Рішення

від 24.10.2018 по справі 927/693/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/693/18

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/693/18

за позовом: Державного підприємства Український державний центр радіочастот

проспект Перемоги, 151, м. Київ, 03179

в особі: Північно-східної філії Державного підприємства Українського державного центру радіочастот

вул. Гольдбергівська, 63, м. Харків, 61010

до відповідача: Державного комунального підприємства Телерадіокомпанія Ніжинське телебачення

пл. імені ОСОБА_1, 1, к. 85, м. Ніжин, Чернігівська обл., 16600

про стягнення 2592 грн 13 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність №80/07.1-09/17857 від 29.12.2017

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Державним підприємством Український державний центр радіочастот в особі Північно-східної філії Державного підприємства Українського державного центру радіочастот подано позов до Державного комунального підприємства Телерадіокомпанія Ніжинське телебачення про стягнення 2592,13 грн за договором №19/1952 від 01.12.2014 На роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів , а саме: боргу у сумі 2225,21грн, трьох процентів річних у сумі 35,86грн, інфляційних втрат в сумі 52,96грн, пені за прострочення платежів у сумі 278,10грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №19/1952 від 01.12.2014 На роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.09.2018 позовну заяву Державного підприємства Український державний центр радіочастот в особі Північно-східної філії Державного підприємства Українського державного центру радіочастот залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2018, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.10.2018.

В судове засідання прибув уповноважений представник позивача.

Судом були вчинені дії щодо перевірки статусу та місця реєстрації відповідача за безкоштовним запитом із офіційного сайту Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/ua/freesearch), у зв'язку з чим отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої місцезнаходження Державного комунального підприємства Телерадіокомпанія Ніжинське телебачення площа імені ОСОБА_1, буд. 1, м. Ніжин, Чернігівська обл., 16600, ідентифікаційний код 30941866, не перебуває в процесі припинення, керівник (виконуючий обов'язки) - ОСОБА_3.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400041113261, за яким останньому було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 25.09.2018, проте, повноважного представника в судове засідання Державне комунальне підприємство Телерадіокомпанія Ніжинське телебачення не направило, про причини неявки суд не повідомило, будь-яких заяв чи клопотань на адресу Господарського суду Чернігівської області не надіслано.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи з огляду на приписи ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав та не заперечив проти позовних вимог, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд встановив:

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 грудня 2014 року між Державним підприємством Український державний центр радіочастот (позивач, виконавець) в особі начальника Північно-східної філії Державного підприємства Український державний центр радіочастот та Державним комунальним підприємством Телерадіокомпанія Ніжинське телебачення (відповідач, замовник) укладено договір №19/1952 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (далі - договір), відповідно до умов якого предметом договору є проведення виконавцем робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов'язався протягом всього строку дії цього договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ, які використовує замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ.

Згідно з п. 6.1. договору цей договір укладений на строк в 1 (один) календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Дата набрання чинності та строку дії додаткових угод та додатків до цього договору визначається сторонами у тексті самих додаткових угод та додатків.

Відповідно до п. 6.2. договору цей договір вважається подовженим на кожний наступний строк тривалістю в 1 (один) календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

У п. 6.4. договору сторони погодили, що припинення зобов'язання за договором оформлюється шляхом укладення додаткової угоди.

Приписами п. 6.5. договору встановлено, що оплата робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, здійснюється замовником до моменту набрання чинності додаткової угоди про припинення зобов'язань за договором.

На час розгляду справи у суді жодною із сторін договору не подано доказів звернення до іншої сторони у строки, встановлені п.6.2. договору, з письмовим повідомленням про свій намір припинити його дію, а також доказів укладення додаткової угоди про припинення зобов'язань за договором (п.6.4. договору), тому суд доходить висновку, що договір був продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах та діяв у спірний період виконання робіт.

Відповідно до п.3.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 03.07.2015, вартість виконання робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, визначається чинними (діючими) Тарифами на роботи (послуги) державного підприємства Український державний центр радіочастот , пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж, затвердженими рішенням НКРЗІ та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України, з урахуванням коефіцієнтів їх зниження, затверджених відповідним рішенням НКРЗІ, за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ щодо яких проводилися роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно з чинним законодавством України. Розрахунок вартості робіт здійснюється на підставі додатку до договору, що є його невід'ємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписано та скріплено відтисками печаток обох сторін додаткову угоду № 1 від 03.07.2015, яка дійсна з 03.07.2015 (п. 4 угоди), додаткова угода №2 від 01.01.2016, яка дійсна з 01.01.2016 (п. 2 угоди), додаткова угода № 3 від 10.02.2016, дійсна з 01.02.2016 (п. 2 угоди).

До матеріалів справи надано підписаний обома сторонами додаток до договору, в редакції додаткової угоди №3 від 10.02.2016, в якому наведено перелік та кількість РЕЗ, щодо яких виконуються роботи, а також визначена вартість робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, за місяць без ПДВ - 142грн.64коп, з ПДВ - 171грн.17коп.; за квартал без ПДВ - 427грн.92коп., з ПДВ - 513грн.50коп., за рік без ПДВ - 1711грн.68коп., з ПДВ - 2054грн.02коп. Як вбачається зі змісту вказаного додатку до договору, сума оплати зазначена згідно з Тарифами на роботи (послуги) Державного підприємства Український державний центр радіочастот , пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж , що затверджені рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації 07.04.2015 №195 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 10.06.2015 за №687/27132.

Згідно з п.3.2. договору виконання робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт, підписаними уповноваженими особами.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи.

Відповідно до 3.4. договору розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахунку суми, що вказана в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.

У статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.16 Закону України Про радіочастотний ресурс України державне госпрозрахункове підприємство Український державний центр радіочастот утворюється відповідно до закону. УДЦР відноситься до сфери управління національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Повноваження УДЦР поширюються на користувачів радіочастотного ресурсу України, які діють у смугах радіочастот загального користування. УДЦР здійснює такі види діяльності, зокрема, присвоєння радіочастот, призначення позивних сигналів радіоелектронним засобам, видача дозволів на експлуатацію; проведення радіочастотного моніторингу використання радіочастотного ресурсу України відповідно до цього Закону; здійснення заходів щодо забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв; здійснення заходів щодо виявлення та усунення дії джерел радіозавад, тощо. Перелік робіт та послуг, що виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, у встановленому порядку.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем в період з липня 2017 року по липень 2018 року виконані роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів телевізійного мовлення при потужності передавача понад 10 до 100 Вт включно (для інших користувачів РЧР) (за РЕЗ) загальною вартістю 2225грн 21коп., що підтверджується двосторонніми актами: №17-20-4874 від 31.07.2017, №17-20-6300 від 31.08.2017, №17-20-6301 від 29.09.2017, №17-20-6954 від 31.10.2017, №17-20-7571 від 30.11.2017, №17-20-8290 від 29.12.2017, №18-20-269 від 31.01.2018, №18-20-816 від 28.02.2018, №18-20-1637 від 30.03.2018, №18-20-2444 від 27.04.2018, №18-20-3174 від 31.05.2018, №18-20-3847 від 27.06.2018, №18-20-4730 від 31.07.2018. Подані акти підписані, затверджені позивачем та відповідачем.

Як вбачається зі змісту вищевказаних актів, в них наявні застереження щодо вартості виконаних робіт, яка виставлена у рахунках (наведені номера та дати відповідних рахунків), складених на підставі Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства Український державний центр радіочастот , пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж .

Згідно із п.5 ч.2 ст.6 Закону України Про радіочастотний ресурс України користувачі радіочастотного ресурсу України зобов'язані вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.

Аналогічні положення закріплені і в ч.4 ст.19 Закону України Про радіочастотний ресурс України , відповідно до якої радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Позивачем виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 2225грн 21коп., а саме: №4874 від 31.07.2017 на суму 171,17 грн, №6300 від 29.09.2017 на суму 171,17 грн, №6301 від 29.09.2017 на суму 171,17 грн, №6954 від 30.10.2017 на суму 171,17 грн, №7571 від 28.11.2017 на суму 171,17 грн, №8290 від 22.12.2017 на суму 171,17 грн, №269 від 25.01.2018 на суму 171,17 грн, №816 від 21.02.2018 на суму 171,17 грн, №1637 від 26.03.2018 на суму 171,17 грн, №2444 від 24.04.2018 на суму 171,17 грн, №3174 від 29.05.2018 на суму 171,17 грн, №3847 від 25.06.2018 на суму 171,17 грн, №4730 від 27.07.2018 на суму 171,17 грн.

У ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці виконання певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За таких обставин, враховуючи умови п.3.4 договору відповідач був зобов'язаний оплатити вартість робіт виконаних: у липні 2017 року до 25.08.2017, у серпні 2017 року до 25.10.2017, оскільки рахунок оформлений за надані послуги у серпні 2017 року тільки 29.09.2017 у вересні 2017 року до 25.10.2017, у жовтні 2017 року до 27.11.2017 (оскільки 25.11.2017 - є вихідним днем субота), у листопаді 2017 року до 25.12.2017, у грудні 2017 до 25.01.2018, у січні 2018 року до 26.02.2018 (оскільки 25.02.2018 - є вихідним днем неділя), у лютому 2018 року до 26.03.2018 (оскільки 25.03.2018 - є вихідним днем неділя), у березні 2018 до 25.04.2018, у квітні 2018 року до 25.05.2015, у травні 2018 року до 25.06.2018, у червні 2018 року до 25.07.2018, у липні 2018 року до 27.08.2018 (оскільки 25.08.2017 - є вихідним днем субота).

Факт неотримання вищевказаних рахунків та неможливість проведення в зв'язку з цим оплати в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не оспорювався, як не оспорювався факт виконання відповідачем робіт та їх вартість. Відповідачем не надано суду доказів оплати виконаних позивачем робіт у період із липня 2017 року по липень 2018 року. Крім того, вартість робіт, яка вказана в рахунках, також зазначена і в підписаних обома сторонами актах за спірний період, які відповідно до п.3.2. договору є підтвердженням їх виконання, в підписаних актах містяться посилання на номери та дати рахунків, а тому суд доходить висновку, що про вартість робіт відповідачу фактично відомо з моменту узгодження сторонами їх вартості та укладення відповідного правочину, та підтверджено підписанням актів про виконання робіт за спірний період.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, останньому направлена претензія №24 від 21.12.2017 за вих № 74/33.4/3-05/1129, відповідно до якої позивач просить, зокрема, сплатити у 10-ти денний термін з моменту отримання цієї претензії заборгованості по оплаті за надані послуги в сумі 684,68 грн. Отримання відповідачем вказаної претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400038293950.

Окрім того, позивач 10.07.2018 звернувся до відповідача з претензією №4 від 23.06.2018 за вих №74/33.4/3-05/540 з вимого оплатити заборгованість за виконані роботи по договору та направив відповідачу рахунки та акти, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 1660005575641 та описом вкладення у цінний лист від 10.07.2018.

Вище вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобов'язання з оплати робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів телевізійного мовлення, в період з липня 2017 року по липень 2018 року не виконав.

За таких обставин, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги по договору №19/1952 від 01.12.2014 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів становить 2225 грн 21 коп., що не спростовано відповідачем, підтверджується матеріалами справи і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 278,10 грн пені за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 26.08.2017 по 10.09.2018.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання ( ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із п.4.2., 4.3. договору за порушення грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю суму простроченого платежу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму простроченого платежу, починаючи з 26 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок до повної сплати замовником суми боргу, але не більше ніж за 180 днів з моменту, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 273,22 грн за період прострочення грошового зобов'язання з 26.08.2017 по 10.09.2018, оскільки позивачем при визначенні дати прострочки виконання відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних робіт за рахунками №6954 від 30.10.2017, №269 від 25.01.2018, №816 від 21.02.2018 та 4730 від 27.07.2018 безпідставно не враховані приписи ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, та нарахування пені проведенні за дні, коли прострочка виконання зобов'язання зі сторони відповідача ще не настала.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 35,86 грн 3%річних за період прострочення з 26.08.2017 по 10.09.2018 та 52,96 грн інфляційних за період прострочення з вересня 2017 року по липень 2018 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних, господарський суд дійшов висновку, що належна до стягнення сума 3% річних з відповідача становить 35,77 грн, оскільки позивачем при нарахуванні 3% річних допущена аналогічна помилка при визначенні дати прострочки виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості робіт, що і при розрахунку пені.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, підтверджені матеріалами справи, відповідачем у встановленому порядку не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 52,96 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не спростував належними доказами позицію позивача, заперечень щодо наведеного розрахунку пені, відсотків річних та інфляційних втрат не надав.

Таким чином, за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2225 грн 21коп. боргу, 35грн 77 коп. 3% річних, 52 грн 96 коп. інфляційних, 273 грн 22 коп. пені підлягають задоволенню.

В стягненні з відповідача 00 грн 09коп. 3% річних, 04 грн 88коп. пені має бути відмовлено за безпідставністю позовних вимог в цій частині.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, ст. 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Український державний центр радіочастот в особі Північно-східної філії Державного підприємства Українського державного центру радіочастот до Державного комунального підприємства Телерадіокомпанія Ніжинське телебачення про стягнення 2592 грн 13 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства Телерадіокомпанія Ніжинське телебачення (пл. імені ОСОБА_1, 1, к. 85, м. Ніжин, Чернігівська обл., 16600, ідентифікаційний код 30941866) на користь Державного підприємства Український державний центр радіочастот (проспект Перемоги, 151, м. Київ, ідентифікаційний код 01181765) в особі Північно-східної філії Державного підприємства Українського державного центру радіочастот (вул. Гольдбергівська, 63, м. Харків, ідентифікаційний код 23751625) 2225 грн 21коп. боргу, 35грн 77 коп. 3% річних, 52 грн 96 коп. інфляційних, 273 грн 22 коп. пені, 1762грн00коп. судового збору.

3. Відмовити Державному підприємству Український державний центр радіочастот в особі Північно-східної філії Державного підприємства Українського державного центру радіочастот в стягненні 00 грн 09коп. 3% річних, 04 грн 88коп. пені.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 26.10.2018.

Суддя Н.Ю.Книш