Рішення

від 26.10.2018 по справі 360/1333/18

БОРОДЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 360/1333/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.

при секретарі - Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ Надра про визнання договорів недійсними,

в с т а н о в и в :

У червні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 липня 2008 року між ним та ВАТ КБ Надра (на даний час ПАТ Надра ) було укладено кредитний договір № 176/П/78/2008-840, за умовами якого банк надав йому /позивачу/ кредит на споживчі цілі у сумі 28 000 дол.США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15,99 % річних, строком повернення кредиту до 10 липня 2023 року. Відповідно до п.3.3.2. кредитного договору, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 436,13 дол.США.

В забезпечення виконання зобов язань позивачем за вказаним кредитним договором того ж дня, 28 липня 2008 року, між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого виступила земельна ділянка, кадастровий номер 3221055300:02:023:0024, площею 0,1144 га, розташована по вул. Центральній, 1 в смт. Бабинці Бородянського району Київської області.

Однак, банк ввів його /позивача/ в оману щодо реальної відсоткової ставки за вказаним кредитним договором, оскільки договором передбачено відсоткову ставку 15,99 % річних, а згідно експертного висновку, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи № 13763/15-45 від 27 листопада 2015 року, реальна процентна ставка розрахунково складає 18,81 % і процентна ставка за користування кредитом, яку встановлено п. 1.3.1. кредитного договору в розмірі 15,99 % річних, не є співставною до реальної процентної ставки, встановленої розрахунковим шляхом в розмірі 18,81 % річних.

До того ж, вказаний кредитний договір не відповідає встановленим чинним на час його укладення вимогам законодавства, так як позивач не мав реальної змоги надати дійсну оцінку його положенням та наслідкам його укладення, зокрема тій умові, якою передбачено, що він повинен повернути банку грошову суму у розмірі майже вдвічі більшу ніж ним /позивачем/ отримувалась, такий договір містить несправедливі умови, наслідком яких є істотний дисбаланс прав та обов язків на шкоду йому /позивачу/, як споживачу, загалом договір не відповідає вимогам ст.11,18 Закону України Про захист прав споживачів . Крім того, всупереч п. 3.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банком не надано йому /позивачу/ графіку платежів та інших супутніх послуг чи його фінансових зобов язань за кожним платіжним періодом, і відповідно такий графік сторонами договору не підписувався, до того ж під час укладення кредитного договору банк не попередив його /ОСОБА_1Г./ про валютні ризики під час виконання зобов язань за кредитним договором.

Тому, просив визнати вищевказані кредитний договір та договір іпотеки від 28 липня 2008 року недійсними.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав та викладене підтвердив.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час ті місце розгляду справи повідомлений належним чином; відзив на позов не подав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 28 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ Надра (на даний час ПАТ Надра ) було укладено кредитний договір № 176/П/78/2008-840, за умовами якого банк надав позивачу кредит на споживчі цілі у сумі 28 000 дол.США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15,99 % річних, строком повернення кредитних коштів до 10 липня 2023 року. Відповідно до п.3.3.2. кредитного договору, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 436,13 дол.США /а.с. 13-15/.

Того ж дня, 28 липня 2008 року, в забезпечення виконання зобов язань позивача за вказаним кредитним договором, між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого виступила належна на праві власності позивачу земельна ділянка, кадастровий номер 3221055300:02:023:0024, площею 0,1144 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, розташована по вул. Центральній, 1 в смт Бабинці Бородянського району Київської області /а.с. 16-19/.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи № 13763/15-45 від 27 листопада 2015 року, реальна процентна ставка розрахунково складе 18,81 %; процентна ставка за користування кредитом, яку встановлено п. 1.3.1. кредитного договору в розмірі 15,99 % річних, не є співставною до реальної процентної ставки, встановленої розрахунковим шляхом в розмірі 18,81 % річних /а.с. 62-69/.

Відповідно до ч.1,3 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 11 ЗУ Про захист прав споживачів , цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України Про споживче кредитування .

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ Про споживче кредитування , дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки вказаний договір між сторонами було укладено 28 липня 2008 року, і відповідно до умов договору, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, то особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України Про захист прав споживачів .

За положеннями п.3 ч. 5 ст. 11, ч. 1,2,5,7 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Такої позиції дотримується ВСУ у постановах від 25 вересня 2013 року (справа № 6-80цс13), від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1746цс16).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, оскільки, як встановлено вказаним висновком експерта, процентна ставка за користування кредитом, яку встановлено п. 1.3.1. кредитного договору в розмірі 15,99 % річних, не є співставною до реальної процентної ставки, встановленої розрахунковим шляхом в розмірі 18,81 % річних, що означає, що передбачена п. 3.3.2. кредитного договору сума мінімально необхідного платежу, яка складає 436,13 дол.США, не відповідає процентній ставці, визначеній договором - 15,99 % річних, а так як сторонами у момент підписання зазначеного кредитного договору не узгоджувалась процентна ставка у розмірі 18,81 % річних, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, визнати кредитний договір № 176/П/78/2008-840, укладений між відкритим акціонерним товариством комерційний банк Надра та ОСОБА_1 28 липня 2008 року в частині визначення в п.3.3.2 даного договору щомісячної суми мінімально необхідного платежу в розмірі 436,13 дол. США, недійсним.

Оскільки підстав для визнання самого кредитного договору недійсним судом не вбачається, то в іншій частині в позові суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ст.1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно ст.17 цього Закону іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним .

Відповідно до ст.18 ЗУ Про іпотеку іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З огляду на зазначене, так як сторонами у момент підписання вказаного іпотечного договору досягнуто згоди з усіх істотних умов, то підстав для визнання недійсним даного договору суд також не вбачає, а тому вважає за необхідне у задоволенні позову і в цій частині відмовити.

Керуючись ст. 203,207,215, 1054 ЦК України, ЗУ Про захист прав споживачів , ЗУ Про іпотеку , ст. 10-13,259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ Надра про визнання договорів недійсними задовольнити частково.

Визнати кредитний договір № 176/П/78/2008-840, укладений між відкритим акціонерним товариством комерційний банк Надра та ОСОБА_1 28 липня 2008 року в частині визначення в п.3.3.2 даного договору щомісячної суми мінімально необхідного платежу в розмірі 436 (чотириста тридцять шість) доларів США 13 центів, недійсним.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк Надра в дохід бюджету судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Повне рішення суду складено 26 жовтня 2018 року.

Головуючий-суддяОСОБА_3