Рішення

від 25.10.2018 по справі 911/1955/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2018 р. м. Київ

Справа № 911/1955/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Державного підприємства "Київська лісова науково - дослідна станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Енд Компані" про стягнення 49 552,64грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Київська лісова науково - дослідна станція" (далі - ДП "Київська ЛНДС") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Енд Компані" (далі - ТОВ "Велес Енд Компані") про стягнення 49 552,64грн у т.ч.:

- 39 928, 76грн основного боргу;

- 7 062,81грн пені за період з 01.01.2016 по 01.06.2016;

- 500,75грн -3 % річних за період з 01.01.2016 по 01.06.2016,

- 2 060,32грн втрат від інфляції за період з 01.01.2016 по 01.06.2016.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №20 від 05.01.2015 в частині оплати товару у встановлений договором строк (а.с.3-5).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.09.2018 відкрито провадження за даним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.1-2).

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі отримана позивачем 08.09.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103263435587 (а.с.65).

Копія вказаної ухвали направлена 06.09.2018 на адресу відповідача, що відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 05.09.2018 (а.с.62-64), та підтверджується списком згрупованих поштових відправлень (а.с.66-69), рекомендованим поштовим відправленням №0103263435900 та за даними УДППЗ Укрпошта отримана відповідачем 18.09.2018 (а.с.70).

Відповідач у справі - ТОВ "Велес Енд Компані" письмового відзиву по суті заявлених вимог у строк, встановлений судом не надав.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

05.01.2015 між ДП "Київська ЛНДС" (постачальник) та ТОВ "Велес Енд Компані" (покупець) укладено договір поставки №20 (а.с.37), за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти покупцю товар, згідно з протоколом погодження ціни (додаток №1), а покупець - прийняти й оплатити товар - у порядку і на умовах, передбачених договором (далі - договір).

Відповідно до п. 3.1 договору, поставка здійснюється на підставі замовлення, що подається покупцем, складеного у письмовій формі; у замовленні зазначаються найменування, асортимент, кількість товару, згідно із протоколом погодження цін (додаток №1), інші дані, які сторони вважають за доцільне передбачити.

В силу п. 3.3 договору, поставка товару здійснюється після оплати товару (п.5 договору); строк поставки товару становить 10 днів з дати оплати товару; в рахунку-фактурі може встановлюватись конкретний строк поставки в межах загального строку поставки.

Як визначено умовами договору, право власності переходить до покупця з моменту передачі товару в порядку, визначеному п. 4.2 договору (п. 3.4 договору).

Згідно п. 4.2 договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними; якщо за результатами прийняття товар не відповідає технічним умовам, іншій документації, то покупець має право відмовитись від прийняття товару.

Загальна сума договору встановлена сторонами у п.5.2 договору - 644000грн.

У відповідності до п. 5.3 договору, покупець оплачує товар у порядку передплати на підставі рахунку-фактури протягом трьох банківських днів з дня його виставлення.

Сторони погодили, що відповідний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами в день, зазначений на початку і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.4 договору).

Вартість лісопродукції та послуг за таким договором, найменування, асортимент, кількість та вимоги до товару сторонами узгоджені шляхом підписання додатку №1 до відповідного договору (а.с.18).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем відповідно до специфікаційних накладних відпущено відповідачу у період з 15.01.2015 по 05.03.2015 необроблені лісоматеріали (а.с.34-40, 42-47, 49-51).

Вказане також підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.19-33).

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем здійснено частковий розрахунок за поставлений товар; заборгованість за товар, переданий у відповідний період відповідачу складає 39 928,76грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2015 (а.с.55).

Отже, предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити переданий товар та застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вказаної норми, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно чч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Строк оплати товару сторонами встановлений у договорі - 3 банківських дні з дня виставлення рахунку-фактури.

Не зважаючи на визначення у договорі такого порядку виконання взаємних зобов'язань, відповідно до якого виконання відповідачем зобов'язання з оплати передує виконанню позивачем зобов'язання з передачі товару (п.3.3 договору передбачає, що поставка товару здійснюється після оплати товару і строк поставки товару складає 10 днів з дати оплати товару), позивач здійснив поставку товару до його оплати, що не спростовано відповідачем шляхом надання у встановлений строк доказів зворотного.

Відповідно до ст. 531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Умови договору не передбачають заборону на дострокове виконання зобов'язання з передачі товару позивачем.

При цьому, зміни у договір щодо іншого порядку виконання зобов'язання чи встановлення іншого строку виконання у встановленій формі не вносились.

Згідно ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, сторонами у п. 7.2 договору передбачено, що, усі домовленості, що якимось чином змінюють або припиняють зобов'язання сторін за договором або пов'язані з його виконанням, а також нові взаємні зобов'язання сторін, повинні бути виконані у письмовій формі та підписанні сторонами або їх повноваженими представниками.

Згідно чч. 1, 4 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, зважаючи на те, що позивачем виконано взяте на себе зобов'язання, незважаючи на не виконання відповідачем свого зобов'язання - здійснити попередню оплату товару, відповідач зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання з оплати товару.

До зобов'язань відповідача з оплати товару мають застосовуватись загальні положення законодавства щодо оплати товару на умовах купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Під час розгляду даної справи відповідач не надано доказів оплати або припинення відповідних зобов'язань в силу інших юридичних фактів у спростування тверджень позивача про наявність боргу. Отже, відповідне зобов'язання по оплаті поставленого товару, строк виконання якого настав, є простроченим.

Як визначено ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 39928,76грн є обгрунтованими.

Слід зазначити, що передача товару здійснена позивачем у період з 15.01.2015 по 05.03.2015, при цьому з даної позовною заявою позивач звернувся 04.09.2018, що підтверджується конвертом у якому надійшов даний позов (а.с.57).

У відповідності до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач з моменту настання строку оплати обізнаний з фактом порушення свого права.

Проте, згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки у даній справі не подано заяв про застосування позовної давності, суд не застосовує її при розгляду даної справи.

За вказаних обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 39 928,76грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 500,75грн - 3% річних та 2 060,32грн втрат від інфляції, нарахованих за період з 01.01.2016 по 01.06.2016.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача у даній справі про стягнення з відповідача 500,75грн - 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2016 по 01.06.2016 на заборгованість у розмірі 39 928,76грн, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат за заявлений позивачем період становить 2059,91грн і вимоги у відповідному розмірі підлягають задоволенню; у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 0,41грн втрат від інфляції суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідач 7 062,81грн пені за період з 01.01.2016 по 01.06.2016.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору, за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених п. 5 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення.

Вказаний розмір пені не перевищує максимальний розмір пені, встановлений ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , проте, у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами у договорі не встановлено можливості нарахування пені після спливу шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки позивач заявляє вимоги щодо стягнення пені за період з 01.01.2016 по 01.06.2016, тобто за період, коли пеня не могла нараховуватись, заявлені вимоги суд вважає безпідставними.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення 7062,81грн пені.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача, а саме - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить - 1510,84грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Енд Компані" (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, вул. Морська, буд. 4; ідентифікаційний код 38257172) на користь Державного підприємства "Київська лісова науково - дослідна станція" (07352, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лютіж; ідентифікаційний код 00152595) 39 928,76грн основного боргу, 500,75грн - 3% річних, 2059,91грн втрат від інфляції, а також 1510,84грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3.В частині стягнення 0,41грн втрат від інфляції, 7 062,81грн пені у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова