Рішення

від 24.10.2018 по справі 814/677/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 р. № 814/677/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного акціонерного товариства "Будівельна Компанія Житлопромбуд"-8", вул. Толстого, 2-Б (в.Кузнецька, 211,54042), м.Миколаїв,54042

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2018 № 00016081407,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» (далі - позивач, ПрАТ «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» ) звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач) від 03.03.2018 року № 00016081407.

Ухвалою від 15.03.2018 року суд відкрив провадження та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Приватне акціонерне товариство "Будівельна Компанія Житлопромбуд - 8" має весь пакет документів щодо правовідносин свого часу з контрагентом ТОВ Флейм Енерго , а відповідач під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення безпідставно заперечив можливість врахування сплачених на користь цього контрагенту коштів до податкового кредиту, помилково кваліфікуючи зазначені господарські операції як безтоварні та нікчемні.

Відповідач позов не визнав, зазначив про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, базується на висновках про непідтвердженість реальності здійснення ПрАТ «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» у перевіряємий період господарських операцій з контрагентами, - занижено податок на додану вартість за січень 2017 року на загальну суму ПДВ 207 209 грн., що підлягає сплаті до бюджету. Платником до перевірки було надано Акт вартості обладнання, придбаного виконавцем робіт № 1, в якому відображено інформацію щодо матеріалів нібито придбаних у ТОВ Флейм Енерго в січні 2017 року, за результатами аналізу та дослідження якого встановлено оформлення його з порушеннями, тобто не зазначено дату складання та підписання.

Учасники справи надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за їх відсутності.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

У період з 02.02.2018 року по 08.02.2018 року ГУ ДФС у Миколаївській області, відповідно до ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» (код 05409952) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Флейм Енерго (код 40545884) за період січень 2017 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведеного контрагента-постачальника.

За результатами перевірки було складено акт № 347/14-29-14-07/05409952.

Як вбачається з акту перевірки (а.с. 13-33) з боку позивача встановлено порушення:

п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2017 року на загальну суму ПДВ 207 209 грн., що підлягає сплаті до бюджету.

03.03.2018 року за висновками та результатами перевірки ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00016081407, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 310 813, 50 грн., в т.ч. основний платіж 207 209, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 103 604, 50 грн.(а.с.35).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення та акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем норм п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, такі висновки ґрунтуються перш за все на тому, що позивачем хоча і було надано первинні бухгалтерські документи до перевірки, але вони не є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення позивачем до витрат та податкового кредиту підприємства.

Судом встановлено, що відповідачем при проведенні перевірки позивача були використані наступні документи: установчі документи ПрАТ БК Житлопромбуд - 8 ; ліцензія, дозволи; штатний розпис на 01.01.2017 року; звіт за формою №1ДФ за І квартал 2017 року (вх.від 10.05.2017 №9082929368); податкова декларація з ПДВ за період січень 2017 року (вх.від 18.02.2017 №9023477788) та додатки; договір №3 на поставку продукції від 05.01.2017, паспорта на матеріали; специфікацію №1 до Договору №3 на поставку продукції від 05.01.2017; акт приймання - передачі №2 від 23.01.2017; товарно - транспортну накладну №2 від 23.01.2017; договір генерального підряду на виконання електротехнічних робіт №17/20-04/2016 від 04.04.2016, акт приймання передачі виконаних робіт за липень 2017 року; накладна б/н від 08.06.2017; подорожні листи вантажного автомобіля від 08.06.2017; видаткова накладна №2 від 23.01.2017; картка рахунку 201 Сировина й матеріали , оборотно-сальдова відомість за період що перевіряється по рах. 10 Основні засоби , витяг з обліку розрахунків за період що перевіряється по рах. 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками ; комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи АІС Податковий блок , ЄРПН, відомості ЄДР, Офіційний веб-сайт Державної податкової адміністрації України.

Відповідно до висновків акту перевірки від 15.02.2018 року № 347/14-29-14-07/05409952, контролюючим органом визначено завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 207 208, 65 грн. за січень 2017 року по взаємовідносинам ТОВ "Флейм Енерго", у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення господарської операції.

Між ПрАТ «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» та ТОВ "Флейм Енерго" укладено договір постачання від 05.01.2017 року № 04/01/17-1, де постачальник - ТОВ "Флейм Енерго" зобов'язується поставити та передати у власність покупця - ПрАТ «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» , який зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договру, а саме: ТН 35 кВ ТJР 7./1; ТТ РТU 70.63; ВВ 35 кВ VBF 40.25.32; Разьединитель РПГ.2-35/1000 УХЛ 1; Разьединитель РПГ.1а-35/1000 УХЛ1; Трансформатор ТТ GIF 36 0.5s/0.5s/0.5/10h.

Як вбачається з акту перевірки, вищезазначені висновки були зроблені з огляду на те, що до перевірки надано товарно-транспортну накладну форми № 1-ТН від 23.01.2017 року № 2, згідно якої ТОВ "Флейм Енерго" є замовником перевезення та вантажовідправником товару. Вантажоодержувачем є ПрАТ «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» , а автомобільним перевізником виступив - ТОВ ЕНЕРГОСЕТЬСПЕЦМОНТАЖ .

Відповідачем згідно інформаційних баз даних контролюючого органу встановлено у ТОВ ЕНЕРГОСЕТЬСПЕЦМОНТАЖ відсутні власні транспортні засоби. Крім того, відповідно до ІС Податковий блок підсистеми Аналітична система розділу Детальна

інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових

зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України не встановлено перебування ТОВ ЕНЕРГОСЕТЬСПЕЦМОНТАЖ у господарських відносинах з підприємствами, які надають послуги з перевезення вантажів. Відповідно до ЄРПН за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 не встановлено реєстрацію на

адресу ТОВ ЕНЕРГОСЕТЬСПЕЦМОНТАЖ податкових накладних з надання послуг

перевезення вантажів та/або оренди транспортних засобів.

Відповідно до ЄРПН за період з 01.01.2017 по дату складання акту перевірки

ТОВ ЕНЕРГОСЕТЬСПЕЦМОНТАЖ жодних податкових накладних не реєстрував на адресу ТОВ Флейм Енерго . Згідно системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань не встановлено декларування ТОВ ЕНЕРГОСЕТЬСЦЕЦМОНТАЖ податкових зобов'язань по ТОВ Флейм Енерго , а ТОВ Флейм Енерго податкового кредиту відповідно.

Крім того, інформація щодо автомобіля ЗИЛ №АН6320ВІ в Національній автоматизованій інформаційній системі УДАІ УМВС України відсутня. Отже, інформація наведена у ТТН від 23.01.2017 року № 2 є недостовірною.

Таким чином, відповідач зазначив, що надані до перевірки ТТН не можуть слугувати підтверджуючим документами, згідно яких нібито здійснювалось перевезення товару від ТОВ Флейм Енерго на адресу ПрАТ «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» .

ТОВ Флейм Енерго надано до ДПІ обліку Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за І квартал 2017 рік (вх.від 24.04.2017 № НОМЕР_1), згідно якого вартість основних засобів на початок та кінець звітного року становила 0,0 тис. гри., вартість запасів на початок та кінець звітного року становила 0,0 тис. грн. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання послуг з експлуатації основних засобів у сторонніх організацій.

Як зазначив контролюючий орган, даний факт вказує на відсутність на підприємстві транспортних засобів, складських приміщень та інших виробничих фондів, достатніх для ефективного ведення господарської діяльності.

ТОВ Флейм Енерго надано до ДПІ обліку Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за І квартал 2017 року (вх.від 06.04.2017 № НОМЕР_2), згідно якого на підприємстві працювало у штаті-3 особи (директор), за цивільно-правовими договорами - 0 осіб.

Згідно бази даних ЄДРПН за січень 2017 року не встановлено залучення ТОВ Флейм Енерго додаткових послуг для виконання договірних умов з ПрАТ БК Житлопромбуд-8 .

Крім того перевіркою встановлено, що аналізом єдиного державного реєстру судових рішень встановлено судові ухвали в яких зазначена

інформація, що Генеральною прокуратурою України порушено кримінальне провадження щодо ТОВ Флейм Енерго (ЄДРПОУ 40545884) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 191 КК України.

Тобто, до перевірки не надано документів, які б свідчили, про фактичне надходження товару до місця призначення (конкретного пункту розвантаження, що належить позивачу).

Отже, перевіркою встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ Флейм Енерго до позивача, що свідчить про укладення угод без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально фактично не здійснені господарські операції для отримання податкової вигоди.

З врахуванням визначеного перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 207 209 грн. по декларації за січень 2017.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між ПрАТ «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» та ТОВ "Флейм Енерго" укладено договір постачання від 05.01.2017 року № 04/01/17-1, де постачальник - ТОВ "Флейм Енерго" зобов'язується поставити та передати у власність покупця - ПрАТ «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» , який зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договру, а саме: ТН 35 кВ ТJР 7./1; ТТ РТU 70.63; ВВ 35 кВ VBF 40.25.32; Разьединитель РПГ.2-35/1000 УХЛ 1; Разьединитель РПГ.1а-35/1000 УХЛ1; Трансформатор ТТ GIF 36 0.5s/0.5s/0.5/10h.

Передача товару від ТОВ "Флейм Енерго" до позивача згідно вищевказаного договору підтверджується видатковою накладною № 2 від 23.01.2017 року на суму 1243251,90 грн. та актом приймання -передачі від 23.01.2017 (а.с. 42-43).

Видаткові накладні від постачальників заповнені належним чином, кожен з документів містить усі необхідні реквізити та відомості про зміст господарської операції у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Податкові накладні складені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Поставка товару позивачу від ТОВ "Флейм Енерго" підтверджується товарно - транспортною накладною № 2 від 23.01.2017 року, в якій зазначено: прізвище водія, дані транспортного засобу, відомості щодо вантажу, які відповідають даним видаткової та податкової накладних також, зазначено уповноважених осіб, які здали та прийняли товар.

Однак, ДПІ вказані документи не були взяті до уваги та зроблено висновок про те, що ТТН не може слугувати підтверджуючим документом, згідно якого нібито здійснювалось перевезення товару від ТОВ Флейм Енерго на адресу ПрАТ «Будівельна компанія «Житлопромбуд-8» , тому платник податку не має підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Суд зазначає, що саме з наявності оплати та відвантаження товару, у продавця виникають податкові зобов'язання, а у покупця право на податковий кредит.

Відповідно до ст. 61 Конституції України встановлена індивідуальна відповідальність за вчинення правопорушення, тобто платник податків відповідає лише за свої дії, а не за дії своїх контрагентів.

В подальшому поставлений ТОВ Флейм Енерго товар було змонтовано позивачем на об'єкті: Будівництво першого пускового комплексу (одна вітроенергетична установка потужністью 3 МВТ) 2-ї черги Тузловської ВЕС у складі двох вітроенергетичних установок потужністю 3 МВТ кожна, Миколаївська область, Березанський район, в межах земель Тузлівської сільської ради відповідно до умов укладеного між позивачем - за договором Генеральний підрядник та ТОВ Вітряний парк Причорноморський Договором генерального підряду на виконання електротехнічних робіт під час будівництва першого пускового комплексу 2-ї черги Тузлівської ВЕС № 17/20-04/2016 від 04.04.2016 р, що містяться в матеріалах справи.

Факт монтажу поставленого ТОВ Флейм Енерго товару підтверджується підписаним Замовником - ТОВ Вітряний парк Причорноморський та Генеральним підрядником - ПрАТ Будівельна компанія Житлопромбуд-8 Актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 р. (форма № КБ-2в) та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2017 р. (форма № КБ-3).

Суд вважає за необхідне зазначити, відсутність окремих реквізитів у первинних документах є лише окремим недоліком та не може спростовувати наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Податкове законодавство не пов'язує відсутність деяких реквізитів з правом платника податків на податкові відрахування з податку на додану вартість або формування валових витрат. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суми податку на додану вартість відповідно до вище зазначених податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за вказаний період.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідна податкова накладна у позивача на час перевірки була наявна.

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагента позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

В свою чергу, слід зазначити, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Відповідачем не надано до суду будь - яких доказів застосування до контрагента позивача фінансових санкцій, наявності вироку суду по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем та його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, з досліджених судом доказів, встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач) від 03.03.2018 року № 00016081407-скасуванню.

Судові витрати в сумі 4662,20 грн., відповідно до норм ст.139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Будівельна Компанія Житлопромбуд"-8" (вул. Толстого, 2-Б (в.Кузнецька, 211,54042),Миколаїв,54042 05409952) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 03.03.2018 року № 00016081407.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна Компанія Житлопромбуд"-8" (вул. Толстого, 2-Б (в.Кузнецька, 211,54042),Миколаїв,54042 05409952) судові витрати в розмірі 4662,20 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник