Рішення

від 16.10.2018 по справі 813/2647/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2647/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Василько А.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом у якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації Про звільнення ОСОБА_1 від 31.05.2018 року №73/03-07;

-поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Сокальської районної державної адміністрації з 01 червня 2018 року;

-стягнути з Сокальської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-стягнути з Сокальської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 20000 грн. відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно оскаржуваного розпорядження його звільнено з посади за прогул державного службовця, а не за повторне вчинення прогулу державного службовця, що не відповідає вимогам ч.5 ст.66 Закону України Про державну службу . Відповідно до ч.3 ст.66 Закону України Про державну службу прогул державного службовця є підставою для застосування до нього догани, а не звільнення. Вважає, що відповідачем фактично проігноровані вимоги норм закону, які регламентують порядок застосування до державного службовця дисциплінарного стягнення, який регламентований ст.ст.68-77 Закону України Про державну службу .

Ухвалою від 23.06.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

24.07.2018 року підготовче засідання відкладено на 11.09.2018 року.

11.09.2018 року підготовче засідання відкладено на 25.09.2018 року.

25.09.2018 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 10.07.2018 року. Зазначає, що актом про відсутність на роботі від 31.05.2018 року встановлено години відсутності начальника відділу освіти ОСОБА_1 на робочому місці та в приміщенні відділу освіти Сокальської районної адміністрації за адресою: вул.Шашкевича, 86, м.Сокаль. Кодекс законів про працю України у ст.40 визначає прогул як підставу для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника або уповноваженого органу.

Третя особа у судове засідання не з'явилася та не забезпечила явку уповноваженого представника. Жодних письмових пояснень по суті позовних вимог від третьої особи не надходило.

Позивачем подана відповідь на відзив відповідача, зокрема зазначає, що саме по собі (одноразове) вчинення прогулу державного службовця за відсутності систематичності (повторності протягом року) його вчинення може бути лише підставою для оголошення догани державному службовцю. Вважає, що доводи відповідача зводяться до того, що згідно положень Закону України Про державну службу такі дисциплінарні поступки, як недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку у вигляді прогулу державного службовця є підставою для застосування відносно нього дисциплінарного стягнення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача. представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 з 25.06.2002 призначений на посаду начальника відділу освіти райдержадміністрації з посадовим окладом згідно з штатного розпису, як такого, що був зарахований до кадрового резерву. Вказане підтверджується розпорядженням голови Сокальської РДА від 25.06.2002 №318 «Про призначення на посади державних службовців» (пункт 2).

Розпорядженням голови Сокальської РДА від 25.01.2018 №12/03-07 «Про звільнення ОСОБА_1» позивача звільнено з посади начальника відділу освіти Сокальської РДА, за вчинення дисциплінарного проступку, 31.01.2018.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 року у справі №813/764/18 розпорядження голови Сокальської РДА від 25.01.2018 №12/03-07 Про звільнення ОСОБА_1 визнано протиправним та скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Сокальської районної державної адміністрації з 01.02.2018 року.

Розпорядженням голови Сокальської РДА від 25.05.2018 року №66/03-07 позивача поновлено на посаді начальника відділу освіти Сокальської РДА з 01.02.2018 року.

Розпорядженням голови Сокальської РДА від 31.08.2018 року №73/03-07 Про звільнення ОСОБА_1 позивача звільнено з посади начальника відділу освіти Сокальської РДА, за прогул державного службовця без поважних причин, 31.08.2018 року.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі -Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1)аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2)забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3)забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4)здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5)управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6)управління персоналом державних органів; 7)реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 1 вказаного Закону, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Частиною 1 статті 8 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець зобов'язаний: 1)дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2)дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3)поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4)з повагою ставитися до державних символів України; 5)обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6)забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7)сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8)виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9)додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10)запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11)постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12)зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13)надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Статтею 64 Закону № 889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Згідно з частиною 1 статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Перелік дисциплінарних проступків міститься у частині 2 статті 65 Закону № 889-VIII, відповідно до якого дисциплінарними проступками є:1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Статтею 66 Закону № 889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини 2 статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12частини другої статті 65 цього Закону.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 66 Закону № 889-VIII дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 67 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Згідно з вимогами статті 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А» , є Комісія.

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» , утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

За правилами частини 1 статті 73 Закону № 889-VIIIз метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Частиною 2 статті 73 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарна справа повинна містити: 1)дату і місце її формування; 2)підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3)характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4)відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5)інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6)пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7)пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8)пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9)належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10)відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення;11)висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12)висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13)опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Згідно частини 3статті 73 Закону № 889-VIII результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

У відповідності до вимог статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону № 889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмові пояснення.

Статтею 77 Закону № 889-VIII визначено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Аналіз наведених положень Закону № 889-VIII свідчить, що законодавцем чітко визначено підстави та порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців.

Так, з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія, за наслідками здійснення дисциплінарного провадження формується дисциплінарна справа, яка повинна містити, зокрема, висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Результатом розгляду дисциплінарної справи є подання дисциплінарної комісії у державному органі суб'єкту призначення, який приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення.

При цьому дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби накладається виключно за поданням дисциплінарної комісії.

Судом встановлено, що головою Сокальської РДА 31.05.2018 року прийнято розпорядження Про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.12 ст.65, п.1 пп.4 ст.87 Закону України Про державну службу , п.4 с.40 Кодексу законів про працю України, п.2 ст.45 Закону України Про запобігання корупції , ст.24 Закону України Про відпустки .

Підставою звільнення позивача став акт про відсутність на роботі від 31.05.2018 року.

Згідно змісту вказаного акту, який складений головою Сокальської РДА, завідуючим сектором та директором Комунальної установи Сокальської районної ради Центр з обслуговування закладів освіти Сокальського району позивач був відсутній на роботі 31.05.2018 року в період з 09 год. 50 хв. по 12 год. 46 хв.

Отже, актом від 31.05.2018 року не зафіксовано відсутність позивача на роботі більше 3 (трьох) годин або протягом усього дня, а відтак не підтверджено вчинення ОСОБА_1 прогулу ні одноразово, ні систематично (повторно протягом року).

Крім того, згідно відповіді начальника фінансового управління Сокальської РДА ОСОБА_4С від 06.06.2018 року позивач 31.05.2018 року у період з 10:00 год. по 11:30 год перебував у кабінеті начальника фінансового управління разом із депутатами районної ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Судом також встановлено, що службове розслідування відносно ОСОБА_1 не призначалось та не проводилось,

Відповідачем не відбиралось у ОСОБА_1 письмових пояснень щодо вчиненого порушення, а відтак не з'ясовано відсутність/наявність поважних причин, в тому числі не встановлено чи такі не пов'язані із виконання службових обов'язків.

Виключні підстави застосування до державного службовця такого виняткового заходу дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби встановлені ч.5 ст.66 Закону України Про державну службу .

Однак, недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку та прогул державного службовця цією нормою до таких підстав не віднесено.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992 року при розгляді спорів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визначається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації Про звільнення ОСОБА_1 від 31.05.2018 року №73/03-07 слід визнати протиправним та скасувати.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до положень частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Отже, ОСОБА_1 слід поновити на посаді начальника Відділу освіти Сокальської районної державної адміністрації з 01.06.2018 року (наступний день після звільнення).

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок) визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 8 розділу 4 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідачем надано довідку про доходи ОСОБА_1 від 22.02.2018 №02-10/185 за грудень 2017 та січень 2018.

Відповідно до довідки від 22.02.2018 №02-10/185 розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 450, 34 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі з 01.06.2018 по 16.10.2018, що становить 95 робочих днів.

З огляду на наведене, середній заробіток за час вимушеного прогулу, якій належить стягнути з відповідача на користь позивача, становить 42 782,14 грн (450, 34 х 95 днів).

Відповідно до статті 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сокальська РДА, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності своїх дій при прийнятті розпорядження Про звільнення ОСОБА_1 від 31.05.2018 року №73/03-07, а відтак таке розпорядження є протиправним.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин.

Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та заподіянням моральної шкоди (у вигляді душевних страждань, психологічних переживань, тощо).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_1» від 31.05.2018 року №73/03-07.

Поновити ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на посаді начальника відділу освіти Сокальської районної державної адміністрації з 01 червня 2018 року.

Стягнути з Сокальської районної державної адміністрації (місцезнаходження: вул.Шептицького, 26, м.Сокаль, Львівська область, 80000, код ЄДРПОУ 02144789) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2018 року по 16.10.2018 року в розмірі 42 782 (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.

Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь заробітної плати за один місць в розмірі 9 457 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 14 коп. звернути до негайного виконання.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Сокальської районної державної адміністрації відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 26.10.2018 року.

Суддя Крутько О.В.