Рішення

від 17.10.2018 по справі 921/373/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/373/18 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком", вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль, 46001

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації, вул. Українська, 59, м. Шумськ, Тернопільська область, 47100

про стягнення 62 718,07 грн. заборгованості

за участі представника позивача - ОСОБА_3, довіреність № 2886 від 28.12.2017.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі своєї Тернопільської філії звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації про стягнення 62 718,07 грн. заборгованості по витратах, понесених у 2015 році та протягом січня 2017- червня 2018 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на невиконання розпорядником бюджетних коштів норм чинного законодавства щодо відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах окремим категоріям громадян.

Відповідач проти позову заперечує з викладених у відзиві на позовну заяву №01-14/2644 від 08.10.2018 підстав. Просить розгляд справи провести без участі його представника. Вказує, що в 2018 році ОСОБА_1 не мало можливості проводити автоматизовану звірку з Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" по нарахованих послуг зв'язку пільговим категоріям громадян ОСОБА_2 та Шумського району в повному обсязі. Отже, розрахунки витрат здійснені з 01.01.2018 в односторонньому порядку, тому не можуть бути достовірними. Проте, у 2017-18 роках кошти від органів місцевого самоврядування на відшкодування спірних сум не надходили. Відповідно ОСОБА_1 не може брати на себе жодних фінансових зобов'язань по відшкодуванню пільг за надані послуги зв'язку.

Крім цього, у відзиві ОСОБА_1 просить суд замінити або долучити відповідачами по справі ОСОБА_2 міську раду, ОСОБА_4 сільську раду, ОСОБА_2 районну раду.

З точки зору процесуального законодавства , а саме ст.48 ГПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, право на звернення до суду щодо заміни чи залучення співвідповідачів належить виключно позивачу. Вказана процесуальна норма ОСОБА_1 не врахована. Як наслідок у задоволенні його клопотання про заміну або залучення співвідповідачів суд відмовляє.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу здійснювалась відповідно до ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Укртелеком" протягом 2015 року та з січня 2017 по червень 2018 надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Шумськ та Шумського району, на виконання законодавчих вказівок, що містяться у Законах України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" , телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. (далі - Правила) визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Так, згідно ст. 91 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів.

Відповідно до п.п. "б" п. 4 ч.6 ст.89 та ст. 102 БК України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст.102 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).

За викладеними у пункті 3 Порядку №256 положеннями, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг міста ОСОБА_2 та Шумського району є ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації, а тому, на підставі зазначених законодавчих норм та положень Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно із ч. 1 п. 8 Порядку №256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку ).

Як вбачається з матеріалів справи, за 2015 рік та січень 2017 року - червень 2018 року Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню м. Шумськ та Шумського району на суму 62 718,07 грн.

Факт надання цих послуг Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується ОСОБА_5 звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку, на які подаються пільги, між Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та розпорядником коштів місцевого бюджету ОСОБА_2 управлінням соціального захисту населення станом на 01.01.2016 за надані у 2015 році послуги і Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам за січень 2017 року - червень 2018 року всього на суму 62 718,07 грн. (копії розрахунків, актів та доказів їх надсилання знаходяться в матеріалах справи).

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 р., підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

На виконання вищезазначених вимог позивач направляв відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами, які знаходяться в матеріалах справи (№06/2-11-66 від 06.02.2017, №06/2-11-108 від 06.03.2017, №06/2-11-144 від 06.04.2017, №06/2-11-172 від 08.05.2017, №06/2-11-202 від 07.06.2017, №06/2-11-231 від 20.07.2017, №06/2-11-259 від 08.08.2017, №06/2-11-308 від 07.09.2017, №06/2-11-342 від 06.10.2017, №06/2-11-372 від 07.11.2017, №06/2-11-402 від 06.12.2017, №06/2-11-47 від 05.01.2018, №06/2-11-69 від 06.02.2018, №06/2-11-99 від 06.03.2018, №06/2-11-127 від 06.04.2018, №06/2-11-154 від 08.05.2018, №06/2-11-187 від 06.06.2018, №06/2-11-229 від 06.07.2018).

У спірних правовідносинах орган державної влади не заперечує факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, не оспорює їхній обсяг, водночас заперечує заявлену до стягнення суму, посилаючись на відсутність фінансування для оплати даних коштів та неможливість з 01.01.2018 проведення автоматизованої звірки.

Разом з тим, відповідачем разом з відзивом долучено лист №08-5/687 від 13.03.2018, у якому останній повідомляє позивача про результати автоматизованої звірки за період з 01.11.2017 по 28.02.2018. За результатами звірки загальна сума необґрунтовано наданих пільг громадянам (ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8М.) за період з 01.11.2017 по 28.02.2017 становить 212,68 грн.

Суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117, ОСОБА_1 соціального захисту населення є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.

Натомість, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 не мало підстав та бюджетних призначень для здійснення відшкодування виплат на надання телекомунікаційних послуг, оскільки на 2017 рік не передбачено коштів місцевого бюджету по відшкодуванню послуг зв'язку пільговим категоріям населення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення міста ОСОБА_2 та Шумського району, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Посилання відповідача на те, що у місцевому бюджеті не передбачені витрати, пов'язані із наданням пільг на послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, суд оцінює критично. Адже законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Крім цього, Міністерство соціальної політики у листі №989/0/111-18/201 від 07.06.2018 вказало, що у Державному бюджеті України на 2016, 2017 та 2018 роки субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати послуг зв'язку не передбачено. Разом з тим, відповідно до ст.91 Бюджетного кодексу України видатки на надання пільг з оплати послуг зв'язку можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Таким чином, питання забезпечення пільгами з оплати послуг зв'язку громадян окремих категорій за рахунок коштів місцевих бюджетів має розглядатися відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №905/2080/17, від 18.06.2018 у справі №904/6964/17, від 14.06.2018 у справі № 908/1361/17.

За таких обставин, ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном) , компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Разом з тим, з приводу необґрунтовано наданих пільг громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 суд зазначає наступне.

По вище перелічених абонентам нарахування за період з 01.11.2017 по 28.02.2018 становить 212,68 грн. були самостійно зняті ПАТ "Укртелеком" у лютому, березні 2018 року ще до звернення до суду із відповідним позовом, що відображено у рахунках видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг у лютому і березні 2018 року, а відтак до ціни позову не включені.

Окрім цього, акціонерним товариством долучені до матеріалів справи додаткові пояснення №10-09/163 від 17.10.2018, а у судовому засіданні представником надані усні, в яких зазначено, що до стягнення заявлено борг, до числа якого відносяться : 627,24 грн. - заборгованість за грудень 2015 року, 62 090,83 грн. - заборгованість з січня 2017 року по червень 2018 року. Крім цього, позивач уточнює, що 2 574,05 гривень витрат за 2016 рік не включені у розрахунок заборгованості за спірний період. Вказані кошти були відображені виключно у звіті форми 2 - пільга за березень 2017 року, оскільки у цьому місяці при розгляді іншого спору було виявлені зайво нараховані витрати за 2016 рік. Як наслідок, на цю суму позовні вимоги у справі №921/177/17-г/14 були зменшені (підтверджується судовим рішенням від 12.05.17р.), а у бухгалтерському обліку позивача проведено відповідне коригування в березні 2017 року, тобто у момент виявлення відповідного завищення (2017), а не в час його вчинення (2016). При цьому суд погоджується із твердженням Укртелекому, що вказана бухгалтерська операція не може зменшувати обсяг та вартість послуг, які надавалися оператором телекомунікаційних послуг у березні 2017 року та фактично становлять 3099,70 грн.

Судом враховуються приписи ст.ст.74,76,77 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідачем належними засобами доказування позовні вимоги спростовані не були.

З огляду на наведене, станом на момент розгляду справи, борг ОСОБА_1 перед позивачем становить 62 718,07 грн. та підлягає до стягнення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 73-74, 76-79,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації (вул. Українська, 59, м. Шумськ, Тернопільська область, 47100, іден. код 03195627) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" (вул. В.Чорновола, 4, м. Тернопіль, іден. код 01188052) - 62 718 (шістдесят дві тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 07 коп. заборгованості по витратах, понесених у 2015 році та протягом періоду січень 2017 року - червень 2018 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. сплаченого судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 25.10.2018

Суддя О.В. Руденко