Рішення

від 25.10.2018 по справі 146/943/18

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/943/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"25" жовтня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт Томашпіль цивільну справу

ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Яланецька сільська рада Томашпільського району Вінницької області

вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно

представник позивача: ОСОБА_2

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

21 червня 2008 року ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку успадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3, яка померла 9 лютого 2011 року в с.Яланець Томашпільського району Вінницької області, що складається із земельної ділянки площею 2,33 га, що розташована на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області, відповідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ -ВН 026253, виданого 4 січня 2002 року Яланецькою сільською радою Томашпільського району Вінницької області, частки в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства Хлібороб с.Яланець Томашпільського району Вінницької області в сумі 7867 гривень, відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ-ХХ № 002963, виданого 18 травня 2018 року Яланецькою сільською радою Томашпільського району Вінницької області.

Даний позов обґрунтовано наступним.

9 лютого 2011 року в с.Яланець Томашпільського району померла ОСОБА_3, яка є матір'ю позивача ОСОБА_1

Після її смерті залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки, відповідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ -ВН 026253, виданого 4 січня 2002 року Яланецькою сільською радою, частки в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства Хлібороб с.Яланець Томашпільського району Вінницької області в сумі 7867 гривень, відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ-ХХ № 002963.

В даний час позивач вирішив належним чином оформити спадщину, однак йому було відмовлено в зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 21 червня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 09-00 годину 25 жовтня 2018 року.

11 червня 2018 року судом направлено запит до Томашпільської державної нотаріальної контори щодо наявності чи відсутності спадкової справи після померлої ОСОБА_3

23 липня 2018 року отримано відповідь Томашпільської державної нотаріальної контори, з якої вбачається, що спадкова справа після померлої ОСОБА_3 заведена за № 218/2012.

27 липня 2018 року отримано заяву сільського голови Яланецької сільської ради про розгляд справи у відсутності їхнього представника.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 3 вересня 2018 року витребувано з Томашпільської державної нотаріальної контори спадкову справу після померлої ОСОБА_3

12 вересня 2018 року з Томашпільської державної нотаріальної контори отримано копію спадкової справи після померлої ОСОБА_3

25 жовтня 2018 року отримано заяву позивача про розгляд справи у його відсутності.

25 жовтня 2018 року отримано заяву сільського голови Комаргородської сільської ради про розгляд справи у відсутності представника сільської ради.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак його представник ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак сільський голова Яланецької сільської ради подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у відсутності їхнього представника, позовні вимоги визнають, не заперечують проти їх задоволення.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяви сторін у справі, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що 9 лютого 2011 року в с.Яланець Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_3 (а.с.8).

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась 9 лютого 2011 року в день смерті спадкодавця ОСОБА_3

В цей час діяв ЦК України (2003 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Згідно довідки Яланецької сільської ради № 112 від 11.05.2018, після смерті ОСОБА_3, яка померла 09.02.2011, залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки, відповідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ -ВН 026253, виданого 4 січня 2002 року Яланецькою сільською радою, частки в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства Хлібороб с.Яланець Томашпільського району Вінницької області в сумі 7867 гривень, відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ-ХХ № 002963. Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 залишився син ОСОБА_1 Інших спадкоємців у спадкодавця не має. ОСОБА_1 спадщину прийняв (а.с.11).

Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та спадкоємцем ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження останнього, де ОСОБА_3 вказана його матір'ю (а.с.9).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України-перша черга спадкоємців за законом- у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Ст. 5 ЗК України в редакції 1990 року визначала, що право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо спадкового майна.

Умовою для переходу в порядку спадкування прав власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається із копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ВН № 026253, даний акт видано 4 січня 2002 року Яланецькою сільською радою ОСОБА_3 у тому, що на підставі 16 сесії 3 скликання Яланецької сільської ради від 05.10.2001 їй передається у приватну власність земельна ділянка площею 2,33 га в межах згідно з планом, що розташована на території Яланецької сільської ради (а.с.10).

Як вбачається із копії Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ ХХ № 002963, 18 травня 2018 року дане свідоцтво видано Яланецькою сільською радою ОСОБА_3, яка має право на пайовий фонд майна КСП Хлібороб с.Яланець в частці 7867 гривень (а.с.28).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді нотаріуса від 24.05.2018 на заяву ОСОБА_1, останньому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця (а.с.27).

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із відповіді державного нотаріуса Томашпільської державної нотаріальної контори на ухвалу суду від 03.09.2018, спадкова справа після смерті ОСОБА_3, померлої 09.02.2011, заведена за заявоюПостолатія В.Г., на ім'я якого спадкодавцем складено заповіт.

Отже, позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин, враховуючи, що представником позивача доведено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом і за заповітом померлої ОСОБА_3 і спадщину прийняв у передбачений законом термін, відповідачем визнано позовні вимоги ОСОБА_1, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що за ОСОБА_1 може бути визнано в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті його матері ОСОБА_3

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 704,80 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову майнового характеру, що становить 352,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141-142, 163, 200, 206, 263, 265, 293, 315, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1, до Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку успадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3, яка померла 9 лютого 2011 року в с.Яланець Томашпільського району Вінницької області, що складається із земельної ділянки площею 2,33 га, що розташована на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області, відповідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ -ВН 026253, виданого 4 січня 2002 року Яланецькою сільською радою Томашпільського району Вінницької області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку успадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3, яка померла 9 лютого 2011 року в с.Яланець Томашпільського району Вінницької області, що складається із частки в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства Хлібороб с.Яланець Томашпільського району Вінницької області в сумі 7867 гривень, відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ-ХХ № 002963, виданого 18 травня 2018 року Яланецькою сільською радою Томашпільського району Вінницької області.

Повернути ОСОБА_1 п?ятдесят відсотків сплаченого на рахунок № 312102606700524 в ГУ ДКСУ у Вінницькій області (МФО 802015) за квитанцією № 0.0.1060749661.17 від 15.06.2018 судового збору, а саме в сумі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий 26.03.1996 Цюрупинським РВ УМВС України у Херсонській області, РНОКПП НОМЕР_2, адреса: 75143, Херсонська область, Олешківський район, смт Брилівка, вул. Південна, 24;

відповідач: Яланецькаа сільська рада Томашпільського району Вінницької області, адреса: 24234, Вінницька область, Томашпільський район, с.Яланець, вул. Соборна, 6, Код ЄДРПОУ 04331001, КОАТУУ НОМЕР_3;

представник позивача: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, НОМЕР_4, виданий31 липня 1997 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, адреса: 24236, Вінницька область, Томашпільський район, с.Яланець, вул. Чорновола, 16.

Суддя: ОСОБА_4