Рішення

від 25.10.2018 по справі 146/811/18

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/811/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"25" жовтня 2018 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Томашпіль цивільну справу

ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Великорусавська сільська рада Томашпільського району Вінницької області

вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності в порядку успадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_2, який помер25 серпня 2017 року в с.Велика Русава Томашпільського району Вінницької області, що складається із житлового будинку по вул.Б.Хмельницького (колишня вул. ОСОБА_3), 95 в с.Велика Русава Томашпільського району Вінницької області; визнати за ним право власності в порядку успадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_2, який помер25 серпня 2017 року в с.Велика Русава Томашпільського району Вінницької області, що складається із частки в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова с.Велика Русава Томашпільського району Вінницької області в сумі 5019 гривень, відповідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ ХХ № 007519, виданого Великорусавською сільською радою Томашпільського району вінницької області 27 вересня 2001 року.

Даний позов обґрунтований наступним.

25 серпня 2017 року помер батько позивача ОСОБА_1

Після смерті батька залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок, майнового паю, житлового будинку по вул.Б.Хмельницького, 95 в с.Велика Русава Томашпільського району Вінницької області.

Батько позивача за життя склав заповіт, яким належні йому земельні ділянки і майновий пай заповів позивачу.

Спадщину, що складається із земельних ділянок, позивач прийняв, отримавши свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а майновий пай і житловий будинок не зміг прийняти, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на дане спадкове майно.

Також позивач зазначає, що звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 11 червня 2018 року відкрито загальне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11-00 годину 4 жовтня 2018 року.

26 червня 2018 року сільський голова Великорусавської сільської ради подав до суду заяву про розгляд справи у їхній відсутності.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 4 жовтня 2018 року відкладено розгляд справи на 25 жовтня 2018 року в зв'язку з неявкою позивача у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 4 жовтня 2018 року відкладено підготовче засідання у справі в зв'язку з неявкою позивача у справі.

25 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак в матеріалах справи міститься його заява, в якій він просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Представник Великорусавської сільської ради в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься заява сільського голови, згідно якої сільський голова просить справу слухати у відсутності їхнього представника, позовні вимоги визнають, не заперечують у їх задоволенні.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, розглянувши заяви сторін у справі, дослідивши матеріали справи, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що 25 серпня 2017 року в с.Велика Русава Томашпільського району Вінницької області помер ОСОБА_2 (а.с.7).

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась 25 серпня 2017 року в день смерті спадкодавця ОСОБА_2

В цей час діяв ЦК України (2003 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно довідки сільського голови Великорусавської сільської ради № 476 від 19 вересня 2017 року, після смерті ОСОБА_2, який помер 25 серпня 2017 року, залишилося спадкове майно, що складається із житлового будинку з господарськими будівлями по вул. Б.Хмельницького, 95 в с. Велика Русава Томашпільського району, майнового паю, відповідно сертифікату серії ВІ ХХ № 007915 та земельних ділянок. Після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем за заповітом залишився ОСОБА_1 (а.с.12).

Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_2 та спадкоємцем ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження останнього (а.с.6).

Згідно заповіту від 27 серпня 2009 року, ОСОБА_2 належні йому земельні ділянки та майновий пай заповів ОСОБА_1 (а.с.55).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ ХХ № 007915, дане свідоцтво видано 27 вересня 2001 року ОСОБА_2 (а.с.41).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності, власником житлового будинку по вул. Паризької Комуни, 95 в с.Велика Русава Томашпільського району Вінницької області є ОСОБА_2 (а.с.8).

Дані відомості підтверджуються і Витягом про державну реєстрацію прав КП Могилів-Подільське МБТІ від 17.01.2012 року (а.с.11).

Умовою для переходу в порядку спадкування прав власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Як вбачається із відповіді державного нотаріуса на заяву ОСОБА_1 від 22.05.2018, останньому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_2 в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця (а.с.43).

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із відповіді державного нотаріуса Томашпільської державної нотаріальної контори від 14 червня 2018 року на запит суду від 11 червня 2018 року, спадкова справа після померлого 25 серпня 2017 року ОСОБА_2 заведена за № 378/2017 (а.с.50)..

З наданої суду на ухвалу Томашпільського районного суду від 15 червня 2018 року копії спадкової справи вбачається, що до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини за заповітом, що залишилася після смерті ОСОБА_2, що складається із земельних ділянок, про що отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.53-57).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно вищезазначеного, вбачається висновок про те, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2, однак не отримав свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно, що складається із житлового будинку, в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно на ім'я спадкодавця.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Як було встановлено, відповідачем- Великорусавською сільською радою Томашпільського району позовні вимоги ОСОБА_1 визнані повністю. Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, зокрема, позивачем доведено, що він є спадкоємцем за заповітом та за законом після смерті свого батька ОСОБА_2, позивач в установлений законом строк подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак не отримав свідоцтво про право на спадщину на майновий пай та житловий будинок в зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовна заява ОСОБА_1підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із квитанцій від 22.05.2018 року, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 704,80 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 352,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141-142, 163, 206, 263, 265, 280, 293, 315, 354 ЦПК України суд , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Великорусавської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку успадкування за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_2, який помер25 серпня 2017 року в с.Велика Русава Томашпільського району Вінницької області, що складається із житлового будинку по вул.Б.Хмельницького (колишня вул. ОСОБА_3), 95 в с.Велика Русава Томашпільського району Вінницької області (житловий будинок А , прибудова-котельня а , сходи а1 , сарай Б , веранда б , ганок б1 , підвал Б1 , літня кухня В , літня кухня Д , огорожа 1-3).

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку успадкування за заповітом на спадкове майно, що залишилося після смерті його батька ОСОБА_2, який помер25 серпня 2017 року в с.Велика Русава Томашпільського району Вінницької області, що складається із частки в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кірова с.Велика Русава Томашпільського району Вінницької області в сумі 5019 гривень, відповідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ ХХ № 007519, виданого Великорусавською сільською радою Томашпільського району вінницької області 27 вересня 2001 року.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету п'ятдесят відсотків сплаченого на рахунок № 312102606700524 в ГУ ДКСУ у Вінницькій області (МФО 802015) за квитанцією від 22.05.2018 судового збору, а саме в сумі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: 24210, Вінницька область, Томашпільський район, с.Велика Русава, вул. Б.Хмельницького, 95, адреса реєстрації: 51933, АДРЕСА_1;

відповідач: Великорусавська сільська рада Томашпільського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04330869, адреса: 24210, Вінницька область, Томашпільський район, с.Велика Русава, вул. Центральна, 20 а.

Суддя: ОСОБА_4