Рішення
від 09.10.2018 по справі 0240/2409/18-а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2018 р. Справа № 0240/2409/18

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І,О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Абрафлекс Україна" до Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в :

19.07.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Абрафлекс Україна звернулось з адміністративним позовом в суд до Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що будучи власником будівлі за адресою вул. Київська, 66, с. Махнівка, Козятинський район, Вінницька область, товариство звернулось в березні 2018 року до відповідача з клопотанням про передачу у власність, шляхом викупу, земельної ділянки, загальною площею 0,7625 га, на якій розташована вказана нерухомість. Однак рішенням Махнівської сільської ради 16 сесії 7 скликання від 21.06.2018 року відповідач відмовив у наданні дозволу на викуп даної земельної ділянки.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Махнівської сільської ради 16 сесії 7 скликання №21-16-07 від 21.06.2018 року, зобов'язати Махнівську сільську раду надати дозвіл на викуп земельної ділянки за клопотанням ТОВ Абрафлекс Україна від 23.03.2018 року щодо викупу земельної ділянки площею 0,7625 га за адресою вул. Київська, 66, с. Махнівка, Козятинський район, Вінницька область, кадастровий номер 0521483200:01:001:0096.

Ухвалою суду від 24.07.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 11.09.2018 року.

22.08.2018 року до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву відповідача (вх. №36191), у якому вказали, що заперечують щодо задоволення позовних вимог. Зазначили, що частиною 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщенні на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщенні, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Попередній власник будівель ВАТ Вінницький завод Металіст дану земельну ділянку використовував на праві оренди. На виконання вимоги ч. 2 ст. 120 ЗК України Махнівська сільська рада надала в оренду спірну земельну ділянку позивачу та ніяких перепон у її використанні не вчиняє. Будівлі, які належать на праві власності позивачу згідно договору купівлі-продажу від 04.08.2006 року, позивачем не обслуговуються, діяльність товариством не здійснюється, територія заростає бур'янами, що викликає справедливе обурення місцевого населення. Крім того, на сесії сільської ради представник ТОВ Абрафлекс Україна висловлював свою думку щодо ціни земельної ділянки, яка на думку депутатів сільської ради явно занижена.

Також наголосили, на правовій позиції, висловленій в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року де зазначено, що суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийняте.

Ухвалою суду від 11.09.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 26.09.2018 року.

Ухвалою суду від 26.09.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 09.10.2018 року.

Протокольною ухвалою суду від 09.10.2018 року, за заявою сторін, із внесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в цьому ж судовому засіданні.

В судовому засіданні 09.10.2018 року представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову, просив суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні фактичні обставини.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 04.08.2006 року, укладеного між ВАТ "Металіст" (продавець) та ТОВ "Абрафлекс Україна" (покупець), зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів, ТОВ Абрафлекс Україна є власником виробничих будівель та споруд, розташованих за адресою вул. Київська, 66, с.Махнівка, Козятинський район, Вінницька область.

Відповідно до державного акту на право постійного користування серії ІІ-ВН № 001026 від 18.02.1998 року у ВАТ "Металіст" на праві постійного користування знаходилась земельна ділянка в с. Комсомольське (нині - с. Махнівка), Козятинського району, Вінницької області, площею 0,75 га.

Крім того судом встановлено, що ТОВ "Абрафлекс Україна" є орендарем, відповідно до договору оренди укладеного з Махніською сільської радою від 01.11.2017 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, земельної ділянки кадастровий номер 0521483200:01:001:0096 площею 0,7625 га.

З метою отримання у власність земельну ділянку кадастровий номер 0521483200:01:001:0096, 20.03.2018 року позивач звернувся до Махнівської сільської ради з клопотанням про передачу у власність ТОВ Абрафлекс Україна , шляхом викупу земельну ділянку загальною площею 0,7625 га, що розташована за адресою: вул. Київська, 66, с.Махнівка, Козятинського району, Вінницької області.

До клопотання додав копію договору оренди землі від 01.11.2017 року, копію договору купівлі-продажу від 04.08.2006 року, засвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №3611 та копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Рішенням Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області 16 сесії 7 скликання №21-16-07 від 21.06.2018 року, ТОВ Абрафлекс Україна відмовлено в наданні дозволу на викуп земельної ділянки площею 0,7625 га, кадастровий номер 0521483200:01:001:0096 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: вул. Київська, 66, с. Махнівка, Козятинський район, Вінницька область.

У вказаному рішенні іде посилання на те, що ТОВ Абрафлекс Україна може використовувати вказану земельну ділянку на підставі діючого договору оренди землі укладеного на 5 років від 01.11.2017 року та зареєстрованого 22.12.2017 року згідно ОСОБА_2 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, із зазначеною орендною платою 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, судом встановлено, що згідно Порядку денного Протоколу № 16 пленарного засідання 16 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради від 21.06.2018 року, 16 питанням визначені Земельні питання. Зі змісту вказаного Протоколу слідує, що на сесії обговорень земельних питань не відбувалось, натомість сесія сільської ради, заслухавши інформацію землевпорядника, затвердила протоколи земельної комісії.

Матеріали адміністративної справи містить Протокол №14 засідання земельної комісії від 12.06.2018 року, згідно пунктом 5 якого визначено, відповідно до п. б ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України, відмовити ТОВ Абрафлекс Україна у наданні дозволу на викуп земельної ділянки, оскільки договір оренди земельної ділянки, як зазначено самим товариством, зареєстровано у відділі Держкомзему у Козятниському району, що суперечить Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень".

Не погодившись із відмовою відповідача, позивач оскаржив її до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону №280/97-ВР).

Відповідно до пункту 35 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до пунктів 8,9 пункту б частини 1 статті 33 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, делеговані повноваження, належать підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Згідно частини 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-III, Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями п. а - г статті 12 Земельного кодексу України №2768-III, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам регулюється нормами статті 128 Земельного кодексу України.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень (абз.1 ч. 1 ст. 128 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Частиною 5 ст. 128 Земельного кодексу України передбачені підстави для відмови в продажу земельної ділянки, а саме:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (п. 1 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).

Як передбачено у ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Як встановлено судом, підставою, зазначеною в оскаржуваному рішенні, відмови позивачу про передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки, відповідач вказав, що оскільки попередній власник будівель ВАТ Вінницький завод Металіст дану земельну ділянку використовував на праві оренди, тобто не був її власником, тому на підставі ч. 2 ст. 130 ЗК України житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщенні, на тих самих умовах і втому ж обсязі, що були у попереднього власника.

Водночас, підстави за яких компетентний орган, що розглядає заяви про продаж земельних ділянок, має право відмовити у наданні такого дозволу визначені частиною 5 статті 128 Земельного кодексу України є вичерпними та довільного трактування не визначають. Серед цих підстав, така підстава як "попередній власник будівель використовував дану земельну ділянку на праві оренди, то і в подальшому в разі набуття прав власності на об'єкти, що розташовані на цій ділянці, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщенні, на тих самих умовах і втому ж обсязі, що були у попереднього власника " відсутня.

Також не заслуговує на увагу посилання відповідача, як підставу для відмови у наданні дозволу на викуп земельної ділянки щодо висловлення представником Товариства думки щодо попередньої вартості земельної ділянки, оскільки правові засади проведення оцінки земель та регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель визначається Законом України "Про оцінку землі" та окремо зазначається в ч. 8 ст. 128 Земельного кодексу України, а відтак питання оцінки землі не може вважатись договірними відносинами та визначатись шляхом пропозицій договірних сторін. Крім того, слід вказати, що в пункті 4 договору оренди спірної земельної ділянки від 01.11.2017 року наявна інформація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Зазначення в Протоколі №14 засідання земельної комісії від 12.06.2016 року про недостовірність поданої інформації заявником інформації в частині місця реєстрації договору оренди земельної ділянки також спростовується матеріалами справи. Так, згідно ОСОБА_2 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права, дата формування витягу 29.12.2017 року, 22.12.2017 року державним реєстратором Виконавчого комітету Козятинської міської ради здійснена державна реєстрація договору оренди земля кадастровий номер 052148320:01:001:0096 від 01.11.2017 року. Відтак, посилання відповідача щодо наведення Товариством недостовірних даних, в частині недотримання вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

За таких обставин, оскільки підстави та обставини, наведені відповідачем, що слугували підставою відмови позивачу про надання дозволу на викуп земельної ділянки, не передбачені нормами чинного законодавства, рішення Махніської сільської ради є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Визначаючись щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на викуп земельної ділянки, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, який фактично відмовив позивачу в задоволенні його заяви з підстав не передбачених законом та не дотримався вимог Земельного кодексу України, така відмова не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на викуп земельної ділянки є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

У випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи утриматись від вчинення певних дій суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною в рішення від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15.

В силу положень ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, з огляду на наявність у суду права при задоволенні вимог адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчити певні дії, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача прийняти рішення в порядку, встановленому частиною третьою статті 128 Земельного кодексу України щодо надання ТОВ "Абрафлекс Україна" дозволу на викуп земельної ділянки.

Щодо доводів відповідача про те, що суд не може зобов'язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти відмову або надати дозвіл. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб'єкта владних повноважень.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.03.2018 (справа №823/795/17), від 27.02.2018 (справа №816/591/15-а).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області 16 сесії 7 скликання № 21-16-07 від 21.06.2018 року.

Зобов'язати Махнівську сільську раду Козятинського району Вінницької області прийняти рішення про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Абрафлекс Україна" на викуп земельної ділянки кадастровий номер 052148320:01:001:0096, розташованої по вулиці вул. Київській, 66 в с. Махнівка, Козятинського району, Вінницької області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Абрафлекс Україна" (вул. Стеценка, 75а, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 34455180) за рахунок місцевого бюджету Махнівської сільської ради Козятинського району Вінницької області (вул. Нікопольського, 15, с. Махнівка, Козятинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 37926586) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1840 (одна тисяча вісімсот сорок гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Абрафлекс Україна (вул. Стеценка, 75А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 34455180)

Відповідач : Махнівська сільська рада Козятинського району Вінницької області (вул. Нікопольського, 15, с. Махнівка, Козятинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 37926586)

Повний текст судового рішення складено 22.10.2018 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович

СудВінницький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення09.10.2018
Оприлюднено28.10.2018
Номер документу77408374
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —0240/2409/18-а

Рішення від 09.10.2018

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Дончик Віталій Володимирович

Ухвала від 24.07.2018

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Дончик Віталій Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні