Постанова

від 24.10.2018 по справі 183/550/16

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/947/18 Справа № 183/550/16 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д.І. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Деркач Н.М.,

суддів - Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліантус"

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2017 року

по цивільній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Птахівниче" до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліантус" про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим, -

В С Т А Н О В И В:

В порядку пункту 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року СТОВ "Птахівниче" звернулося до суду з позовом, який в подальшому уточнювався, до ОСОБА_1, ТОВ "Хеліантус" про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим.

Позовна заява мотивована тим, що 12 січня 2005 року між ОСОБА_1 і СТОВ "Птахівниче" був укладений договір оренди землі № 57, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а СТОВ "Птахівниче" прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 5,29 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, договір зареєстровано Новомосковським районним відділом ДРФ ЦДЗК за № 04:05:126:00171 від 20 січня 2005 року.

У відповідності до п.3.3. договору оренди землі, договір укладено на строк 5 років.

16 січня 2009 року між ОСОБА_1 і СТОВ "Птахівниче" було укладено додаткову угоду до договору землі № 57 від 12 січня 2005 року, згідно до якого внесені зміни до пункту 3.1 розділу 3 договору оренди землі, а саме, що договір укладено сторонами на 10 років з моменту реєстрації договору.

20 січня 2015 року термін дії договору оренди земельної ділянки сплинув.

Ще до закінчення дії договору оренди, 16 січня 2014 року СТОВ "Птахівниче" на адресу орендодавця ОСОБА_1 було направлено листа з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі та поновити його на той самий строк.

Будь яких заперечень з боку ОСОБА_1 щодо поновлення договору оренди до підприємства не надходило.

СТОВ "Птахівниче" зазначало, що підприємство до теперішнього часу користується земельною ділянкою відповідача ОСОБА_1, в грудні 2015 року та в жовтні 2016 року відповідачу ОСОБА_1 була виплачена орендна плата за 2015, 2016 роки відповідно, будь яких заперечень від останнього не надходило.

В той же час, 26 жовтня 2016 року СТОВ "Птахівниче" стало відомо, що 21 серпня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Дзержинського" укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ТОВ "Дзержинського" прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 5,29 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Позивач зазначав, що договір оренди землі, який укладено між відповідачами 21 серпня 2014 року порушує вимоги законодавства України та майнові (речові) права позивача, як землекористувача земельної ділянки.

Ураховуючи викладене, позивач, з урахуванням уточнень, просив суд: визнати недійсним договір оренди землі, укладений 21 серпня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Дзержинського" щодо земельної ділянки площею 5,29 га, кадастровий номер НОМЕР_1; скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ "Хеліантус" на земельну ділянку площею 5,29 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яке виникло на підставі договору оренди землі від 21 серпня 2014 року; визнати поновленим договір оренди землі, який укладено 12 січня 2005 року між ОСОБА_1 і СТОВ "Птахівниче", із змінами.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 21 серпня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Дзержинського", відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ТОВ "Дзержинського" прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 5,29 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Скасовано державну реєстрацію права оренди ТОВ "Хеліантус" на земельну ділянку площею 5,29 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного 21 серпня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Дзержинського".

Визнано поновленим договір оренди землі, який укладено 12 січня 2005 року між ОСОБА_1 і СТОВ "Птахівниче", із змінами, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а СТОВ "Птахівниче" прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 5,29 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ "Хеліантус", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не було надано доказів того, що додаткова угода від 16 січня 2009 року до договору землі № 57 від 12 січня 2005 року була у встановленому законодавством порядку зареєстрована, а суд першої інстанції даний факт не перевірив.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач СТОВ "Птахівниче" просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та це підтверджується матеріалами справи, що 12 січня 2005 року між ОСОБА_1 і СТОВ "Птахівниче" був укладений договір оренди землі № 57, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а СТОВ "Птахівниче" прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 5,29 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, договір зареєстровано Новомосковським районним відділом ДРФ ЦДЗК за № 04:05:126:00171 від 20 січня 2005 року.

У відповідності до п.3.3. договору оренди землі, договір укладено на строк 5 років.

16 січня 2009 року між ОСОБА_1 і СТОВ "Птахівниче" було укладено додаткову угоду до договору землі № 57 від 12 січня 2005 року, згідно до якого внесені зміни до пункту 3.1 розділу 3 договору оренди землі, а саме, що договір укладено сторонами на 10 років з моменту реєстрації договору.

20 січня 2015 року термін дії договору оренди земельної ділянки сплинув.

Ще до закінчення дії договору оренди, 16 січня 2014 року СТОВ "Птахівниче" на адресу орендодавця ОСОБА_1 було направлено листа з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди землі та поновити його на той самий строк.

Будь яких заперечень з боку ОСОБА_1 щодо поновлення договору оренди до підприємства не надходило.

СТОВ "Птахівниче" зазначало, що підприємство до теперішнього часу користується земельною ділянкою відповідача ОСОБА_1, в грудні 2015 року та в жовтні 2016 року відповідачу ОСОБА_1 була виплачена орендна плата за 2015, 2016 роки відповідно, будь яких заперечень від останнього не надходило.

21 серпня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ "Дзержинського" укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_1 передав, а ТОВ "Дзержинського" прийняло на умовах оренди земельну ділянку площею 5,29 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

У відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 07 квітня 2015 року проведена реєстрація прав ТОВ "Дзержинського" на користування спірною земельною ділянкою на умовах оренди у відповідності до договору оренди землі від 21 серпня 2014 року.

Встановлено, що згідно рішення загальних зборів учасників товариства від 15 червня 2015 року ТОВ "Дзержинського" було перейменоване у ТОВ "Хеліантус", зазначені зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідним витягом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні 21 серпня 2014 року договору оренди землі між ОСОБА_1 і ТОВ "Дзержинського" сторонами порушені вимоги ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме переважне право СТОВ "Птахівниче" на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), а тому зазначений договір не відповідає вимогам законодавства та повинен бути визнаний недійсним, у зв'язку з чим реєстрація договору повинна бути скасована.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутністю заперечень у поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди у формі листа-повідомлення на адресу орендаря, то такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Доводи ТОВ "Хеліантус" в апеляційній скарзі про те, що позивачем не було надано доказів того, що додаткова угода від 16 січня 2009 року до договору землі № 57 від 12 січня 2005 року, згідно до якого внесені зміни до пункту 3.1 розділу 3 договору оренди землі, а саме, що договір укладено сторонами на 10 років з моменту реєстрації договору, була у встановленому законодавством порядку зареєстрована, а суд першої інстанції даний факт не встановив, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи.

Встановлено, що додаткова угода про зміну умов договору оренди земельної ділянки № 57 від 16 січня 2009 року була зареєстрована Новомосковським районним відділом ДРФ ДП ЦДЗК, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок вчинено запис від 22.05.2009 року за № 04-09-126-02508 (а.с.6 оборот).

СТОВ "Птахівниче", як орендар, який мав намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомив про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлені законодавством, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, орендодавець ОСОБА_1 не надав заперечень, а тому договір оренди землі у відповідності до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушеним у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Такий висновок викладений у постанові ВСУ від 23 березня 2016 року по справі № 6-146цс16.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліантус" - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.М. Деркач

Судді: Л.О. Каратаєва

І.Ю. Ткаченко