Рішення

від 24.10.2018 по справі 196/1342/18

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1342/18

№ провадження 2/196/522/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року смт.Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

за участю секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 12 січня 2010 року померла його мати ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №332343, видане Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 03.02.2010 року), яка на день смерті була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Жукова) Царичанського району Дніпропетровської області, та проживала разом з ним в м.Дніпро (довідка виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області від 15.07.2018 року №306).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- земельна ділянка, площею 5,390 га, для ведення товарного сільськогосподраського виробництва, розташована на території Юр'ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225688200:01:003:0093, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №046911 від 31.07.2006 року.

За життя 03.03.2004 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, заповіла йому. Заповіт посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №1-197.

Він звернувся до Царичанської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, проте постановою нотаріуса від 15.01.2018 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної оскільки у зв'язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_2 була інвалідом першої групи з 2002 року та потребувала постійного догляду, у зв'язку чим останні дев'ять років проживала з ним без реєстрації в м.Дніпро вул.Проскурівська, 11.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом він не має можливості отримати, а тому був вимушений звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми ст.ст.1216, 1233, 1268 ЦК України, прохає суд визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_4 в підготовче засідання не з'явилися, надіславши до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю.

Представник відповідача - Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області ОСОБА_5 в підготовче засідання не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючих підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормами ч.4 ст.206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у підготовчому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.

12 січня 2010 року померла мати позивача - ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №332343, видане Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 03.02.2010 року), яка на день смерті була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Жукова) Царичанського району Дніпропетровської області, та проживала разом з позивачем в м.Дніпро (довідка виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпропетровської області від 15.07.2018 року №306).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- земельна ділянка, площею 5,390 га, для ведення товарного сільськогосподраського виробництва, розташована на території Юр'ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225688200:01:003:0093, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №046911 від 31.07.2006 року (а.с.9).

За життя 03.03.2004 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, заповіла позивачу. Заповіт посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №1-197 (а.с.13).

Позивач звернувся до Царичанської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, проте постановою нотаріуса від 15.01.2018 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної у зв'язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с.10, 11).

При цьому, ОСОБА_2 була інвалідом першої групи з 2002 року та потребувала постійного догляду (а.с.6), у зв'язку чим останні дев'ять років проживала з позивачем без реєстрації в м.Дніпро вул.Проскурівська, 11.

Отже, позивач постійно проживав без реєстрації разом з матір'ю ОСОБА_2 до дня її смерті, доглянув та поховав за власний рахунок, таким чином, фактично прийнявши спадщину.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

При цьому, згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2, який спадщину прийняв спільним проживанням зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі ОСОБА_6 Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 1 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі … визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд … в рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого при поданні позову, чи про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, не заявляв, тому судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1216, 1223, 1233, 1268 ЦК України, ст.ст.141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку, площею 5,390 га, для ведення товарного сільськогосподраського виробництва, розташовану на території Юр'ївської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225688200:01:003:0093, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла 12 січня 2010 року, та якій вказана земельна ділянка належалі на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №046911 від 31.07.2006 року.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча: О.М.ГУДИМ