Рішення

від 18.10.2018 по справі 2140/1694/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1694/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови № 039120 від 22.05.2018 року,

встановив:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2Ю.) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно - господарського штрафу № 039120 від 22 травня 2018 року

Ухвалою суду від 23.08.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.09.2018 р.

28.09.2018 р. судове засідання не відбулося, а слухання справи було відкладено на 04.10.2018 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Дмитрієвої О.О. 27.09.2018 р.-28.09.2018 р. у відрядженні.

04.10.2018 р. судове засідання не відбулося, а слухання справи було відкладено на 18.10.2018 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та відсутністю в матеріалах справи відзиву на позов.

18.10.2018 р. в судове засідання з'явився представник позивача просив позов задовольнити, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв або клопотань про розгляд справи за його відсутністю суду не надавав, відзив на позов на адресу суду не направляв.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що 22 травня 2018 року Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 039120, якою на ОСОБА_2 накладено штраф у сумі 1700,00 грн.

Підставою для винесення відповідачем даної постанови є акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27 березня 2018 року № 033995, який є похідним від акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0004241 від 27 березня 2018 року та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0012870 від 27 березня 2018 року.

Зазначеним документом зафіксовано, що на транспортному засобі MAN TGA 26.400 Т реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу KRONE AZ реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать позивачу, 27 березня 2018 року згідно товарно-транспортної накладної № 914127 від 26.03.2018 р. водій ОСОБА_3 здійснював перевезення вантажу насіння соняшника з перевищенням нормативно допустимої вагової маси транспортного засобу у розмірі 49,26 тон фактична, 40,0 тон - допустима.

Таким чином, водій ОСОБА_3 27 березня 2018 року здійснював перевезення вантажу насіння соняшника без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , зокрема, відсутній дозвіл на перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, який видається"/ уповноваженими компетентними органами, відповідальність за що передбачена абз. З ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Вказана обставина і стала підставою для складання уповноваженою особою Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відносно позивача постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу № 039120 від 22 травня 2018 року.

З огляду на вказані обставини, викладені в позовній заяві, позивач вважає, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 039120 від 22 травня 2018 року прийнята з порушенням норм діючого законодавства, а тому остання підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, просив позов задовольнити з обставин наведених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив такі обставини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу MAN TGA 26.400 Т реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ № 755685, та причепу KRONE AZ реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХМ 424950.

Підставою для винесення відповідачем оскаржуваної постанови є акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27 березня 2018 року № 033995, який є похідним від акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0004241 від 27 березня 2018 року та довідки про результати здійснення габаритно - вагового контролю № 0012870 від 27 березня 2018 року. Зазначеними документами зафіксовано, що на транспортному засобі MAN TGA 26.400 Т реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу KRONE AZ реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать ОСОБА_2, 27 березня 2018 року згідно товарно-транспортної накладної № 914127 від 26.03.2018 року водій ОСОБА_3 здійснював перевезення вантажу насіння соняшника з перевищенням нормативно допустимої вагової маси транспортного засобу у розмірі 49,26 тон фактична, 40,0 тон - допустима.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється рух транспортних засобів та їх составів у разі фактичної маси понад 40,0 т.

Згідно ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами. Проте, на момент перевірки у водія ОСОБА_3 вказаний дозвіл був відсутній.

Таким чином, водій ОСОБА_3 27 березня 2018 року здійснював перевезення вантажу насіння соняшника без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , зокрема, відсутній дозвіл на перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень, який видається уповноваженими компетентними органами, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Як встановлено судом, вказана обставина і стала підставою для складання уповноваженою особою Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відносно позивача постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 039120 від 22 травня 2018 року.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятої постанови та застосування адміністративно-господарського штрафу суд вказує про наступне.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

За змістом ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" № 3353-XII від 30.06.1993 р. до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч.3 ст. 6 Закону "Про автомобільний транспорт", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (п.п.2, 17 п.5 Положення).

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п.8 Положення).

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, вирішальним при розгляді даної справи є встановлення факту чи є ОСОБА_2 перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Таким чином, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

З наявних у справі доказів вбачається, що під час вчинення порушення водієм ОСОБА_3 на транспортному засобі MAN TGA 26/400 Т реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепі KRONE AZ реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснювалося перевезення вантажу - насіння соняшника, відповідно до товарно-транспортної накладної № 914127 від 26.03.2018 року.

Вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).

При цьому, згідно змісту товарно-транспортної накладної № 914127 від 26.03.2018 року, перевізником вантажу є не позивач, а ТОВ "ЕВЕЛІН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 41529308, вул. Мельникова, 81, корпус 20, офіс 305, м. Київ).

З наведеного слідує, що ОСОБА_2 у спірних правовідносинах не є перевізником, у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як його транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час як за ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.

При цьому законність або незаконність використання іншою особою належного позивачу транспортного засобу для здійснення вантажних автомобільних перевезень не є підставою для визначення правового статусу позивача як перевізника у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування. Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п.п.1.10, 2.1, 2.2 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - це фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як слідує з наявних у справі копій свідоцтв про реєстрацію вантажний автомобіль марки MAN TGA 26/400 Т реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепі KRONE AZ реєстраційний номер НОМЕР_2 є приватною власністю ОСОБА_2, а тому він мав законне право передавати керування цими транспортними засобами іншій фізичній особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційні документи на ці транспортні засоби. Проте в даному випадку це жодним чином не зробить його учасником правовідносин, які витікають з договору перевезення вантажу, укладеного згідно товарно-транспортної накладної № 914127 від 26.03.2018 року.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, відповідач у даному випадку діяв без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.05.2018 року у сумі 1 700 грн.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача в повному обсязі, тому сплачений ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 139, 241-246 КАС України, суд -

вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3, 73022, м. Херсон, вул. Петренко, 79) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 039120 від 22.05.2018 року Чорноморського межрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути з Державної служби України з безпеки (код ЄДРПОУ 39816845, 03135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3, 73022, м. Херсон, вул. Петренко, 79) витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 (сімсот чотири) грн. 80 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 жовтня 2018 р.

Суддя Дмитрієва О.О.

кат. 3.7.2