Постанова

від 26.10.2018 по справі 813/1785/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 рокуЛьвів№ 857/1191/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Макарика В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Смидюк Х.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Танаїс-ЛТД на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Танаїс-ЛТД про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - ОСОБА_1,

час ухвалення рішення - 11:00,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 29 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2015 року Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області) звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Танаїс-ЛТД (надалі- ТзОВ Танаїс-ЛТД ) про стягнення грошових коштів в розмірі 11 643,09, що знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу на користь державного бюджету.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідача виникла заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами в сумі 11643,09 грн по єдиному податку з юридичних осіб, яка є узгоджено та у встановлені строки відповідачем не сплаченою.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнено кошти з рахунків ТзОВ Танаїс-ЛТД у банка хна користь Державного бюджету України за платежем - єдиний податок з юридичних осіб в сумі 11643,09.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наданими позивачем доказами, а саме: податковими деклараціями, корінцем податкової вимоги ,обліковою карткою платника податків, а також довідкою ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області підтверджується заборгованість відповідача, яка є узгодженою, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТзОВ Танаїс-ЛТД подало апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що Товариство було позбавлене можливості реалізувати своє право подати докази при розгляді справи в суді першої інстанції, оскільки відповідача не було повідомлено як про відкриття провадження у такій справі, так і про час та місце розгляду. Зазначає, що позивачем було порушено процедуру стягнення податкового боргу в судовому порядку, оскільки жодної податкової вимоги на адресу апелянта надіслано не було. Також, звертає увагу, що товариством було сплачено усі податкові зобов'язання відповідно до поданих декларацій платника єдиного податку за чотири квартали 2014 року. Також, апелянт наголошує на тому, що суми зазначені у податковій вимозі та у судовому рішенні є різними.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ Танаїс-ЛТД зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку за 2014 рік заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами становить 11643,09 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення податкового боргу в судовому порядку..

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (підпункт 95.2 цієї статті).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, встановивши у судовому процесі обставини наявності у відповідача податкового боргу, який складається із сум єдиного податку з юридичних осіб за 2014 рік, направлення на адресу Товариства податкової вимоги від 21.08.2014 на суму 13513,5 грн., яка не була виконана повністю, зробив висновок про наявність підстав для стягнення суми податкового боргу.

Однак, колегія суддів вважає, що з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись в повній мірі, оскільки вони зроблені без належної оцінки доказів у справі та без встановлення всіх обставин у справі.

Частиною 1 статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 цієї статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: не повідомлення Товариства про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами першою, третьою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції) передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів.

Порядок направлення судових викликів та повідомлень визначений Главою 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції).

Відповідно до частини третьої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції) судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Повідомлення шляхом надсилання тексту повістки здійснюється за тими самими правилами, що і повідомлення шляхом надсилання повістки, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції) повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду.

Таким чином, за відсутності доказів факту отримання сторонами у справі повісток про виклик не пізніше ніж за три дні до призначеної дати розгляду справи, у суду немає підстав для висновку про те, що такі сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції вчинялись дії щодо повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а саме було сформовано супровідний лист про направлення копій ухвал про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до розгляду від 10 квітня 2015 року. Однак матеріали справи не містять доказів отримання навіть копій таких ухвал відповідачем.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (ОСОБА_1 України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справ стосовно ТзОВ Танаїс-ЛТД порушені через неналежну поінформованість відповідача про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.

За правилами частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Вищенаведені порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо обґрунтованості позову, отже судове рішення слід скасувати та ухвалити нове.

Стосовно доводів відповідача по суті позовних вимог ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області до ТзОВ Танаїс-ЛТД про стягнення податкового боргу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що заперечуючи проти позову, у своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на сплату ним податкових зобов'язань, що складаються із сум єдиного податку з юридичних осіб за чотири квартали 2014-го року, і на підтвердження цих доводів до апеляційної скарги надає податкові декларації платника єдиного податку - юридичної особи за чотири квартали 2014 року та платіжні доручення від 02.04.2014 року, від 11.07.2014 року, від 01.10.2014 року, від 12.01.2015 року, № 11 від 13 лютого 2014 року, № 22 від 13 березня 2014 року, № 25 від 03 квітня 2014 року, № 33 від 12 травня 2014 року, № 40 від 12 червня 2014 року, № 51 від 10 липня 2014 року, № 57 від 11 серпня 2014 року, № 66 від 11 вересня 2014 року, № 74 від 13 жовтня 2014 року, № 84 від 10 листопада 2014 року, № 97 від 11 грудня 2014 року, № 01 від 12 січня 2015 року (а.с.43-57).

З матеріалів справи слідує, що такі платіжні доручення не могли бути подані відповідачем у суді першої інстанції у зв'язку із тим, що ТзОВ Танаїс-ЛТД не було повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Як слідує із долучених до апеляційної скарги платіжних доручень, такі датовані 2014 роком та одне - 12 січня 2015 року, тобто сплата податкових зобов'язань з єдиного податку - юридичної особи була вчинена Товариством ще як до дати подання позову ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області до суду (09 квітня 2015 року), так і до дати розгляду справи в суді першої інстанції (28 квітня 2015 року).

Колегія суддів звертає увагу, що такі платіжні доручення не отримали оцінки судом першої інстанції, тоді як наявність або відсутність у платника податкового боргу, підстав та податкового звітного періоду, за який він виник, виконання платником податків свого податкового обов'язку щодо своєчасної сплати податкових зобов'язань та правомірність застосування до нього штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасну сплату сум податкових зобов'язань, відповідно до ст. 138 КАС України (у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваного судового рішення) входять до предмету доказування при розгляді судом адміністративного позову про стягнення сум податкового боргу.

Згідно з частиною 1 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Вказані норми кореспондуються із ст.ст. 73, 74 КАС України у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017.

З аналізу представлених відповідачем до апеляційного розгляду доказів колегія суддів зазначає, що такі спростовують доводи ДПІ щодо наявності у відповідача податкового боргу зі сплати єдиного податку у сумі, за стягненням якої було подано позовну заяву.

Отже, виходячи зі змісту фактичних обставин справи та за умови співставлення платежів на погашення податкового боргу з інформацією щодо стану розрахунків відповідача по податкових зобов'язаннях, колегія суддів приходить до висновку про наявність обставин щодо погашення Товариством податкового боргу та відсутність такого на час звернення податкового органу до суду першої інстанції.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі також має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а саме невідповідність суми податкового боргу, що був стягнутий судовим рішенням, сумі, що зазначена у податковій вимозі.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до корінця податкової вимоги форми Ю від 21.08.2014 року № 2565-25 загальна сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями, визначена в цій податковій вимозі станом на 20.08.2014 року становить - 13513,50 грн., у тому числі основний платіж - 13160,42 грн., штрафні (фінансовими) санкції - 0,00 грн., пеня - 353,08 грн. В той же час ,судовим рішенням, було стягнуто податковий борг в сумі 11643,09 грн.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що сума у 11643,09, що була стягнута з Товариства згідно із оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду є необґрунтованою.

Таким чином, позовні вимоги ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Танаїс-ЛТД про стягнення податкового боргу є безпідставними, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Танаїс-ЛТД задовольнити повністю.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі № 813/1785/15 - скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Танаїс-ЛТД (код ЄДРПОУ 20852656) сплачений судовий збір в розмірі 2643,00 грн (дві тисячі шістсот сорок три гривні) за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням від 23 липня 2018 року № 50 на розрахунковий рахунок УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - , банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок отримувача - 31219206781004; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4