Рішення

від 22.10.2018 по справі 911/1993/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1993/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Салівона Євгенія Івановича (36000, АДРЕСА_1; 39541, АДРЕСА_2)

до Приватного підприємства "Реактив-Принт" (03027, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Новосілки, вул. Озерна, буд. 20)

про стягнення 42799,92 грн. попередньої оплати згідно рахунку № 1529 від 31.07.2018 р.

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (ордер КС № 299972 від 22.10.2018 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець Салівон Євгеній Іванович (далі - ФОП Салівон Є.І., позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Реактив-Принт" (далі - ПП "Реактив-Принт", відповідач) про стягнення 42799,92 грн. попередньої оплати згідно рахунку № 1529 від 31.07.2018 р.

В обґрунтування заявлених вимог ФОП Салівон Є.І. посилається на непоставлення відповідачем оплаченого позивачем товару згідно виставленого рахунку-фактури № 1529 від 31.07.2018 р. на суму 42799,92 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість оплаченого, але не поставленого товару у розмірі 42799,92 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Поряд з цим, у прохальній частині позову позивачем було заявлене клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2018 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Салівона Євгенія Івановича про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи № 911/1993/18 постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 22.10.2018 р.

22.10.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача було подано клопотання б/н від 22.10.2018 р. (вх. № 30477 від 22.10.2018 р.) про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 326 від 31.07.2018 р.

У судовому засіданні з розгляду справи 22.10.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Як зазначено в ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні 22.10.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Приватним підприємством "Реактив-Принт" було виставлено Фізичній особі-підприємцю Салівону Євгенію Івановичу рахунок-фактуру № 1529 від 31.07.2018 р. на оплату товару, а саме - автошини 9.00R20 (260\508) Roadshine RS612 в кількості 10 шт., на загальну суму 42799,92 грн.

Позивачем, відповідно до виставленого рахунку-фактури, була здійснена попередня оплата за товар на суму 42799,92 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням № 326 від 31.07.2018 р.

Однак, відповідачем не було здійснено поставку автошин 9.00R20 (260\508) Roadshine RS612 в кількості 10 шт., за який позивачем було здійснено 100% передплату згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури № 1529 від 31.07.2018 р.

Фізичною особою-підприємцем Салівоном Євгенієм Івановичем було направлено на адресу Приватного підприємства "Реактив-Принт" вимогу б/н від 14.08.2018 р., у відповідності до якої позивач вимагає на протязі 7 днів з моменту отримання даної вимоги здійснити поставку товару, або, у разі нездійснення відповідачем поставки товару у зазначений строк, повернути суму попередньої оплати у розмірі 42799,92 грн.

Відповідь на претензію позивачем отримано не було, товар на суму 42799,92 грн. відповідач позивачу не поставив та суму попередньої оплати не повернув, у зв'язку з чим ФОП Салівон Є.І. і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а позивач, у свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що відповідачем не надано до матеріалів справи ані заперечень проти позовних вимог позивача, ані доказів поставки товару або доказів повернення здійсненої попередньої оплати за непоставлений товар.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням викладеного та встановлення судом факту непостачання відповідачем товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати та неповернення останньої на вимогу покупця, вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 42799,92 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Салівона Євгенія Івановича у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Реактив-Принт" (03027, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Новосілки, вул. Озерна, буд. 20, код 31704338) на користь Фізичної особи-підприємця Салівона Євгенія Івановича (36000, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 42799 (сорок дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 92 коп. попередньої оплати, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення підписане 26.10.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна