Рішення

від 22.10.2018 по справі 914/1760/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018 Справа №914/1760/18

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська ізоляція , м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Про-Плюс ,

м. Львів,

про : стягнення заборгованості в сумі 14 218,80 грн.

Суддя Синчук М.М.

Секретар судового засідання Григорчук Н.В.

За участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_1 - директор.

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Товариство з обмеженою відповідальністю Львівська ізоляція звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Про-Плюс про стягнення заборгованості в сумі 14 218,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.09.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі №914/1760/18 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 22.10.2018 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, в порушення умов Договору переведення боргу від 24.09.2015 р. не виконав взяті на себе зобов'язання по повній сплаті позивачу коштів в сумі 14 218,80 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що був належним чино та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав. Подав довідку АТ Банк Фінанси та кредит від 12.01.2018 р. №9-071352/293, згідно якої банк повідомив про те, що кошти позивача в сумі 22 629,84 грн, у зв'язку з ліквідацією банку включено до сьомої черги вимог кредиторів. Дані обставини призвели до виникнення заборгованості, що є предметом спору в справі №914/760/18.

В судовому засіданні 22.10.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини встановлені судом:

24 вересня 2015 року між Приватним підприємством Проект-Сервіс , як первісний боржник та Товариством з обмеженою відповідальністю Про-Плюс (новим боржником) був укладений Договір переведення боргу б/н, відповідно до умов якого цим Договором регулюються відносини, пов'язані з заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору поставки № 2200513 від 30.05.2013 р. (а.с. 12) , видаткової накладної №РН-0002170 від 30.09.2013 р., видаткової накладної РН-0002170 від 30.09.2013 р., укладеного між первісним боржником та кредитором. (а.с. 8)

Відповідно до п. 1 Договору переведення боргу, первісний боржник переводить, а новий боржник приймає на себе виконання зобов'язання по сплаті коштів в сумі 29 718,80 грн, які залишилися несплаченими первісним боржником по поставці йому Товариством з обмеженою відповідальністю Львівська ізоляція товару на суму 85 848,60 грн, а саме: видаткова накладна №РН-0002170 від 30.09.2013 р. на суму боргу з ПДВ 22 537,20 грн (а.с. 14) , видаткова накладна РН-0002170 від 30.09.2013 р. на суму боргу з ПДВ 7 181,60 грн. (а.с. 13)

Договір переведення боргу б/н від 24.09.2015 р. (далі Договір переведення боргу) укладений на підставі ст. 520-523 ЦК України . Договір підписано всіма сторонами та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до п. 2 Договору переведення боргу, Первісний боржник переводить на нового боржника борг в обсязі і на умовах, що існують у момент укладення даного Договору.

На підставі Договору переведення боргу від 24.09.2015 р. відповідачем було перераховано позивачу кошти на загальну суму 15 500,00 грн. Факт здійснення оплати підтверджується банківськими виписками від 28.09.2015 р. на суму 10 000,00 грн, від 14.12.2015 р. на суму 2 500,00 грн, від 29.02.2016 р. на суму 3 000,00 грн. (призначення платежу: оплата згідно Договору переведення боргу від 24.09.2015р.). (а.с. 9-11)

Позивач звернувся до відповідача з претензією №843-06/18 від 21.06.2018 р. про сплату заборгованості за Договором переведення боргу від 24.09.2015 р. (а.с. 15)

Листом №025-18 від 25.06.2018 р. відповідач повідомив позивача, що визнає борг, прострочення здійснення оплати пояснив припиненням діяльності Банку Фінанси та Кредит , де був відкритий поточний рахунок, крім того відповідач гарантував щомісячну оплату боргу в розмірі 1 000,00 грн. (а.с. 17)

Договір переведення боргу на момент розгляду справи не оскаржений, невизнаний недійсним у встановленому порядку і діє з 24.09.2015 р. і до повного виконання Сторонами своїх зобовязань за цим Договором.

У встановлений строк та належним чином відповідач своє зобов'язання не виконав, у результаті чого за відповідачем на теперішній час утворилася заборгованість в сумі 14 218,80 грн.

Невиконання відповідачем зобовязань за Договором переведення боргу від 24.09.2015 р. стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення боргу.

Норми права застосовані судом.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України ).

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України ).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України .

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або не настання певної події.

Так, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу частин 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір поставки - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Відповідно до ст. ст. 525 , 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно вимог ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтями 509 Цивільного кодексу України та 173 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України ).

Згідно до вимог ст.510 ЦК України , сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

За приписами ст.520 ЦК України , боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 521 ЦК України визначено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу .

Вимогами статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.522 ЦК України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Договір переведення боргу б/н від 24.09.2015 р. на суму 29 718,80 грн підписаний позивачем та відповідачем без застережень.

Згідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобовязати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів.

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів, що відповідач в порушення умов Договору переведення боргу б/н від 24.09.2015 р. лише частково сплатив вартість отриманого товару внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю Про-Плюс обліковується борг у сумі 14 218,80 грн.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73 , 74 , 77 , 79 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Висновок суду:

Відповідач позовні вимоги визнав, однак не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська ізоляція до Товариства з обмеженою відповідальністю Про-Плюс про стягнення по Договору переведення боргу б/н від 24.09.2015 р. суми заборгованості у розмірі - 14 218,80 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Про-Плюс ( 79035, м. Львів, вул. Меблярська, 14/24, ідентифікаційний код 39644905 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська ізоляція ( 79035, м. Львів, вул. Пимоненка, 3, ідентифікаційний код 22360905 ) 14 218,80 грн заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Про-Плюс ( 79035, м. Львів, вул. Меблярська, 14/24, ідентифікаційний код 39644905 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська ізоляція ( 79035, м. Львів, вул. Пимоненка, 3, ідентифікаційний код 22360905 ) 1 762,00 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення виготовлено 26.10.2018 р.

Суддя Синчук М.М.