Рішення

від 22.10.2018 по справі 907/369/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.10.2018 м. Ужгород Справа № 907/369/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву комунального підприємства Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода , м. Ужгород до ПАТ Готельно-туристичний комплекс Інтурист-Закарпаття , м. Ужгород про стягнення суми 25825,13грн.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність № 01 від 02.01.18

від відповідача - ОСОБА_2 довіреність № б/н від 11.04.18

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення суми 25825,13грн. заборгованості по оплаті за спожиті послуги з відведення каналізаційних стоків із власності свердловини, посилаючись на невиконання відповідачем вимог чинного законодавства в частині забезпечення своєчасності розрахунків за спожиті послуги, обгрунтовуючи свої вимоги порушення відповідачем норм ст.ст. 22, 526, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 192, 218 Господарського кодексу України та вимог закону України Про житлово-комунальні послуги .

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 04.06.2018 судом відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 05.07.2018.

Згідно розпорядження керівника апарату від 24.07.2018 №02-02/158/18 щодо вирішення питання про призначення повторного автоматизованого розподілу справи №907/369/18 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бобрик Г.Й., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2018, справу №907/369/18 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

Відповідно до ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження, розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим кодексом.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.07.2018 прийнято до провадження справу №907/369/18 та призначено підготовче засідання на 20.08.2018.

Ухвалою суду від 20.08.2018 підготовче засідання відкладено на 18.09.2018.

Ухвалою суду від 18.09.2018 підготовче засідання відкладено на 02.10.2018.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.10.2018 продовжено строк підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 22.10.2018 з підстав, наведених у ній.

У судовому засіданні 22.10.2018 судом за письмовою згодою сторін здійснено закриття підготовчого засідання та перехід до розгляду справи по суті, про що винесено протокольну ухвалу.

Представником позивача заявлені позовні вимоги підтримано у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач заборгував за фактично спожиті послуги з відведення каналізаційних стоків, відповідно до встановленого лічильника на власній свердловині без укладення відповідного договору на їх отримання у період із січня 2015 року по серпень 2015 року включно на загальну суму 16 996,14грн., що підтверджується наданими відповідачем ОСОБА_3 про водопостачання та водовідведення за вказаний період.

Окрім цього, позивач стверджує, що в рішенні Господарського суду Закарпатської області від 06.10.2015 року по справі № 907/789/15, яке набуло законної сили, зазначено, що Акти зняття показників лічильників за період з січня 2015 по серпень 2015 року включно, складені ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття , що підтверджує факт споживання Відповідачем послуг з відведення каналізаційних стоків згідно показників лічильника на власній свердловині, та які підлягають оплаті, як фактично спожиті на без договірній основі.

Продовжуючи споживати послуги з відведення каналізаційних стоків за показниками лічильника, встановленого на власній свердловині, Відповідач надавав у період з вересня по січень 2016 року позивачу ОСОБА_4 про водопостачання та водовідведення за вказаний період та фактично спожив послуг з відведення каналізаційних стоків із власної свердловини згідно із показниками лічильника на загальну суму 8 828,99 грн.

Так позивач посилається на приписи п.п.1,5 ч.З ст.20 та п.З ч.2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції, яка діяла на день укладення договору, у відповідності до яких, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. В розумінні ст.1 названого закону, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальну послугу. Тобто, особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, що вона фактично користується чи має намір користуватися цими послугами, а не внаслідок укладення договору з виконавцем. Тому обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами, а обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг покладається як на споживача, так і на виконавця. Позивач вжив усіх необхідних заходів задля укладення договору із Відповідачем, проте останній намагався не виконувати покладеного на нього обов'язку щодо обов'язковості укладення договору на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації. Таким чином, між Позивачем та Відповідачем виникли фактичні (позадоговірні) правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг та обумовлене цим виникнення у Відповідача, як споживача цих послуг, обов'язку їх оплачувати (оплатити). Отже, споживач (Відповідач) зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Окрім цього, зазначає, що Законом України Про житлово-комунальні послуги у новій редакції від серпня 2017 року у ст.9 визначено, що Споживач не звільняється від оплати житлово- комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Представник відповідача заперечує по суті заявлених позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, посилаючись на їх обґрунтованість поданими ним матеріалами. Зокрема, вказує, що позивачем на підтвердження суми боргу суду надано розрахунок суми боргу та рахунки, складені з порушення норм чинного законодавства та без належного їх обґрунтування.

Так, позивачем надані рахунки-фактури на ім'я іншої юридичної особи (товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Закарпаття» , код 33331628) відмінної від відповідача (публічне акціонерне товариство Готельно-туристичний комплекс Інтурист-Закарпаття , код 02574001). Тобто це різні юридичні особи, які не несуть відповідальності одна за одну. Долучені до позовної заяви рахунки-фактури виписані на ім'я ТОВ Комплекс-Закарпаття не надавались та не отримувались відповідачем ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття , тобто відсутні будь-які докази виставлення їх відповідачеві.

Додатково на підтвердження зазначеного, надаємо суду копію договору №118/13/05-13 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної власності від 14.05.2013 року укладеного між КП Водоканал м.Ужгорода та ТОВ Комплекс-Закарпаття . Тобто, відповідач ПАТ ГТК Інтурист- Закарпаття не був споживачем послуг КГІ Водоканал м.Ужгорода та не споживав послуги з відведення стічних вод.

Також, Позивачем не надано підтвердження споживання послуг з відведення стічних вод Відповідачем.

Крім того, в провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №907/1125/15 про банкрутство ПАТ «ГТК «Інтурист-Закарпаття» .

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, і дана норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

У відповідності до абзацу четвертого ч.8 ст.23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Також відповідач звертає увагу суду, що в матеріалах справи не міститься (позивачем не додано) доказів вручення спірних рахунків відповідачу в межах строків позовної давності визначених ст. 257 ЦК України.

Через, що відповідач приходить до висновків, що такі рахунки і не вручалися відповідачу, а як зазначено в останніх такі вручалися іншій юридичній особі, яка зазначена як платник послуги, а саме - ТОВ «Комплекс-Закарпаття» .

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні 22.10.18. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.10.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.01.2016 у справі №907/242/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2016, задоволено позов ОСОБА_5 підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород» , м. Ужгород до відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства „Готельно-туристичний комплекс »Інтурист Закарпаття» , м. Ужгород за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород про зобов'язання укласти між ОСОБА_5 підприємством „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, 1, код ЄДРПОУ 03344326) та ОСОБА_6 акціонерним товариством „Готельно-туристичний комплекс »Інтурист Закарпаття» (88005, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 5, код ЄДРПОУ 02574001) договір №35/15 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації на умовах поданого ОСОБА_5 підприємством „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород» , м. Ужгород проекту цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаний договір було укладено 27.01.2016. Однак, за доводами позивача, відповідач, починаючи з січня 2015 року і до дня укладення договору у судовому порядку, фактично отримував та споживав послуги з водопостачання та водовідведення і відведення додаткового обсягу поверхневих стічних вод, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій і які неорганізовано потрапляють в мережі водовідведення споживачів або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, а й послуги з подачі води з комунального водопроводу та приймання стічних вод у комунальну каналізацію, що підтверджується актами зняття показників з приладів обліку та виставленими рахунками на оплату спожитих послуг.

При цьому, як стверджує позивач, в рахунках, які виставляються до оплати відповідно до програмного забезпечення, зазначаються контрагенти-платники тільки у відповідності до укладених договорів. З огляду на те, що договір між Відповідачем та Позивачем не був укладений, а провести нарахування без вказання контрагента-платника не є можливим, то в рахунках для оплати до моменту укладення Договору у судовому порядку, фігурує юридична особа, яка станом на день укладення договору рахувалася споживачем послуг, але фактично ним була в період по серпень 2015 року включно. Починаючи з серпня 2015 року по січень 2016 року фактичним споживачем послуг з відведення каналізаційних стоків був Відповідач - ГТК Інтурист-Закарпаття .

Відповідно до поданих Позивачем актів про водопостачання та водовідведення, Відповідач заборгував за фактично спожиті послуги з відведення каналізаційних стоків, відповідно до встановленого лічильника на власній свердловині без укладення відповідного договору на їх отримання у період із січня 2015 року по серпень 2015 року включно на загальну суму 16 996,14грн. та у період з вересня по січень 2016 згідно з Актами про водопостачання та водовідведення за вказаний період згідно із показниками лічильника на загальну суму 8 828,99 грн., що разом складає суму 25825,13грн., яка є предметом даного позову, та, яку позивач просить стягнути на його користь.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до п.п.1, 5 ч.З ст.20 та п.З ст.21 Закону України Про житлово- комунальні послуги , споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово- комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Водночас як вказує позивач, між ним та боржником виникли фактичні (позадоговірні) правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг та обумовлене цим виникненням у Боржника, як споживача цих послуг, обов'язку їх сплачувати. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних рахунків на сплату послуг за водопостачання та водовідведення тощо ОСОБА_6 акціонерному товариству ГТК Інтурист-Закарпаття позивачем ОСОБА_5 підприємством Водоканал м. Ужгорода не виставлялося.

Крім того, матеріали справи також не містять належного документального обґрунтування розрахунків, на підставі яких виписувались рахунки.

Так, позивачем надані рахунки-фактури на ім'я іншої юридичної особи (товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Закарпаття» , код 33331628) відмінної від відповідача (публічне акціонерне товариство Готельно-туристичний комплекс Інтурист-Закарпаття , код 02574001). З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що це різні юридичні особи, які не несуть відповідальності одна за одну. Долучені до позовної заяви рахунки-фактури виписані на ім'я ТОВ Комплекс-Закарпаття не надавались та не отримувались відповідачем ПАТ ГТК Інтурист-Закарпаття .

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії договору №118/13/05-13 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної власності від 14.05.2013, укладеного між КП Водоканал м.Ужгорода та ТОВ Комплекс-Закарпаття , господарські відносини у заявлений позивачем період, існували між позивачем та ТОВ Комплекс-Закарпаття .

Також, Позивачем не надано підтвердження споживання послуг з відведення стічних вод Відповідачем. Окрім того, в матеріалах справи не міститься, позивачем не додано, доказів вручення спірних рахунків відповідачу.

Відповідно до ч.6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Відповідно до ч.15 та ч. 16 ст. 16 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство: пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, і дана норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Відповідно до частин 1-3 ст.17 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , „1. У разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , « 1. Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

У відповідності до абзацу четвертого ч.4 ст.23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом „4. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. «

У відповідності до абзацу четвертого ч.8 ст.23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, норми частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядок розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

Отже, імперативними нормами ч. 4 ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом встановлено виключну підсудність майнових спорів за участю особи, яка перебуває в процедурі банкрутства.

Таким чином, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

В провадженні господарського суду Закарпатської області знаходиться справа №907/1125/15 про банкрутство ОСОБА_6 акціонерного товариства „Готельно- туристичний комплекс „Інтурист-Закарпаття".

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2015 року у справі №907/1125/15 порушено справу про банкрутство публічного акціонерного товариства Готельно-туристичний комплекс Інтурист-Закарпаття , код ЄДРПОУ 02574001; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та введено процедуру розпорядження майном боржника.

12.11.2015 року здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення справи про банкрутство відповідача на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, заявлені позовні вимоги щодо відшкодування суми 25825,13 гри. позадоговірної шкоди як вартості фактично наданих послуг з відведення (дощових та снігових) стічних вод у період з січня 2015 року по січень 2016 року являються конкурсними грошовими вимогами позивача (кредитора), які виникли до порушення провадження у справі №907/1125/15 про банкрутство відповідача та відповідно до ч.3 ст.17 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення відмовляє у задоволенні позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 26.10.2018.

Суддя О.Ф. Ремецькі