Рішення

від 25.10.2018 по справі 902/593/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2018 р. Cправа № 902/593/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., при секретарі судового засідання Вознюк К.В. , розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9 (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Довженка, буд. 107)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крома-ЮА" (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Грушевського, буд. 43)

про стягнення 8140,00 грн. заборгованості по орендній платі

Представники сторін правом на участь в судовому засіданні не скористались.

В С Т А Н О В И В :

17.09.2018 р. до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крома-ЮА" про стягнення 8140,00 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 4 від 09.06.2015 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 4 від 09.06.2015 р. в частині сплати орендних платежів.

Ухвалою суду від 19.09.2018 р. відкрито провадження у справі № 902/593/18. Ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 04.10.2018 р.

В підготовче засідання 04.10.2018 р. відповідач не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвалою суду від 19.09.2018 р., яка була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

В підготовчому засіданні 04.10.2018 р. представник позивача подав до суду клопотання від 04.10.2018 р. про розгляд справи № 902/593/18 в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 04.10.2018 р. клопотання представника позивача про розгляд справи № 902/593/18 в порядку спрощеного позовного провадження було задоволено, ухвалено проводити розгляд справи № 902/593/18 в порядку спрощеного позовного провадження. Справу призначено до розгляду по суті на 25 жовтня 2018 р. о 11:00 год.

На вказану дату представники сторін не з'явились, хоча про дату, час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, шляхом направлення ухвали від 04.10.2018 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення

Рекомендованим повідомленням, що надійшло до суду 19.10.2018 р., стверджується вручення 12.10.2018 р. представнику Ткачук поштового відправлення з ухвалою суду.

Враховуючи, що ухвали суду надсилались на юридичну адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 25.10.2018 р. прийнято судове рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.06.2015 року між позивачем - Козятинською районною міжколгоспною будівельною ПМК - 9 та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Крома-ІОА" було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4.

Згідно п.п. 1.1., 1.2. договору, позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування частину території Козятинської РМБ ПМК-9 для стоянки автотранспорту, яка знаходиться за адресою: м. Козятин Вінницької області, вул. Довженка, буд. 107.

Строк оренди складає один рік, відповідно до п. 2.1. договору.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди, за користування територією орендар сплачує щомісяця Орендодавцеві орендну плату по факту знаходження автомобіля на території РМБ ПМК - 9 за період з 1 по 30 (31) число в розмірі 15 грн. за добу за один автомобіль.

Як стверджується актом № 2003161 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 21.03.2016 р., з вересня 2015 року по лютий 2016 року орендна плата склала 8875,00 грн.

Також відповідно до акту № 0405162 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 04.05.2016 р. орендна плата за березень 2016 року становила 890,00 грн.

Згідно акту № 2906164 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 29.06.2016 р. орендна плата за знаходження на території РМБ ПМК-9 автомобілів та причепів з квітня 2016 р. по червень 2016 року становила 1875,00 грн.

Загальна сума орендної плати за користування орендованою територією становила 11640,00 грн. (8875,00 грн. + 890,00 грн. + 1875,00 грн.).

Додатковою угодою №1, укладеною 19.07.2016 р., сторони домовилися розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 4 від 09.06.2015 р.

Згідно акту прийому-передачі до договору оренди нежитлового приміщення № 4 від 09.06.2015 р. орендар повернув частину орендованої території Козятинської РМБ ПМК-9.

За твердженнями позивача, відповідач сплатив орендну плату частково, на суму 3500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 04.05.2016 р. та банківською випискою по рахунку РМБ ПМК-9, виданою ПАТ "Райффайзен банк аваль" за період з 09.06.2015 р. по 03.09.2018 р.

Таким чином, сума основного боргу відповідача по сплаті орендних платежів за користування частиною території РМБ ПМК-9 складає 8140,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою (вих. № 94 від 01.11.2017) про погашення заборгованості по орендній платі в сумі 8140,00 грн. Вказаний лист був отриманий Відповідачем 06.11.2017р., що підтверджуються повідомленням про вручення поштового відправлення №2210001109474. Відповідач залишив вимогу позивача без відповіді та задоволення.

Неповернення відповідачем коштів стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1. ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1. ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Форма договору сторонами визначається на власний розсуд (усна, письмова), недотримання письмової форми не тягне недійсності такого договору.

Згідно зі статтею 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 285 ГК України, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу частини першої статті 291 ГК України не допускається.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження повної оплати відповідачем заборгованості в сумі 8140,00 грн., при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Всупереч вимогам статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 8140,00 грн., який утворився внаслідок несвоєчасної сплати орендних платежів.

Також з позовної заяви слідує, що позивач просить стягнути з відповідача 3000,00 грн. понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 20.08.2018 р. між адвокатом Шевчуком Андрієм Анатолієвичем та Козятинською районною міжколгоспною будівельною ПМК-9 укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокату доручено надавати клієнту оплатну юридичну допомогу, а саме складання позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крома-ЮА", а також здійснення представництва та захист інтересів в суді при вирішенні відповідного спору.

Умовами вказаного договору визначено, що вартість правової допомоги є не більшою за 3000,00 грн. Адвокатом складено позовну заяву та забезпечено участь представника позивача Кравчука М.О. в підготовчому засіданні 04.10.2018 р.

Таким чином загальний розмір витрат на правничу допомогу складає 3000,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Також в матеріалах справи міститься ордер на надання правової допомоги серії ВН № 072541 від 28.08.2018 р. та квитанція б/н від 29.08.2018 р. про сплату Козятинською районною міжколгоспною будівельною ПМК-9 адвокату Шевчуку А.А. 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду відповідачем не подавалось. Заперечень щодо позову та суми судових витрат відповідачем також не подано.

У п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України вказано, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в сумі, заявленій позивачем - 3000,00 грн.

Також відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються 1762,00 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 185, 191, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крома-ЮА" (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Грушевського, буд. 43; ідентифікаційний код юридичної особи 38041593) иа користь Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК-9 (22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Довженка, буд. 107; ідентифікаційний код юридичної особи 03582868) 8140,00 гри. заборгованості по орендній платі, 1762,00 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору та 3000,00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 29 жовтня 2018 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (22100, Вінницька область, м.Козятин, вул. Довженка, буд. 107);

3 - відповідачу (22100, Вінницька область, м.Козятин, вул. Грушевського, буд. 43).