Рішення

від 24.10.2018 по справі 910/12216/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2018Справа № 910/12216/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Корпорації Артеріум (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139)

до Товариства з обмеженою відповідальністю NEO-FARM (100179, Республіка Узбекистан, м. Ташкент, Алмазарський район, масив Чимбай, 5А)

про стягнення 191 163,14 дол. США, що еквівалентно 5 403 221,76 грн.

за участі представників :

від позивача: Задорожна Л.Г.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Корпорація Артеріум звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю NEO-FARM про стягнення 191 163,14 дол. США, що еквівалентно 5 403 221, 76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між 06.07.2017 між Корпорацією Артеріум (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю NEO-FARM (надалі - відповідач) укладено контракт №EXP-223/17 (надалі - договір), за яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача медичні препарати, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його. Проте, за доводами позивача, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором щодо повної оплати товару, а тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 191 163,14 грн., що еквівалентно 5 403 221,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2018.

23.09.2018 представником позивача подано клопотання через загальний відділ діловодства суду про долучення документів до матеріалів справи.

23.09.2018 загальним відділом діловодства суду зареєстровано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, серед яких, заява відповідача, відповідно до якої, відповідач визначає позовні вимоги в повному обсязі та просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача. Також, відповідач зазначає, що з ознайомлений з наслідками визнання позову, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, розуміє наслідки визнання позову, погоджується з ними та підтримує визнання позову в повному обсязі.

Вказана заява відповідача підписана директором останнього, як уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю NEO-FARM .

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, а також зазначив, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

За приписами ч.ч. 3.4 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 24.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, встановив .

06 липня 2017 року між Корпорацією Артеріум (надалі - продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю NEO-FARM (надалі - покупець/відповідач) було укладено Контракт № ЕХР-223/17 (надалі - Контракт), відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця на умовах, в обсязі та в порядку, передбаченого Контрактом, медикаменти (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його відповідно до Контракту.

Відповідно до п. 1.2 Контракту поставка товару відбувається на підставі специфікації, які підписуються уповноваженими представниками сторін на кожну партію товару і є невід'ємною частиною цього Контракту (далі - специфікація). При цьому, покупець не має права відмовлятись від товару, погодженого сторонами в специфікації.

Пунктом 1.3 Контракту визначено, що покупець зобов'язується оплатити товар згідно разових специфікацій до даного Контракту.

Отримувачем товару за даним Контрактом є ТОВ NEO-FARM , Республіка Узбекистан, місто Ташкент, Алмазарський район, Масив Чимбай 5А (п. 1.5 Контракту).

Валютою платежів є долари США (п. 2.2 Контракту).

Згідно з п. 2.3 Контракту ціни у даному контракті розуміють як ціни СІР - Ташкент, і включають у себе вартість товару, мито та податки, вартість упаковки та маркування, транспортні витрати, страхування.

Поставка товару здійснюється на умовах: фрахт/перевезення та страхування сплачено до (СІР) - Ташкент, станція призначення: Митний пост - Арк Булок місто Ташкент, вулиця Самарканд йули, 36, код 26003; Митний пост - СТК Ташкент Аєро , місто Ташкент Аеропорт, код 00102 (п. 3.1 Контракту).

У п. 5.1 Контракту визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється в доларах США за реквізитами продавця в такому порядку: банківський переказ на рахунок продавця з відстрочкою платежу 60 (шістдесят) календарних днів, з дня оформлення міжнародної транспортної накладної (СМR) в м. Києві або авіатранспортної накладної (Air Waybill) в аеропорту Бориспіль.

Даний Контракт вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019 (п. 17.1 Контракту).

Як вбачається із матеріалів справи, Специфікацією №11 від 27.03.2018 року до Контракту №EXP-223/17 від 06.07.2017 сторони узгодили найменування товару, його кількість та ціну, загальна сума товару складає 360 045,00 доларів США.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Контракту №EXP-223/17 від 06.07.2017 продавець поставив відповідачу товар на суму 360 045,00 доларів США, що підтверджується міжнародною транспортною накладною (CMR) № 1004115 від 29.03.2018, електронною митною декларацією №125200/2018/696784 вантажною (ввізною) митною декларацією №26003/20.07.2018/0035500.

За доводами позивача, з урахуванням умов договору відповідач зобов'язаний був оплатити товар протягом 60 календарних днів від дати міжнародної транспортної накладної, а саме починаючи з 29.03.2018, тобто до 27.05.2018. Позивачем також виставлено відповідачу інвойс №EXP-223/17-11 від 27.03.2018 року на суму 360 045,00 доларів США. Відповідачем в свою чергу, частково оплачено товар у сумі 168 881,86 доларів США, що підтверджується довідкою банку від 04.09.2018 № 52-1/4935. Відтак, за доводами позивача у зв'язку з неповною сплатою за товар у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі 191 163,14 доларів США.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 3 Закону України Про міжнародне приватне право , якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Згідно зі ст. 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому, за змістом ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно з пунктом другим статті 4 Угоди Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (дата підписання Україною: 20.03.1992; дата ратифікації: 19.12.1992; дата набуття чинності для України: 19.12.1992) компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду. При наявності такої угоди суд іншої держави - учасниці Співдружності припиняє виробництво у справі за заявою відповідача, якщо така заява зроблена до прийняття рішення у справі.

Відповідно до п. 15.2 Контракту в разі, якщо сторони не дійдуть згоди, спір підлягає передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва, мова судочинства - російська. Спір з Контракту або пов'язаний з ним повинен розглядатись виходячи з умов Контракту, в частинні не урегульованій Контрактом підлягає застосуванню Міжнародні правила тлумачення торгових термінів Інкотермс (редакція 2010 року), а також матеріальне та процесуальне право України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спір за позовом Корпорації Артеріум до Товариства з обмеженою відповідальністю NEO-FARM про стягнення заборгованості в розмірі 191 163,14 доларів США підсудний Господарському суду містка Києва.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено поставку товарів на суму 360 045,00 доларів США, що підтверджується підписаною сторонами Специфікацією № 11 від 27.03.2018

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Контракту позивач передав відповідачу товар на загальну суму 360 045,00 дол. США, що підтверджується міжнародною транспортною накладною (CMR) № 1004115 від 29.03.2018, електронною митною декларацією №125200/2018/696784 вантажною (ввізною) митною декларацією №26003/20.07.2018/0035500.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.1 Контракту встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється в доларах США за реквізитами продавця в такому порядку: банківський переказ на рахунок продавця з відстрочкою платежу 60 (шістдесят) календарних днів, з дня оформлення міжнародної транспортної накладної (СМR) в м. Києві або авіатранспортної накладної (Air Waybill) в аеропорту Бориспіль.

Отже, враховуючи, що позивач 29.03.218 року здійснив поставку товару відповідно до Специфікації № 11 та інвойсу № ЕХР-223/17-11 на загальну суму 360 045,00 доларів США, то відповідно до умов Контракту, кінцевою датою виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати товару було 27.05.2018.

За доводами позивача. що підтверджується матеріалами справи, відповідачем частково оплачено товар у сумі 168 881,86 доларів США (оригінал довідки банку від 04.09.2018 № 52-1/4935 наявний у матеріалах справи), а відтак заборгованість відповідач перед позивачем на момент розгляду справи складає 191 163,14 доларів США.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідачем подано 23.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва заявою, якою визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом також встановлено, що заява відповідача про визнання позову підписана директором відповідача та скріплена відповідною печаткою товариства, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю NEO-FARM (100179, Республіка Узбекистан, м. Ташкент, Алмазарський район, масив Чимбай, 5А; код ОКПО: 21393794) на користь Корпорації Артеріум (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 139; ідентифікаційний код: 33406813) заборгованість в розмірі 191 163 (сто дев'яносто одна тисяча сто шістдесят три) доларів США 14 центів та витрати по сплаті судового збору в розмірі 81 048 (вісімдесят одна тисяча сорок вісім) грн 33 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.10.2018

Суддя Пукшин Л.Г.