Рішення

від 25.10.2018 по справі 0240/3300/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 жовтня 2018 р. Справа № 0240/3300/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає що, він є собою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. До листопада 2011 року отримував пенсію відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 Закону. На даний час йому виплачується пенсія відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 №1210.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018, вказав, що відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на перерахунок і виплату пенсії в восьмикратному розмірі мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Разом із тим, звернувшись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, отримав відмову, яка мотивована тим, що положення норм 50,54 Закону України №796 на відповідність Конституції України не розглядались Конституційним Судом, а неконституційними визнано норми ст.53 та 60 Закону України №796. Вказано, що розмір пенсії позивача визначено у відповідності до норм чинного законодавства, підстав для її перерахунку немає.

Вважаючи дану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Томашпільському районі, а на даний час - Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області в невиплаті пенсії згідно ст. ст. 50. 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ;

- зобов'язати Ямпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області провести перерахунок пенсії згідно ст. 50, 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції станом час призначення пенсії), за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року та починаючи з 01 січня 2016 року без обмеження кінцевим строком, а саме: державну пенсію нараховувати та виплатити в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі сімдесяти п'яти відсотків мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та виплатити мені різницю між перерахованою та фактично виплаченою сумою пенсії за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року та починаючи з 01 січня 2016 року по день розгляду справи в суді;

- зобов'язати Ямпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області нараховувати та виплачувати пенсію згідно ст. 50, 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції станом на час призначення пенсії), а саме: щомісячно державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність починаючи з дня винесення постанови по даній справі;

- рішення суду допустити до негайного виконання.

Ухвалою суду від 25.09.2018 відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк, відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення позову. Зокрема зазначає, що позивач одержує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, як інвалід ІІ-Ї групи у зв'язку з захворюванням пов'язаним з наслідками аварії на ЧАЕС та віднесений до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вказав, що 01 січня 2014 року до 02 серпня 2014 року включно, виплати державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю необхідно було проводити у відповідності до статей 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , а з 03 серпня 2014 року - відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Зазначили, що дії пенсійного органу щодо відмови позивачу провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки зазначені виплати здійснюються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

23.10.2018 позивачем подано до суду відповідь на відзив, однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи, у даній категорії справ, є позов та відзив.

Частиною 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справи визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 26.06.2009 та вкладки НОМЕР_3 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Як вказав позивач до листопада 2011 року отримував пенсію відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 Закону як інвалід 2 групи 75% процентів пенсії за віком.

31.08.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, зі змісту якої просив нараховувати та виплачувати йому основну та додаткову пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірах, які діяли до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України " від 28.12.2014 №76, оскільки дані зміни вищевказаним Рішенням Конституційного суду України визнані неконституційними та втрачають чинність з 17.07.2018.

Листом Ямпільського ОУПФУ №1014/09-42/02-1 від 06.09.2018 повідомлено позивача, що розмір його пенсії визначено у відповідності до діючого законодавства і підстав для проведення її перерахунку на даний час, немає.

Позивач не погодився з вищевказаним та звернувся у судовому порядку за захистом свої прав.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ( надалі - Закон) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом ст. 50 Закону, в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 54 Закону, в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік від 14 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема пунктом 7 частиною 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , стаття 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , статей 14, 22, 37 та частиною 3 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання п. 7 Закону № 3491-VI 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету № 745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 23 листопада 2011 року № 1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2012 рік норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2013 рік встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік від 31 липня 2014 року № 1622-VII, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, доповнено Розділ Прикінцеві положення Закону України Про державний бюджет України на 2014 рік пунктом 6-7, якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України Про Державний бюджет України на 2015 рік , пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.

З 1 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII Про Державний бюджет України на 2014 рік не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік , який набрав чинності 3 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи над підзаконними нормативно-правовими актами - постановами Кабінету Міністрів України , з 1 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

З 3 серпня 2014 року Законом України Про Державний бюджет України на 2014 рік Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати пенсію позивачу в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 619/2262/17, від 19 червня 2018 року у справі № 344/14522/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 522/6810/17.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З огляду на наведені обставини та норми закону, 01 січня 2016 року відповідач здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у вказаний період, у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України діяв правомірно.

У статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом , а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів (рішення у справах Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції ). Майном може бути як існуюче майно , так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні легітимні сподівання на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам II проти Німеччини ). Легітимні сподівання за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі Копецький проти Словаччини ).

У даному випадку легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені чинними нормами Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим існуючого майна .

Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 10.03.2011 у справі Сук проти України (заява N 10972/05) - вказав, що Закон про Державний бюджет України не може вносити зміни до чинного законодавства. Уразі необхідності зміни чи доповнення вносяться спочатку до відповідних законів. Якщо у проекті Закону про Державний бюджет України не забезпечується в межах наявних ресурсів фінансування в повному обсязі витрат, передбачених законодавством України, Верховна Рада України приймає Закон про Державний бюджет України, не змінюючи чинного законодавства. Це законодавство діє протягом бюджетного року в частині, що не суперечить Закону про Державний бюджет України (пункт 12.)

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 визначено, що законом про Держбюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і, як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Кечко проти України зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення № 5-рп/2002 від 20.03.2002, № 7-рп/2004 від 17.03.2004, №20-рп/2004 від 01.12.2004, № 6-рп/2007від 09.07.2007).

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 року у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 року у справі № 21-44а10).

Посилання відповідача про пропуск строку звернення до суду позивача, суд відхиляє, оскільки останній дізнався про порушення своїх прав, отримавши листа відповідача від 06.09.2018, а з позовом звернувся 20.09.2018 , отже без порушень строків.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо позовної вимоги позивача у частині зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати пенсію, суд зазначає, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє, оскільки на час розгляду судом справи права позивача в цій частині вимог не були порушені, тому вказана вимога задоволенню не підлягає.

У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку задовольнити адміністративний позов частково.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у не проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Зобов'язати Ямпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1)

Ямпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. незалежності. 9, м. Ямпіль, Вінницька область, код ЄДРПОУ 24903178)

Повний текст рішення суду складено 25.10.2018

Суддя Томчук Андрій Валерійович