Рішення

від 16.10.2018 по справі 572/1781/18

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 572/1781/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - ВОЗНЮК М.В.

за участю :

позивача - ОСОБА_1

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у порядку спрощеного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу №572/1781/18 за позовом ОСОБА_1 до РІВНЕНСЬКОГО ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА РІВНЕНСЬКОГО ОБЛАСНОГО УПРАВЛІННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити його на посаді інженера з охорони природних екосистем І категорії Рівненського природного заповідника Рівненського обласного управління лісового господарства Державного агентства лісових ресурсів України, починаючи з 1 червня 2018 року, стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем вказано, що він працював на посаді інженера з охорони природних екосистем І категорії Рівненського природного заповідника Рівненського обласного управління лісового господарства Державного агентства лісових ресурсів України, однак, 1 червня 2018 року був звільнений з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України - за прогул. Позивач вважає звільнення таким, що суперечить чинному законодавству, посилаючись на ті обставини, що він у вихідний день - 30 квітня 2018 року чергував, а тому мав право на отримання відгулу на підставі п.2.8 колективного договору. Своїм правом ОСОБА_1 скористався, подавши на 29 травня 2018 року відповідну заяву. Проте, через складні стосунки із керівництвом Рівненського природного заповідника у день відгулу в табелі обліку робочого часу був виставлений прогул, що і стало підставою для звільнення. З огляду на наведене, позивач вважає звільнення з роботи незаконним і просить поновити його на роботі. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та 10 000 грн. у відшкодування завданої йому незаконним звільненням моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав повністю, дав пояснення відповідно до змісту позовних вимог, пояснивши, що він не був ознайомлений із наказом про надання йому відгулу за відпрацьований день, що приходився на вихідний, однак, вважав, що може не виходити на роботу, так як за сталою практикою, що існувала в Рівненському природному заповіднику, надання відгулу документально не оформляється, відгул надається в усній формі, а в табелі обліку робочого часу проставляється вихід на роботу. За словами позивача - відгул він погоджував, подавши на ім'я керівництва відповідну заяву.

Представники відповідача заявлені ОСОБА_1 вимоги не визнали в повному обсязі, пославшись на ті обставини, що останній жодної заяви з приводу надання відгулу за відпрацьований у вихідний день час до адміністрації Рівненського природного заповідника не надавав, а тому це питання не розглядалось. Представники відповідача вважають, що працівник не вийшов на роботу без жодної вагомої причини, вчинивши прогул. Враховуючи наведене, представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 вважають позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, а тому просять відмовити повністю у заявлених ним позовних вимогах, в тому числі і у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та у стягненні моральної шкоди.

В ході судового розгляду позивачем було заявлено клопотання про допит в судовому засіданні свідка ОСОБА_4

Представниками відповідача суду поданий відзив на позов та заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а також заявлено клопотання про розгляд даної справи, провадження у якій відкрито на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Заявлені сторонами клопотання судом були задоволені.

Правовідносини між сторонами виникли із трудових правовідносин.

Вказані правовідносини регулюються нормами КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України - працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, і т.і., а також право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Позивач зазначає, що він працював на посаді інженера з охорони природних екосистем І категорії Рівненського природного заповідника Рівненського обласного управління лісового господарства Державного агентства лісових ресурсів України. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до розділу І Посадової інструкції інженера з охорони природних екосистем І категорії - останній призначається на роботу та звільняється із займаної посади наказом директора Рівненського природного заповідника.

Копія наказу №54-к від 1 червня 2018 року, виданого за підписом директора заповідника ОСОБА_2, доводить, що ОСОБА_1 - інженера з охорони природних екосистем І категорії - звільнено з роботи за прогул без поважної причини на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Таким чином, позивач звільнений з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України - трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом без поважних причин вважається залишення роботи без попередження власника або уповноваженого ним органу в установленому порядку про розірвання трудового договору, якщо такий договір укладений на невизначений строк.

Позивач зазначав, що мав право на відгул за роботу у вихідний день.

Відповідно до ч.1 ст.71 КЗпП України - робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Із наданої суду копії розділу ІІ колективного договору Рівненського природного заповідника, судом встановлено, що адміністрація зобов'язується установити п'ятиденний робочий тиждень з тривалістю 8 годин з вихідними днями у суботу та неділю, а в разі чергування працівників після закінчення робочого дня та у вихідні і святкові дні, надавати відгули.

Представниками відповідача визнаються ті обставини, що у відповідності до наданого позивачем колективного договору по Рівненському природному заповіднику було встановлено чергування відповідальних осіб з числа працівників заповідника на час пожежонебезпечного періоду.

Вказані обставини доводяться дослідженими судом копіями наказу №31 від 5 лютого 2018 року (п.2.4) та № 29 від 10 лютого 2017 року (п.2.4), копії яких надані представниками відповідача.

Відповідно до копій графіків чергування у вихідні та святкові дні під час пожежонебезпечного періоду на квітень-травень, травень-червень-липень 2018 року - позивач дійсно був включений до графіку чергування і мав перебувати на роботі з 8 до 20 години 30 квітня, 2 травня, 14 червня 2018 року.

Факт чергування працівників відповідно до наведених вище наказів та графіків доводиться копіями журналу прийому щоденної інформації про лісові пожежі по Рівненському природному заповіднику, копією метеознімку щодо погодніх умов на 29 травня 2018 року, обов'язками відповідального чергового по Рівненському природному заповіднику.

Судом не приймаються до уваги обставини чергування позивача 30 квітня 2018 року, а саме відсутність на робочому місці протягом тривалого часу у цей день, на що, в тому числі в обґрунтування заперечень, посилались представники відповідача, оскільки вказані обставини не є предметом позову - в той час, як відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи наведені обставини, судом не приймаються до уваги надані відповідачем копії доповідної сторожа ОСОБА_5 про відсутність ОСОБА_1 на чергуванні 30 квітня 2018 року та акт про відсутність позивача на роботі 23 лютого 2018 року.

Отже, наданими сторонами доказами доведено факт перебування позивача на посаді інженера з охорони природних екосистем І категорії Рівненського природного заповідника Рівненського обласного управління лісового господарства Державного агентства лісових ресурсів України, факт включення останнього до графіку чергування, в тому числі і 30 квітня 2018 року та можливість отримання ним відгулу за відпрацьований у цей день час на підставі умов колективного договору.

Дійсно, відповідно до ч.1 ст.72 КЗпП України - робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Допитаний судом за клопотанням позивача свідок ОСОБА_4 пояснив, що він особисто був присутній під час того, як ОСОБА_1 була подана письмова заява про надання відгулу за відпрацьований у вихідний день час.

Однак, відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами України трудових спорів №9 від 6 листопада 1992 року - працівник не вправі самовільно використовувати без погодження з власником або уповноваженим ним органом дні відгулів, оскільки такі дні працівника розцінюються як відсутність на роботі без поважних причин, що може призвести до звільнення за п.4 ст.40 КЗпП.

Таким чином, для надання відгулу є необхідним не лише подання працівником відповідної заяви, а й отримання погодження власником або уповноваженим ним органом надання такого відгулу.

Із акту від 30 травня 2018 року, складеного комісією із числа працівників Рівненського природного заповідника, встановлено, що інженер ОПЕС і кат. ОСОБА_1 29 травня 2018 року був відсутній протягом робочого дня на робочому місці.

Відповідно, в табелі обліку робочого часу за травень 2018 року - ОСОБА_1 29 числа був відсутній на роботі, а тому у цей день обліковується прогул.

Від дачі пояснень з цього приводу та від ознайомлення із табелем обліку робочого часу позивач відмовився, що встановлено судом із копії акту №6 від 30 травня 2018 року та акту від 31 травня 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, позивачем на доведення правомірності своїх вимог не надано жодного доказу на доведення погодження ним із адміністрацією заповідника відгулу 29 травня 2018 року, в той час як відповідачем надані докази на підтвердження правомірності звільнення працівника з роботи (в даному випадку не вимагається, відповідно до ст.43-1 КЗпП України погодження звільнення працівника із профспілковим органом, так як відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 не є членом профспілки, що не заперечується відповідачем), через що суд вважає вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі безпідставними.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, суд стягує на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та суму відшкодування моральної шкоди виключно у разі поновлення працівника на роботі та встановлення під час судового провадження фактів порушення трудових прав позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог про поновлення на роботі - не підлягають до задоволення, також, вимоги останнього про відшкодування моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на наведене, позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, ст.ст.40, 43-1, 71, 72, 94, 221 КЗпП України, керуючись ст.ст. 81, 279, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (жителя ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії МЮ №178877, ІПН НОМЕР_1) до РІВНЕНСЬКОГО ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА РІВНЕНСЬКОГО ОБЛАСНОГО УПРАВЛІННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА ДЕРЖАВНОГО АГЕНСТВА ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ (урочище Дубки вул.Лісова,1 Чудельської сільської ради Сарненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 30460820) про поновлення на посаді інженера з охорони природних екосистем І категорії Рівненського природного заповідника Рівненського обласного управління лісового господарства Державного агентства лісових ресурсів України, починаючи з 1 червня 2018 року, стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю, за безпідставністю заявлених вимог.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

СУДДЯ підпис

Копія вірно

Суддя Сарненського районного суду

Рівненської області ОСОБА_6