Рішення

від 22.10.2018 по справі 915/449/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року Справа № 915/449/18

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В.

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Курника В.О. - дов.№35 від 14.03.2018;

представника відповідача: Гречаної Є.Й. - дов.б/н від 16.07.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства Фідобанк в особі Уповноваженої особи

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ Фідобанк

Коваленко О.В.

(01601, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.10; ідент.код 14351016),

до відповідача : Приватного підприємства Електротехнічна компанія Аверон

(54038, м.Миколаїв, вул.Бузника, буд.5; ідент.код 35066353),

про : стягнення заборгованості у розмірі 1230565,35 грн,-

в с т а н о в и в:

23.05.2018 Публічне акціонерне товариство Фідобанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ Фідобанк Коваленко О.В. звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №1-4-2/1329-ЛК від 16.05.2018, в якій просить стягнути з Приватного підприємства Електротехнічна компанія Аверон заборгованість за кредитним договором №1603Ю від 27.05.2014 у розмірі 1230565,35 грн, з яких: 389262,42 грн сума простроченої заборгованості по кредиту, 281298,71 грн сума прострочених відсотків, 432689,09 грн сума пені за несвоєчасну сплату кредиту, 127315,13 грн сума пені за несвоєчасну сплату процентів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що неповернення кредитних коштів та несплата процентів, у встановлені кредитним договором №1603Ю від 27.05.2014 строки є порушенням ст.ст.509, 525, ч.1 ст.526, ч.1 ст.530, ст.ст.599, 629, ч.1 ст.1054 ЦК України та умов спірного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову не погашена. Неналежне виконання з боку відповідача умов договору стало підставою для нарахування суми прострочених відсотків, пені за несвоєчасну сплату кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів.

Ухвалою суду від 29.05.2018 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою суду від 18.06.2018 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву б/н від 21.08.2018 визнано позовні вимоги частково. Відповідачем визнано суму простроченої заборгованості по кредиту в сумі 389262,42 грн та суму прострочених відсотків (до ліквідації банку до 20.07.2016) в розмірі 105195,23 грн, всього визнано вимоги в сумі 494457,65 грн. Сума пені в розмірі 560004,22 грн відповідачем не визнається повністю.

У підготовчих засіданнях 17.07.2018, 30.07.2018 у відповідності до ст.ст.183, 202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом оголошувались перерви.

30.07.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 28.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладенні у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 27.09.2018 у відповідності до ст.202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 22.10.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Національного банку України №8 від 20.05.2016 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Фідобанк до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №793 від 20.05.2016 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПУАТ Фідобанк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПУАТ Фідобанк з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20.05.2016 до 19.06.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПУАТ Фідобанк , визначені статтями 37 - 39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу строком на один місяць з 20.05.2016 до 19.06.2016 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду продовжено строки тимчасової адміністрації до 19.07.2016 та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПУАТ Фідобанк Коваленка О.В. з 20.06.2016 по 19.07.2016.

18.07.2016 правлінням Національного банку України прийнято постанову №142-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУАТ Фідобанк .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19.07.2016 Про початок ліквідації ПУАТ Фідобанк розпочато процедуру ліквідації ПУАТ Фідобанк з 20.07.2016 по 19.08.2018 включно. Призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ Фідобанк Коваленку О.В.

Таким чином, суд приходить до висновку, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ Фідобанк Коваленко О.В. має право звертатися до суду із позовом про стягнення заборгованості по кредитним договорам, укладених із позичальниками ПУАТ Фідобанк .

27.05.2014 між ПУАТ Фідобанк (кредитор, банк) та ПП Електротехнічна компанія Аверон (позичальник, боржник) було укладено Кредитний договір №1603Ю (далі - Кредитний договір) (а.с.22-32).

За умовами Кредитного договору банк надав позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом 120000,00 грн з терміном погашення кредитної лінії до 26.05.2015 включно із сплатою 27% річних, а позичальник зобов'язався своєчасно у відповідності до умов Кредитного договору виконувати свої зобов'язання за цим договором, в тому числі погашати заборгованість за кредитною лінією, сплачувати проценти за користування кредитною лінією, комісії та здійснювати будь-які інші платежі, обумовлені кредитним договором (п.8.2 Блок 1 Кредитного договору).

Згідно графіку зміни ліміту кредитної лінії від 27.05.2014 (а.с.32) 26.03.2015, 26.04.2015, 26.05.2015 ліміт кожного разу повинен був зменшуватися на суму 40000,00 грн.

Додатковим договором №1 від 19.08.2014 (а.с.33-35) до Кредитного договору, за домовленістю сторін, ліміт кредитної лінії був збільшений та встановлений у розмірі 390000,00 грн.

Згідно графіку зміни ліміту кредитної лінії від 19.08.2014 (а.с.34) 26.12.2014, 26.01.2015, 26.02.2015, 26.03.2015, 26.04.2015, 26.05.2015 ліміт кожного разу повинен був зменшуватися на суму 65000,00 грн.

Банк виконав умови Кредитного договору, та перерахував суму кредитних коштів на розрахунковий рахунок відповідача платежами 28.05.2014 в сумі 120000,00 грн та 20.08.2014 в сумі 270000,00 грн, що вбачається з розрахунку позивача (а.с.36) та підтверджується довідкою про рух коштів по рахунку з 27.05.2014 по 05.04.2018 (а.с.64), та не заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється в термін погашення кредитної лінії з врахуванням графіку та інших умов цього договору, у валюті заборгованості в безготівковому порядку на відповідний рахунок банку.

Відповідач в період з 02.09.2014 по 29.12.2014 частково погасив заборгованості за кредитною лінією лише на загальну суму 737,58 грн, що вбачається з розрахунку позивача (а.с.36) та підтверджується довідкою про рух коштів по рахунку з 27.05.2014 по 05.04.2018 (а.с.64), та не заперечується відповідачем

Згідно Розділу 1 Кредитного договору термін погашення кредитної лінії сторонами встановлений - 26.05.2015 року.

Таким чином, в порушення умов Кредитного договору, 26.05.2015 та на дату подання позову, заборгованість по кредиту в сумі 389262,42 грн (390000,00 грн - 737,58 грн) відповідачем не погашена, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, а також нарахованих сум прострочених відсотків, пені за несвоєчасну сплату кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ст.629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач в порушення умов Кредитного договору та приписів чинного законодавства, у визначені Кредитним договором терміни, заборгованість по кредиту в сумі 389262,42 грн не погасив, жодних заперечень щодо розміру та складу заборгованості суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 389262,42 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ( Позика ) глави 71 ( Позика. Кредит. Банківський вклад ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Кредитного договору проценти за користування Кредитною лінією нараховуються на суму фактичного залишку заборгованості за Кредитною лінією на кінець кожного банківського (операційного) дня банку.

Згідно підпункту 4.2.2 пункту 4.2 Кредитного договору проценти за користування Кредитною лінією сплачуються позичальником на відповідний рахунок банку щомісячно з 01 по 10 число (включно) поточного місяця за попередній місяць і на дату остаточного повного погашення заборгованості за кредитною лінією.

За умовами Кредитного договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий - до 26.05.2015 із сплатою 27% річних.

Відтак, у межах строку кредитування до 25.05.2015 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 10 числа (включно) кожного місяця. Починаючи з 26.05.2015, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором.

Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а саме після 26.05.2015.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Позивач нарахував 281298,71 грн відсотків за користування кредитом за період з 28.05.2014 по 05.04.2018.

Суд, перевірив наданий позивачем розрахунок відсотків (а.с.36-39) та дійшов висновку, що стягненню підлягає 50969,49 грн відсотків за користування кредитом в період з 28.05.2014 по 26.05.2015 включно (50681,54+(1727,69/6=287,95)).

В частині стягнення відсотків за користування кредитом в період з 27.05.2015 по 05.04.2018 у сумі 230329,22 грн слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 9.4 Кредитного договору сторони встановили, що за невиконання будь-яких зобов'язань позичальника обумовлених Блоком 1 п.8.2 Кредитного цього договору позичальник зобов'язаний сплати банку пеню. Сплата позичальником пені не звільняє позичальника від виконання ним вищевказаних зобов'язань.

У відповідності до п.4.4 Кредитного договору пеня розраховується щоденно, за кожний день прострочення сплати відповідного платежу, обумовленого цим договором, в національній валюті України.

Кредитним договором оговорено, що пеня встановлюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату прострочення відповідного платежу (а.с.23).

Згідно розрахунків позивач нарахував 432689,09 грн пені за основним боргом за період з 29.12.2014 по 05.04.2018 (а.с.39, 40) та 127315,13 грн пені за відсотками за період з 11.06.2014 по 05.04.2018 (а.с.40-62).

Відповідач проти наданих позивачем розрахунків пені висловив заперечення, в яких вважає правомірним нарахування пені за період з 29.12.2014 по 26.11.2015 (за 6 місяців). Крім того, відповідач просить суд відмовити у стягненні пені з урахуванням наданих ним доказів неплатоспроможності відповідача.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №543/96-ВР), містить спеціальну норму, згідно якої розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня. Тобто вказаний закон не встановлює обмежень стосовно визначення сторонами розміру пені, однак передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Вивчивши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає обґрунтованим твердження відповідача, що нарахування пені на суму основного боргу має здійснюватися за період з 29.12.2014 по 26.11.2015 (розмір пені за вказаний період, уточнений судом, становить 147997,33 грн), а нарахування пені за несвоєчасну сплату процентів - за період з 11.06.2014 по 26.11.2015 (розмір пені за вказаний період, уточнений судом, становить 19412,16 грн).

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягає 147997,33 грн пені за основним боргом та 19412,16 грн пені за відсотками. Всього, 167409,49 грн. Позовні вимоги в частині стягнення решти нарахованої позивачем пені у сумі 392594,73 грн, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З урахуванням кризової ситуації, яка склалася в країні і призводить до фінансових труднощів усіх підприємств, без виключення; надані позивачем докази неплатоспроможності, а також те що позивачем не надано суду жодних документів у підтвердження понесених ним збитків та інших негативних наслідків, внаслідок прострочення відповідачем сплати грошових зобов'язань, суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної з відповідача пені на 50%, що становитиме 83707,75 грн (167409,49 грн / 2). Адже, застосування такого правового наслідку, як нарахування пені, спрямовано на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не є засобом збагачення.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9114,62 грн судового збору (389262,42 + 50969,49 +167409,49) х 1,5%).

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Електротехнічна компанія "Аверон" (54038, м.Миколаїв, вул.Бузника, буд.5; ідент.код 35066353) на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУ АТ "Фідобанк" Коваленко О.В. (01601, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд.10; ідент.код 14351016) 389262,42 грн основного боргу, 50969,49 грн процентів за користування кредитом, 83707,75 грн пені та 9114,62 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 26.10.2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва