Постанова

від 23.10.2018 по справі 914/671/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2018 р. Справа № 914/671/18

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Матущак О.І., Мирутенко О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Олійник І.О.,

та представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача (скаржника) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей - як для себе! , вих.№809 від 27 липня 2018 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 11 липня 2018 року (підписане 17.07.2018 року), суддя Козак І.Б.

у справі №914/671/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ніоб Флюід Україна , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей - як для себе! , м. Львів

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 701 201,03 грн.

в с т а н о в и в :

06 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ніоб Флюід Україна звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей - як для себе! про стягнення заборгованості в розмірі 701 201,03 грн., з яких: 581 853,87 грн. - основний борг, 15 137,47 грн. - пеня, 82 859,61 грн. - інфляційних втрат та 21 350,08 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11 липня 2018 року у справі №914/671/18 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей - як для себе! на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ніоб Флюід Україна 581 853,87 грн. - основний борг, 15 137,47 грн. - пеня, 82 859,61 грн. - інфляційних втрат та 21 350,08 грн. - 3% річних.

Рішення суду мотивоване тим, що основний борг відповідача перед позивачем за договором поставки №1605-16 від 16 травня 2016 року в розмірі 581 853,87 грн. підтверджений матеріалами справи, відтак позовна вимога про стягнення вказаного боргу є підставною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Разом з тим, суд визнав обґрунтованими і нарахування відповідачу пені в розмірі 15 137,47 грн. на підставі п.7.2 Договору та 3% річних в розмірі 21 350,08 грн. і інфляційних втрат в розмірі 82 859,61 грн., нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей - як для себе! , звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11 липня 2018 року у справі №914/671/18 в частині стягнення 111 237,66 грн. - основного боргу та 44,83 грн. - 3% річних, і прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що видаткові накладні: №1922 від 05 липня 2016 року на суму 8 789,76 грн., №1419 від 17 травня 2016 року на суму 4 199,04 грн., №2109 від 22 липня 2016 року на суму 12 639,34 грн., №2050 від 19 липня 2016 року на суму 30 187,63 грн., №2051 від 19 липня 2016 року на суму 6 023,52 грн., №2106 від 22 липня 2016 року на суму 2 037,60 грн., №1969 від 08 липня 2016 року на суму 17 419,32 грн., №2110 від 22 липня 2016 року на суму 2 408,40 грн., №2148 від 25 липня 2016 року на суму 300 грн., №2052 від 09 липня 2016 року на суму 22 442,16 грн. та №2107 від 22 липня 2016 року на суму 4 790,89 грн. - підтверджують поставку товару по іншому договору №19/01-15 від 10 червня 2015 року, про що вказано у самих накладних, відтак, такі накладні не можуть підтверджувати поставку товару за договором №1605-16 від 16 травня 2016 року. Разом з тим, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд помилково взяв до уваги доводи позивача, які обґрунтовувались заявою свідка (щодо посилань на договір №19/01-15 від 10 червня 2015 року у вказаних вище накладних), чим порушив ст.87 ГПК України. У зв'язку з запереченням основного боргу в розмірі 111 237,66 грн., скаржник вважає безпідставним нарахування йому і 3% річних в сумі 44,83 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№07/09 від 07 вересня 2018 року) позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить рішення Господарського суду Львівської області від 11 липня 2018 року у справі №914/671/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що поставка товару на спірну суму 111 237,66 грн. підтверджується не лише видатковими накладними, а й відповідними специфікаціями до договору та рахунками на оплату замовлення на вказані у видаткових накладних суми, що в сукупності є належними доказами у справі. Поряд з тим, наголошує, що кожний рахунок на оплату замовлення, на яке є посилання у спірних видаткових накладних, містить посилання саме на договір поставки №1605-16 від 16 травня 2016 року. Крім того, позивач звертає увагу, що в матеріалах справи знаходиться акт звірки взаємних розрахунків за період з 16 травня 2016 року по 01 березня 2018 року за вказаним вище договором поставки, до якого включено спірну заборгованість відповідача. Одночасно, вважає належним доказом у справі пояснення фінансового директора позивача, що викладені в належним чином оформленій заяві свідка, щодо помилкового посилання у спірних видаткових накладних на договір №19/01-15 від 10 червня 2015 року, а не договір №1605-16 від 16 травня 2016 року.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року розгляд справи призначено в судовому засіданні на 23 жовтня 2018 року.

Вказана ухвала отримана позивачем - 17 жовтня, відповідачем - 16 жовтня 2018 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (арк.арк. справи 70, 71 том ІІ).

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, разом з тим, 18 жовтня 2018 року від відповідача до суду поступило клопотання (вих.№1062 від 17 жовтня 2018 року) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення участі представника відповідача у судове засідання через необхідність перебувати в іншому судовому засіданні у Господарському суді Львівської області.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вирішила таке відхилити, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними ; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частиною 11 ст.270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними .

Як на підставу для відкладення розгляду справи, скаржник посилається на неможливість забезпечення участі представника відповідача у судове засідання через необхідність перебувати в іншому судовому засіданні у Господарському суді Львівської області.

Колегія суддів не вважає поважною причину неявки представника відповідача у судове засідання, зважаючи на можливість забезпечення явки в судове засідання іншого представника чи керівника відповідача, оскільки, у відповідності до ч.3 ст.56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем до клопотання не долучено будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається як на підставу для відкладення розгляду справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду від 11 жовтня 2018 року, які знаходиться у матеріалах справи. Явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 16 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ніоб Флюід Україна (в тексті договору - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничою компанією Перша приватна броварня Для людей - як для себе! укладено договір поставки №1605-16, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, а саме: запірну арматуру, ущільнення та труби, а покупець, у випадку відсутності зауважень до якості, приймати та оплачувати вказаний товар.

Загальна сума договору визначається сукупністю погоджених та підписаних обома сторонами специфікацій у грошовому виразі, але не повинна перевищувати 1 000 000 грн. з урахуванням ПДВ (п.3.1 Договору).

З урахуванням додаткового договору №1 від 20 жовтня 2016 року сторонами погоджено збільшити загальну суму договору - до 1 800 000 грн.

Відповідно до п.3.2 Договору 100% післяплата здійснюється протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару на склад покупця.

Покупець сплачує за товар, що поставляється за даним договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до банківських реквізитів останнього (п.3.3 Договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 596 799,70 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.

Згідно з банківськими виписками за період з 06 липня 2016 року по 31 серпня 2018 року відповідач оплатив поставлений товар на суму 1 014 273,10 грн., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 582 526,60 грн. (позивачем заявлено до стягнення 581 853,87 грн.).

Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань, позивачем нараховано відповідачу за період з 02 червня по 06 вересня 2017 року пеню в розмірі 15 137,47 грн. на підставі п.7.2 Договору та 3% річних в розмірі 21 350,08 грн. і інфляційні втрати в розмірі 82 859,61 грн., на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідач вказану заборгованість не погасив, у зв'язку з чим, у квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ніоб Флюід Україна звернулося до суду з цим позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей - як для себе! заборгованості в розмірі 701 201,03 грн., з яких: 581 853,87 грн. - основний борг, 15 137,47 грн. - пеня, 82 859,61 грн. - інфляційних втрат та 21 350,08 грн. - 3% річних.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок покупця щодо оплати товару передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.

Поряд з тим, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.2 Договору 100% оплата здійснюється протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару на склад покупця.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Поставка товару на загальну суму 1 596 799,70 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: копіями відповідних видаткових накладних. Слід зазначити, що вказані документи підписані уповноваженими представниками обох сторін, та з таких документів вбачається, що товар прийнято покупцем без заперечень та будь-яких зауважень.

Також матеріалами справи підтверджено оплату відповідачем поставленого товару на загальну суму 1 014 273,10 грн.

З огляду на наведене вище, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №1605-16 від 16 травня 2016 року становить 582 526,60 грн. (позивачем заявлено до стягнення 581 853,87 грн.).

Одночасно колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що частина видаткових накладних, які суд взяв до уваги, як докази поставки товару за договором №1605-16 від 16 травня 2016 року, підтверджують поставку товару по іншому договору, а саме: №19/01-15 від 10 червня 2015 року, про що зазначено у таких накладних. Колегією суддів досліджено та враховано, що поставка товару на спірну суму 111 237,66 грн. (заперечується відповідачем у апеляційній скарзі) підтверджується не лише видатковими накладними, а й відповідними специфікаціями до договору та рахунками на оплату замовлення на вказані у видаткових накладних суми, що в сукупності є належними доказами у справі, які підтверджують, що поставка на суму 111 237,66 грн. відбувалась саме на підставі договору №1605-16 від 16 травня 2016 року, при цьому, рахунки на оплату замовлення, копії яких знаходяться у матеріалах справи, на які є посилання у спірних видаткових накладних, містять посилання саме на договір поставки №1605-16 від 16 травня 2016 року. Разом з тим, судом враховано, що спірні накладні, вказані у апеляційній скарзі, включені до акту звірки взаємних розрахунків за період з 16 травня 2016 року по 01 березня 2018 року саме за договором поставки №1605-16 від 16 травня 2016 року. Вказаний акт звірки також підписаний і представником відповідача, а підпис скріплено печаткою юридичної особи - відповідача. З огляду на вказане, твердження скаржника щодо частини поставки на підставі іншого договору не підтверджується будь-якими іншими доказами, натомість позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено протилежне.

Щодо тверджень апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: щодо заяви свідка - фінансового директора товариства позивача, колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції таких порушень, оскільки відповідно до ст.73 ГПК України показання свідків віднесено до засобів, якими встановлюються дані, що є доказами у справі, а згідно з ч.1 ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що заява свідка, яка знаходиться у матеріалах справи не підтверджує самого факту поставки, як помилково зазначає апелянт, оскільки поставка підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами - видатковими накладними, а вказана заява лише підтверджує обставини щодо помилкового посилання у спірних видаткових накладних на договір №19/01-15 від 10 червня 2015 року замість договору №1605-16 від 16 травня 2016 року, що оцінюється судом в сукупності разом з іншими доказами, які знаходяться у матеріалах справи.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу за договором поставки №1605-16 від 16 травня 2016 року в розмірі 581 853,87 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 15 137,47 грн. - пені у відповідності до п.7.2 Договору, 21 350,08 грн. - 3% річних та 82 859,61 грн. - інфляційних втрат, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з тим, згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, у пункті 7.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, передбачених п.3.2 Договору, покупець сплачує пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми заборгованості.

Враховуючи зазначене вище, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 15 137,47 грн. - пені, 82 859,61 грн. - інфляційних втрат та 21 350,08 грн. - 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням обов'язку щодо оплати поставленого товару.

Відтак, беручи до уваги все наведене вище, доводи апеляційної скарги є безпідставними та такі не спростовують висновків місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 11 липня 2018 року у справі №914/671/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії Перша приватна броварня Для людей - як для себе! - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №914/671/18 повернути до Господарського суду Львівської області .

Повну постанову складено 25.10.2018 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Мирутенко О.Л.