м. Одеса, площа Холодної Віри, буд. №1/1, код 30127018) на користь прокуратури Одеської області (вул. Пушкінська, буд. №3, м. Одеса, 65026, код 03528552) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7 048 (сім тисяч сорок вісім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 24 жовтня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський