Постанова

від 22.10.2018 по справі 816/1316/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1316/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення, суддя Л.О. Єресько , Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 по справі № 816/1316/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро"

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2В.) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській обл.), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" (ТОВ "Бурат-Агро") в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській обл., оформленого листом від 14.03.2018 №2405/0/26-18, про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту; зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 26.02.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що процес розпаювання земель колишніх колгоспів відбувався ще у 2000 - 2002 роках, а тому державний акт на право колективної власності на землю не може вважатись належним доказом права колективної власності на запитувану земельну ділянку, при цьому послався на Указ Президента України від 08.08.1995 № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям . Крім того, у ТОВ "Бурат-Агро" відсутні будь-які набуті у встановленому законом порядку права на спірну земельну ділянку. Посилаючись на ст. 1, 8 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , позивач зазначив, що організаційно-правовою формою господарської діяльності правонаступника є товариство з обмеженою відповідальністю. Статут ТОВ "Бурат-Агро" не містить інформації про утворення підприємства шляхом добровільного об'єднання громадян та здійснення ними управління колективним майном, до складу якого б входили спірні землі. Вказаний факт не було враховано судом, що призвело до прийняття безпідставного рішення, яке підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Позивач в апеляційній скарзі просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідно до положень ч.2 ст.313 КАС України справа розглянута без участі позивача.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

26.02.2018 представник позивача ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській обл. із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

До заяви додавалися графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії довіреності уповноваженої особи, паспорта, ідентифікаційного номера та посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_2

Також повідомлено, що право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності ним не використано.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Полтавській обл. надано відповідь, оформлену листом від 14.03.2018 № 2405/0/26-18.

У зазначеному листі вказано, що за інформацією відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області запитувана земельна ділянка відноситься до земель колективної власності.

Посилаючись на пункт є) статті 15-1, статтю 122 Земельного кодексу України ГУ Держгеокадастру у Полтавській області зазначило, що не має правових підстав для задоволення клопотання.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення.

Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. (ч. 6 ст. 118 ЗК України)

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. (ч. 7 ст. 118 ЗК України)

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно п. 1 Положення Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Судовим розглядом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель, що передані у колективну власність Агрофірмі «Мир» , правонаступником якої є ТОВ «Бурат-Агро» . Зазначене підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю від 29.12.1995, серії ПЛ-21, виданий Решетилівською районною радою народних депутатів Решетилівського району Полтавської області на підтвердження передачі у колективну власність 3696,2 га землі в межах згідно з планом для ведення колективного сільського господарства.

Згідно п. 7 Розділу Х Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001, встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до ст. 23 ЗК України від 18.12.1990 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

З огляду на зазначене вище, належним чином оформлений Державний акт на право колективної власності на землю від 29.12.1995, серії ПЛ-21, виданий Решетилівською районною радою народних депутатів Решетилівського району Полтавської області підтверджує право колективної власності ТОВ «Бурат-Агро» на вказані землі, яке враховуючи п. 7 Розділу Х Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001, збереглося за відповідачем і після зміни законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, право розпорядження якими не встановлені за відповідачем нормами ст. 122 ЗК України, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення відповідача та зобов'язання вчинити певні дії.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Бурат-Агро» не має права колективної власності на спірну земельну ділянку, оскільки дана форма власності не передбачена чинним ЗК України, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки зміни, які відбулися в земельному законодавстві після видачі Державного акту на право колективної власності на землю від 29.12.1995, серії ПЛ-21, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Аналогічні висновки висловлені в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 по справі № 816/1618/17.

Посилання апелянта на відсутність у ТОВ «Бурат-Агро» будь-якого набутого у встановленому законом порядку права на спірну земельну ділянку та визнання самим ТОВ «Бурат-Агро» відсутності будь-яких прав на спірну земельну ділянку, що підтверджено письмовими поясненнями останнього, колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на наступне.

З письмових пояснень ТОВ «Бурат-Агро» слідує про відсутність у ТОВ «Бурат-Агро» можливості ідентифікувати спірну земельну ділянку, вказану у позові, без зазначення кадастрового номеру. Щодо відсутності будь-яких прав на спірну земельну ділянку ТОВ «Бурат-Агро» в письмових поясненнях не зазначало.

Факт правонаступництва Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мир та ТОВ «Бурат-Агро» підтверджується письмовими доказами у справі, а саме відомостями, наданими Головним управлінням статистики у Полтавській області від 21.05.2018 № 03.3-19/289з, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку визначені ст. 28 ЗК України від 18.12.1990 та ст. 140 ЗК України від 25.10.2001.

Доказів припинення права власності на спірну земельну ділянку та передачі вказаної ділянки до земель державної власності сторонами не надано, судовим розглядом не встановлено.

З огляду на зазначене, у відповідача не було законних підстав для наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року по справі № 816/1316/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 26.10.2018