Постанова

від 25.10.2018 по справі 810/363/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/363/18 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Кузьменка В.В., Лічевецького І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, прийняте за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Авеню" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіДі Авеню" (далі - позивач, ТОВ ВіДі Авеню ) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 11.12.2017 № 390939/35411322 про відмову в реєстрації податкової накладної № 56 від 01.11.2017;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Авеню" № 56 від 01.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням було відмовлено ТОВ ВіДі Авеню у реєстрації податкової накладної № 56 від 01.11.2017, незважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому, позивач зауважив, що оскаржуване рішення ДФС України не містить жодної інформації щодо невідповідності даної накладної законодавчо встановленій нормі або щодо порушення законодавства при її складанні та поданні до реєстрації в ЄРПН. Разом з цим, позивач зауважив, що всупереч вимогам п.п. "в" п.п.201.16.1 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України квитанція, видана відповідачем платнику податків під час первинної реєстрації податкової накладної № 56 від 01.11.2017, не містить жодного переліку документів, які є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію таких податкових накладних в ЄРПН та витребовуються ДФС України у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Авеню" з цією метою.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасувано рішення від 11.12.2017 № 390939/35411322 про відмову в реєстрації податкової накладної № 56 від 01.11.2017. Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Авеню" № 56 від 01.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове - яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права, а тому невірно надав юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи. Наведене, на думку відповідача, спричинило помилковість висновку суду першої інстанції щодо прав і обов'язків сторін у справі, та призвело до винесення незаконного судового рішення.

Учасники судового процесу, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, явку уповноважених представників до суду не забезпечили та про причини їх неявки суду не повідомили, будь яких заяв або клопотань до суду не надали.

Приписами частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За наведених обставин, колегією суддів розгляд даної справи вирішено здійснити у порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції на підставі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "ВіДі Авеню" перебуває на обліку в Києво-Святошинській державній податковій інспекції ГУ ДФС у Київській області та має статус платника податку на додану вартість з 08.07.2011. Основним видом діяльності позивача є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (код КВЕД ДК 10.81).

Як вбачається з наявних у справі доказів, відповідно до умов дилерського договору № 2015/17Р від 01.01.2015 укладеного між Пежо Сітроен Україна (постачальник) та ТОВ "ВіДі Авеню" (уповноважений дилер), останній наділяється повноваженнями здійснювати роздрібний продаж в розумінні 698 Цивільного кодексу України Договірних товарів, придбаних у Постачальника з урахуванням чинних розцінок, опублікованих Постачальником; реалізацію та надання послуг, визначених постачальником, що відноситься до Договірних товарів. Пропонувати Договірні товари і послуги кінцевим споживачам, тобто фізичним та юридичним особам, які придбали транспортний засіб PEUGEOT у Уповноваженого Дилера на підставі договору купівлі-продажу.

В межах здійснення господарської діяльності, а також відповідно до умов вказаного договору позивачем, на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" було поставлено та відвантажено товар: килимки салону гумові, у кількості 18 одиниць.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2017 замовником здійснено оплату вказаного товару на підставі рахунку № ВТпС-0009993 від 19.10.2017 у сумі 25137,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12166 та банківською випискою від 02.11.2017.

За результатом здійснення зазначеної операції позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, статті 201 ПК України, 01.11.2017 було складено податкову накладну № 56 на суму 25137,00 грн., в тому числі ПДВ 4189,50 грн., яку 29.11.2017 подано до Державної фіскальної служби України для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

30.11.2017 контролюючим органом позивачу була надіслана квитанція про прийняття документу та зупинення реєстрації податкової накладної № 56 від 01.11.2017 на підставі п. 201.16 ст. 201 ПКУ.

Податковим органом вказано, що ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1701,6305.

З огляду на зазначене, суб'єкту господарювання було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п.201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена п.4 цього наказу.

03.12.2017 позивачем на виконання вказаних вимог контролюючого органу було надіслано пояснення та копії документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН/РК стосовно податкової накладної № 56, а саме: дилерській договір від 01.01.2015 № 2015/17Р, банківські виписки від 31.10.2017 та від 02.11.2017, податкову накладну від 01.11.2017 № 56, квитанцію № 1 від 30.11.2017 до податкової накладної № 56, видаткові накладні від 13.10.2017 № 00100002 та від 01.11.2017 № ВТпрз-002102, податкову накладну від 13.10.2017 № 498, квитанцію № 1 від 25.10.2017 до податкової накладної № 498, видаткову накладну від 19.10.2017 № 00100128, податкову накладну від 19.10.2017 № 654, квитанцію № 1 від 30.10.2017 до податкової накладної № 654, що підтверджується наявним в матеріалах справи Повідомленням № 2 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрацію якої зупинено. Крім того, копії всіх зазначених документів наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, за результатами розгляду наданих позивачем пояснень та документів ДФС України було прийнято рішення від 11.12.2017 № 390939/35411322 про відмову у реєстрації податкової накладної від 01.11.2017 № 56, у зв'язку з тим, що надані платником податку копії документів складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки фактично не містить чіткого визначення підстав та мотивів для відмови в реєстрації податкової накладної, у той час як позивачем було надано всі передбачені чинним законодавством України документи на підтвердження реальності проведення господарської операції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом, спірні правовідносини склалися у зв'язку з відмовою відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Зі змісту вказаної норми (пункт 201.10 ПКУ) вбачається, що Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що такий Порядок був затверджений 29 грудня 2010 року за № 1246 (з наступними змінами, далі - Порядок № 1246).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування;

в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, законодавчо закріплено, що після надсилання платником податків складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться, серед іншого, перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення її реєстрації.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі Критерії).

Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Перелік №567).

Як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом 30.11.2017 було сформовано висновок про відповідність поданої позивачем на реєстрацію в ЄРПН податкової накладної від 01.11.2016 № 56 визначеному у пункті 6 критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а саме: за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1701,630.

Згідно з підпунктом 1 пункту 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної/ розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Разом з цим, пунктом 1 Переліку передбачено, що для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є такий перелік документів:

- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;

-документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

При цьому, колегія суддів вважає доцільним зауваження суду першої інстанції, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів вказаних норм законодавства, визначення фіскальним органом у квитанціях конкретного критерію ризику впливає на можливість надання у подальшому платником податків відповідних документів.

Згідно з підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190, підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції підставою для прийняття оскаржуваного рішення, слугував висновок комісії ДФС про те, що надані платником податку копії документів складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідна підстава для відмови не є конкретно визначеною та має альтернативну можливість існування тієї чи іншої підстави для відмови а саме: 1) наявність порушень у наданих копіях документів; 2) недостатність наданих копій документів для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Як правильно було вказано судом першої інстанції, в якості недостатності наданих платником податків документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених Переліком № 567.

У свою чергу, така підстава для прийняття ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування як надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, потребує викладення у такому рішенні мотивів його прийняття з посиланням на факти, які безумовно свідчать про недостовірність наданих платником податків документів.

Водночас, як правильно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі документами, в рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної № 56 контролюючим органом не зазначено, які саме документи, надані позивачем, були складені з порушенням законодавства та/або яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Комісією ДФС України не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуване рішення фактично не містить чіткого визначення підстав та мотивів для відмови в реєстрації податкової накладної, що свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення.

Разом з цим, посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що платником не було подано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій колегія суддів відхиляє, оскільки така підстава не була вказана в оскаржуваному рішенні. Крім цього, з оскаржуваного рішення не зрозуміло, які саме первинні документи повинен був подати позивач, виходячи з критеріїв оцінки ступеня ризиків та положень наказу № 567.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідні висновки суб'єкта владних повністю спростовуються наявними у справі документами, які надавались ТОВ Віді Авеню до контролюючого органу разом з повідомленням № 2 від 03.12.2017 та наявні в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення комісії Державної фіскальної служби України від 11.12.2017 № 390939/35411322 про відмову в реєстрації податкової накладної № 56 від 01.11.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Авеню" № 56 від 01.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів наявності підстав для відмови у її реєстрації.

При цьому, згідно з приписами пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 29.12.2010 № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

За наведених обставин, колегією суддів встановлено, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з приписами частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 311, 316, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді В.В. Кузьменко І.О. Лічевецький

Повний текст постанови складено 25.10.2018