Рішення

від 17.09.2018 по справі 826/18008/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 17 вересня 2018 року                      №826/18008/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві дотовариства з обмеженою відповідальністю «ВД Гранде» простягнення коштів з рахунків платника податків у банках,      ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – позивач, контролюючий орган) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВД Гранде» (далі – відповідач, товариство), в якому просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 81   529,67 грн. з наявних рахунків у банку. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2016 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі №826/18008/16 та призначено справу до судового розгляду без проведення судового засідання. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем встановлено податкову заборгованість у товариства у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 81   529,67 грн. Таким чином, станом на момент звернення з позовом до суду, товариством не сплачено суму донарахованого податку на прибуток у розмірі 81   529,67 грн., а тому такий борг підлягає стягненню. У своїх запереченнях проти позову представник відповідача стверджує, що позивачем не вказано за який період було сформовано оскаржуваний борг. При цьому, позивач наголошує, що сплатив податок на прибуток підприємств за 2014 та 2015 роки, що підтверджується належними доказами, а тому відсутні підстави для стягнення податкового боргу з останнього. 12.12.2016 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло заперечення на адміністративний позов, яке прийнято судом. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2016 року вирішено здійснити розгляд даної справи за загальними правилами та призначено справу до судового розгляду. 19.01.2017 року від представника позивача через канцелярію суду подано клопотання, яким залучено документи по справі. Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №2430 від 07.04.2017 року, адміністративну справу №826/18008/16 за позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «ВД Гранде» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/18008/16 суддею Шрамко Ю.Т. та призначено справу до судового розгляду. У призначеному судовому засіданні 10.07.2017 позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі. Відповідач у призначене судове засідання явку своїх представників не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у редакції, яка діяла на час вчинення відповідної процесуальної дії, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи положення частини 6 статті 128 КАС України, беручи до уваги, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 10.07.2017, суд ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні. Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2016 року товариством з обмеженою відповідальністю «ВД Гранде» подано до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, сума грошового зобов'язання становить 129   213,00 грн. (Т.1, арк. 10-12). 10.03.2016 року позивачем сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання у розмірі 129   213,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 10.03.2016 року з призначення платежу «податок на прибуток за 2015 рік» (Т.1, арк. 31). 30.03.2016 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу №913-17 товариству з обмеженою відповідальністю «ВД Гранде» за узгодженим грошовим зобов'язанням у розмірі 81 529, 67 грн. (Т.1, арк. 28). При цьому, товариством з обмеженою відповідальністю «ВД Гранде» до Філії Центрального РУ АТ Банку «Фінанси та Кредит» подано платіжне доручення №45 від 05.02.2015 року на суму 60   000,00 грн. та №24 від 11.02.2015 на суму 17 714,00 грн. до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з призначенням платежу «податок на прибуток за рік». Платіж за платіжним дорученням № 45 від 05.02.2015 року банком проведено не було (Т.1, арк. 29-30). Листом вих. №4 від 16.02.2015 року, який було отримано Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві 18.02.2015 року, товариство з обмеженою відповідальністю «ВД Гранде» повідомило про те, що ним було здійснено оплату податку на прибуток за 2014 рік платіжними дорученнями №45 від 05.02.2015 та №24 від 11.02.2015 року, водночас платіж, що був здійснений через ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» одержано і проведено банком 11.02.2015 року, а платіж що був здійснений через ПАТ «Фінанси та Кредит» з невідомої причини банком проведений не був (Т.1, арк. 34-35). Листом вих. №5 від 20.10.2015 року, який було отримано Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві 21.10.2015 року, позивач повторно повідомив відповідача про здійснення оплати податку на прибуток за 2014 рік платіжними дорученнями №45 від 05.02.2015 року та №24 від 11.02.2015 року. Разом з тим, згідно облікової картки платника, у позивача станом на 31.03.2016 року обліковується заборгованість з податку на прибуток у розмірі 81 529, 67 грн. (Т.1, арк. 9). Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. У силу підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в установлені строки. Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). У пункті 54.1 статті 54 ПК України зафіксовано, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (частина 1 пункт 95.3 статті 95 ПК України). У силу пункту 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 30.03.2016 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу №913-17 товариству з обмеженою відповідальністю «ВД Гранде» за узгодженим грошовим зобов'язанням у розмірі 81 529, 67 грн. (Т.1, арк. 28). При цьому, товариством з обмеженою відповідальністю «ВД Гранде» до Філії Центрального РУ АТ Банку «Фінанси та Кредит» подано платіжне доручення №45 від 05.02.2015 року на суму 60 000,00 грн. та №24 від 11.02.2015 на суму 17 714,00 грн. до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з призначенням платежу «податок на прибуток за рік». Платіж за платіжним дорученням № 45 від 05.02.2015 року банком проведено не було, про що банк було повідомлено засобами поштового зв'язку (Т.1, арк. 29-30). Вказана податкова вимога позивачем отримана 31.03.2016 року, що підтверджується корінцем податкової вимоги форми «Ю», та оскаржена у судовому порядку (Т.1, арк. 13). Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2016 року у справі №826/5796/16 позовні вимоги ТОВ «ВД Гранде» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкової вимоги №913-17 від 30.03.2016 року задоволено у повному обсязі (Т.1, арк. 37-39). У мотивувальній частині вказаного  рішення суд зазначає, що позивач сплатив зазначене у спірній вимозі податкове зобов'язання, проте на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла не з вини платника податків (позивача), а з вини банку, отже позивач звільняється від відповідальності, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу (Т.1, арк. 39). З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2016 року №826/5796/16 набрала законної сили 10.01.2017 року. Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення коштів з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «ВД Гранде» у банках є необґрунтованою, оскільки Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2016 року №826/5796/16, яка набрала законної сили 10.01.2017 року, встановлено що позивач сплатив зазначене у спірній вимозі податкове зобов'язання, а тому податкова вимога №913-17 від 30.03.2016 року підлягає скасуванню. Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «ВД Гранде» про стягнення з відповідача коштів у розмірі 81 529,67 грн. з наявних рахунків у банку є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1   ст.2 КАС України   завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Частиною 1   ст.6 КАС України   встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до положень ч.1   ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У силу ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2   ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 242 КАС України   встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Крім того, оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову, відсутні правові підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, для стягнення судових витрат. Керуючись ст.ст.   2,   5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39468697, адреса: 04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 58) до товариства з обмеженою відповідальністю «ВД Гранде» (код ЄДРПОУ 38938959, адреса: 04655, м. Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 21) про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках - відмовити у повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя          Ю.Т. Шрамко