Постанова

від 25.06.2007 по справі 16/71-07(39/181)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/71-07(39/181)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2007                                                                                   Справа № 16/71-07(39/181)  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді –Тищик І.В.- доповідач

суддів – Сизько І.А., Верхогляд Т.А.

секретаря –  Чоха Є.О.

за участю представників

позивача:  Бунякін В.Л.

відповідача: Чіп Я.М.

           розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - АВТО" в особі Дніпропетровської обласної дирекції страхування відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - АВТО" (перейменоване у відкрите акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”), м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  04.04.07р.  у справі № 16/71-07(39/181)

           за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська транспортна компанія", м. Дніпропетровськ

           до відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - АВТО" в особі Дніпропетровської обласної дирекції страхування відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - АВТО" (перейменоване у відкрите акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”), м. Дніпропетровськ

           про стягнення 21 000 грн. 00 коп.,

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням господарського суду Дніпропетровської  області від 04.04.04р. у справі № 16/71-07(39/181) (суддя Загинайко Т.В.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідача  на користь позивача 8 900 грн. страхового відшкодування. В решті позову відмовлено.

           При прийнятті рішення господарський суд виходив з належного виконання договірних зобов'язань ТОВ "Дніпропетровська транспортна компанія" та наявності доведеного матеріалами справи факту страхового випадку.

            Не погоджуючись з рішенням господарського суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та припинити провадження по справі. При цьому скаржник посилається на те, що відповідно до п.4.1.3 Договору страхування та п.2 ст.21 Закону України “Про страхування” Страхувальник зобов'язаний при укладанні договору і в подальшому інформувати Страховика щодо усіх відомих йому обставин, які мають істотне значення для оцінки страхового ризику (передача автомобіля в оренду для використання в якості таксі ) впродовж двох днів, що позивачем виконано не було.

           Окрім того, підставою для відмови позивачу в виплаті страхового відшкодування явилося порушення страхувальником умов п. 4.1.8 договору страхування, а саме, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхової події в порушення умов договору та п.7.2.4 Правил добровільного страхування транспортних засобів.

           Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами відповідача, просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу підприємства без задоволення.

           В судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.06.07 року.

           В судовому засіданні 25.06.07р. оголошено резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню в силу наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 16.01.03р. між Дніпропетровською обласною дирекцією страхування ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант - АВТО" (Страховик) та ТОВ "Дніпропетровська транспортна компанія" (Страхувальник) було укладено договір страхування транспортного засобу № 0088713 та страховий поліс №19-3223128, за якими було застраховано належний позивачу  транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер 689-12АВ.

В період дії договору страхування, укладеного між позивачем та відповідачем, ТОВ “Радіо-Таксі”, діючим від імені позивача на підставі договору доручення № 5 від 01.12.02р., було укладено договір оренди від 21.05.03р. № 138-Д  автомобіля ВАЗ 21099 державний номер 689-12 АВ  с приватним підприємцем Жир А.Г.

         Із застрахованим автомобілем стався страховий випадок –заволодіння автомобілем обманним шляхом, про що Жовтневим РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 06.06.03р. було порушено кримінальну справу № 63031717, про що було повідомлено позивача 09.06.2003р.

         10.06.03р. (на наступний день) позивач повідомив відповідача про факт настання страхового випадку, що посвідчується записом у книзі обліку страхових подій.

          З питанням про виплату страхового відшкодування позивач звернувся письмово 12.06.03р.

          Листами № 388 від 12.06.03р. та № 641 від 28.10.03р. відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з недотриманням страхувальником строку повідомлення про страховий випадок протягом 24 години та не надання інформації страховику про зміну страхового ризику.

         Відповідно до п.2.1.2 Договору страховим випадком є незаконне заволодіння транспортним засобом.

         Відповідно до п. 4.1.8 Договору страхування та п. 7.2.5 Правил добровільного страхування транспортних засобів (КАСКО) затверджений Президентом ВАТ “Українська страхова компанія “Гарант-АВТО”, зареєстрованих Мінфіном України в листопаді 2002р. реєстраційний № 0602903 (надалі Правила) Страхувальник зобов'язаний терміново, але не пізніше 24 годин наступного робочого дня, письмово повідомити Страховика чи його представників про страховий випадок.

        На думку скаржника, позивач ще 30.05.03р. був обізнаний про протиправне заволодіння транспортним засобом третьою особою, у зв'язку з чим ним було подано заяву в правоохоронні органи. Однак, доводи скаржника (рівно як і дії позивача по зверненню в правоохоронні органи) ґрунтуються не на фактах, а виключно на припущеннях.

        З матеріалів справи  вбачається, що страховий випадок стався внаслідок заволодіння чужим майном шляхом обману і зловживанням довірою, під час якого потерпіла особа передала майно, вважаючи свої дії правомірними, що є об'єктивною стороною  шахрайства; дану обставину було з'ясовано слідчим відділом Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про що було доведено до відома Страхувальника.

        Саме з моменту отримання повідомлення правоохоронного органу позивач довідався про вибуття автомобіля з його володіння та настання страхового випадку і в визначені договором страхування строки повідомив Страховика.

        За вказаних обставин висновок скаржника про недотримання страхувальником строку повідомлення про страховий випадок є помилковим.

        В силу ст. 21 Закону України “Про страхування” та п.п. 4.1.3 договору  Страхувальник (позивач) зобов'язаний при укладенні договору страхування надавати Страховику (відповідачу) інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику.

        З посиланням на п.п.7.2.9 Правил заміну водія скаржник вважає суттєвою зміною страхового ризику.

        При цьому ні у договорі страхування, ні у страховому полісі не визначене коло осіб, які вправі здійснювати керування застрахованим транспортним засобом, внаслідок чого твердження скаржника про заміну водія, як суттєву зміну ризику, не може бути прийняте до уваги.

        Відповідно до п.7.3.2 Правил страховик має право вимагати від страхувальника  сплати додаткових премій при зміні у ризику після укладання договору страхування; виплати по страхових випадках зменшуються у разі відмови у сплаті додаткової премії. Матеріали справи такої відмови позивача не містять.      

        Також слід зазначити, що збільшення ризику не надає страховику права відмови у виплаті страхового відшкодування.

         В силу вимог ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору, вимоги позивача в зазначеній частині є обґрунтованими і правомірно задоволені господарським судом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято за всебічним, повним та об'єктивним розглядом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, внаслідок чого підстави для скасування рішення відсутні. Доводи скаржника не приймаються до уваги в силу вищевикладеного.

        На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101,103,105 ГПК України,  суд

                                                     ПОСТАНОВИВ :

         Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2007р. у справі № 16/71-07(39/181) залишити без змін, апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - АВТО" в особі Дніпропетровської обласної дирекції страхування відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант - АВТО" (перейменоване у відкрите акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”), м. Дніпропетровськ –без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

            Головуючий:                                                                           І.В. Тищик

            Судді:                                                                                        І.А. Сизько

                                                                                                               Т.А. Верхогляд