Ухвала

від 24.10.2018 по справі 916/1369/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1369/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 /директор/;

Від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Балтської районної державної адміністрації Одеської області до Балтської міської ради Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Балтської районної державної адміністрації Одеської області звернувся до господарського суду із позовною заявою до Балтської міської ради Одеської області про визнання за позивачем, як спадкоємцем за заповітом, права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,41 га , яка розташована на території Козацької сільської ради Балтського району Одеської області; про визнання за позивачем, як спадкоємцем за заповітом, права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,39 га, яка розташована на території Козацької сільської ради Балтського району Одеської області.

Ухвалою від 03.08.2018р. господарським судом було відкрито провадження у справі із призначенням її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2016р. ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 в реєстрі за №2086, відповідно до якого ОСОБА_3 заповіла все своє майно Територіальному центру соціального обслуговування.

Як вбачається з свідоцтва про смерть №4744484, виданого 16.11.2016р. Балтським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 померла 07.11.2016р.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину Територіальним центром соціального обслуговування було подано до приватного нотаріуса ОСОБА_4 заяву за фактом смерті ОСОБА_3, яким, в свою чергу, було повідомлено позивача про необхідність подання оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки, яка розташованій на території Козацької сільської ради Балтського району Одеської області.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до Балтської міської ради Одеської області позивачем було вказано, що ОСОБА_3, якій на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 3,41 га, прийняла спадщину за законом від своєї матері - ОСОБА_5, а саме: земельну ділянку площею 3,39 га. Таким чином, позивач стверджує, що до спадкової маси увійшли дві земельні ділянки.

Відсутність у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на вказані вище земельні ділянки стала підставою для звернення Територіального центру соціального обслуговування до господарського суду із даними позовними вимогами, які, як було встановлено судом виникли із спадкових правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду , а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч. 3 статті 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

ОСОБА_6 Верховного Суду у постанові від 17.05.2018р. по справі №910/11188/17 наголосила, що при вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом ; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити з суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом ч. ч. 1-3 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Спори, підвідомчі господарським судам України, на час звернення позивача до суду із даної позовною заявою визначені у ст. 20 ГПК України.

Як зазначалось вище по тексту ухвали, спірні правовідносини між сторонами виникли в процесі реалізації права на спадщину, закріпленого статтею 1222 Цивільного кодексу України. Господарський суд зауважує, що зі спірних правовідносин не вбачається виникнення між позивачем та відповідачем господарських правовідносин, які виникають під час здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з п. 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 передбачено, що спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Судам потрібно брати до уваги, що спори про спадкування підлягають розгляду судами виключно у порядку цивільного судочинства. Відмова у відкритті провадження у справі (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК) або закриття провадження у справі (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК) з тих підстав, що заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, не відповідають зазначеним вимогам процесуального законодавства. Постановлення ухвали про закриття провадження у справі без зазначення, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, суперечить також вимогам ст. 206 ЦПК.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами по справі під час реалізації позивачем прав спадкоємця на оформлення спадщини, враховуючи відсутність у ГПК України норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору господарським судом незважаючи на суб'єктний склад, та наявність норми, яка прямо передбачає необхідність вирішення даного спору судом іншої юрисдикції, дійшов висновку про непідвідомчість даного спору судам господарської юрисдикції.

Відповідно до п.1 ч.1, 2, 4, 5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

З огляду на положення ст. 231 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне роз'яснити Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Балтської районної державної адміністрації Одеської області про необхідність звернення із даними позовними вимогами до суду у порядку цивільного судочинства.

Господарський суд звертає увагу позивача, що судовий збір, сплачений останнім при зверненні до суду із даним позовом, підлягає поверненню господарським судом відповідно до ст. 7 Закону України „Про судовий збір» у випадку надходження на адресу суду клопотання про повернення із державного бюджету сплаченого судового збору.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі №916/1369/18 за позовом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Балтської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Територіальний центр соціального обслуговування) до Балтської міської ради Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 26.10.2018р.

Суддя С.П. Желєзна