Рішення

від 25.10.2018 по справі 910/10124/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 25.10.2018Справа №910/10124/18 Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/10124/18 За позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі  структурної одиниці – Слов'янської теплової електричної станції до Товариства з обмеженою відповідальністю «МДК ІНВЕСТ» про стягнення 158401,98 грн. Представники учасників сторін: від позивача: не з'явились; від відповідача: не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» в особі структурної одиниці – Слов'янської теплової електричної станції (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МДК ІНВЕСТ»  (далі – відповідач) про стягнення 158401,98 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на поставку продукції №438 від 14.06.2016 в частині поставки обумовленого сторонами товару, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 144 001,80 грн. попередньої оплати та 14400,18  грн. штрафу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 відкрито провадження у справі №910/10124/18 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 18.09.2018. В судовому засіданні 18.09.2018, у зв'язку із неявкою відповідача, суд, у відповідності до ст. 216 ГПК України, постановив відкласти розгляд справи по суті на 09.10.2018, про що зазначено в протоколі судового засідання від 18.09.2018. Оскільки судове засідання призначене на 09.10.2018 не відбулось, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 розгляд справи призначено на 25.10.2018. Представники сторін в судове засідання 25.10.2018 не з'явились, хоча про час, місце і дату розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач 22.10.2018, через відділ діловодства суду, подав заяву про розгляд справи без його участі. В свою чергу, відповідач в судові засідання не з'являвся,  відзив на позовну заяву не подав. Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів    Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 20. Станом на дату розгляду справи по суті конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду відповідачем та повернення їх до суду з поміткою "повернуто за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача. У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалами суду про повідомлення про дату, час та місце розгляду справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання для розгляду справи по суті і не повідомив суду про причини неявки, а позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності. Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 25.10.2018 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. В нарадчій кімнаті 25.10.2018 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, ВСТАНОВИВ: 14.06.2016 між Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» в особі структурної одиниці Слов'янської ТЕС (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МДК Інвест» (постачальник) укладено договір №438 (надалі- договір) поставки продукції, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики якої зазначені в додатку №1 до договору. Ціна договору згідно п. 2.1 складає 144 001,80 грн., у тому числі ПДВ 24 000,30 грн. Згідно п. 2.5 договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядки та строки, передбачені додатком №1 до договору, а саме: на умовах 100% попередньої оплати. В свою чергу, постачальник за умовами 3, 6, 7 додатку №1 до договору, зобов'язався поставити продукцію  шпала дерев'яна просочена тип ІІ А у кількості 450 шт. за ціною 266,67 грн. за одиницю на умовах «DDP» Інкотермс 2010 (Донецька область, м. Миколаївка, Слов'янська ТЕС) протягом 10 днів з моменту отримання грошових коштів у розмірі 100% вартості продукції на підставі рахунку постачальника. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 2.5 договору,  на підставі пред'явленого відповідачем рахунку №25 від 24.06.2016, позивач перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти у сумі 144    001,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 5368 від 12.07.2016 на суму 50    000,00 грн.; № 5403 від 13.07.2016 на суму 50  000,00 грн. та № 5472 від 14.07.2016 на суму 44    001,80 грн. Тоді як, відповідач свої зобов'язання не виконав, оплачену продукцію в обумовлений договором строк не поставив, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України  договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як встановлено судом, на виконання умов договору, на підставі рахунку-фактури постачальника,  позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 144001,80 грн., втім поставка оплаченого товару відповідачем у встановлений договором строк здійснена не була. Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. При цьому, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання. Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. У даному випадку, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогою №03-01/1/04651 від 23.11.2017, відповідно до якої просив відповідача повернути сплачені кошти.     Втім, станом на момент розгляду спору жодних доказів поставки товару або повернення грошових коштів, відповідач суду не надав. Тоді як, в силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. За таких обставин, враховуючи, що відповідач, отримавши як попередню оплату, грошові кошти в сумі 144001,80 грн., не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо відповідної поставки товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 144001,80 грн. попередньої оплати за непоставлений товар. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу. При цьому, у відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2% від ціни договору за кожен день порушення строку поставки, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від ціни договору. Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення строків поставки продукції понад 10 днів, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору позивачем нараховано 10% штрафу в сумі 14400,18 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд також прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в заявленому позивачем розмірі, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить умовам укладеного договору. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути отриману попередню оплату та сплатити штраф. Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними належними доказами, дослідженими судом, а тому підлягають задоволенню. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 202, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд - В И Р І Ш И В: 1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі  структурної одиниці – Слов'янської теплової електричної станції до Товариства з обмеженою відповідальністю «МДК ІНВЕСТ» про стягнення 158401,98 грн. задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МДК ІНВЕСТ» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 20; ідентифікаційний код 37086455) на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34 А; ідентифікаційний код        23343582) в особі структурної одиниці – Слов'янської теплової електричної станції (84180, Донецька область, Слов'янський район, м. Миколаївка, вул. Січових Стрільців, 9, ідентифікаційний код 00131104) 144001 (сто сорок чотири тисячі одну) грн. 80 коп. попередньої оплати, 14400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн. 18 коп. штрафу та 2376 (дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 03 коп. витрат по сплаті судового збору. 3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено та підписано 25.10.2018. Суддя                                                                                                     Т.В.Васильченко