Рішення

від 17.10.2018 по справі 910/9632/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2018Справа № 910/9632/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАГІСТРАЛЬ 14-17 , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ХОМА: ДВЕРІ ТА ПІДЛОГА , м. Київ

про стягнення 726 218,72 грн, -

За участю представників:

від позивача: Абакарова А. А.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МАГІСТРАЛЬ 14-17 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ХОМА: ДВЕРІ ТА ПІДЛОГА про стягнення 726 218,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди нежилого приміщення від 22.04.2014 в частині сплати орендної плати за період з 28.03.2016 по 19.03.2018 у розмірі 533 148,88 грн., що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 05.09.2018.

05.09.2018 представник відповідача до суду не з'явився, у зв'язку з чим підготовче судове засідання було відкладено на 26.09.2018. В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України відповідачу направлено ухвалу про виклик у судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2018.

У судове засідання 17.10.2018 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом, виходячи з наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 30.07.2018, 05.09.2018 та 26.09.2018 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 14/17, в літ. А.

Однак, конверти з ухвалами від 30.07.2018 та від 05.09.2018 були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання . Також, як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Державного підприємства Укрпошта , 02.10.2018 поштове відправлення №0103047374476 з ухвалою суду від 26.09.2018 не було вручено відповідачу, про що вказано: відправлення не вручене під час доставки: інші причини .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.07.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

22.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю МАГІСТРАЛЬ 14-17 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХОМА: ДВЕРІ ТА ПІДЛОГА (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення, за змістом пункту 1.1 якого орендодавець передає орендарю нерухоме майно у користування за плату на строк та на умовах, передбачених цим договором, а орендар приймає вказане майно у володіння і користування, зобов'язується використовувати його в цілях, визначених пунктом 1.4 даного договору, та здійснювати внесення орендної плати в порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктами 1.2, 1.4 Договору об'єктом оренди є нерухоме майно: частина нежилого приміщення, загальною площе. 213,6 кв. м за адресою: 03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 14/17 (в літ. А). Нежиле приміщення передається орендарю для здійснення господарської діяльності, у тому числі для розміщення офісу.

У пункті 1.5 Договору сторони погодили, що нежиле приміщення передається орендарю строком на 35 календарних місяців, починаючи з дати фактичного передання нежилого приміщення.

Відповідно до пункту 2.1 Договору нежиле приміщення передається у користування орендарю на підставі акту приймання-передачі, який оформлюється сторонами у двох примірниках в строк не пізніше 22.04.2014, який становить невід'ємну частину даного договору.

У розділі 4 Договору сторони визначили порядок та строки здійснення розрахунків за користування орендованим майном.

Згідно з пунктом 10.1 Договору останній набирає чинності з моменту його укладення і діє протягом строку оренди, визначеного в пункті 1.5 даного договору, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Протягом строку дії Договору сторонами вносились зміни та доповнення до його умов (щодо строків сплати та розміру орендної плати) шляхом укладення відповідних додаткових угоди, зокрема додаткової угоди № 2 від 01.02.2015, № 3 від 01.04.2015, № 4 від 01.05.2015, № 4/1 від 01.06.2015.

На виконання пункту 2.1 Договору сторонами було підписано відповідний акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 22.04.2014, за змістом якого орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди у користування.

Згідно з повідомленням вих. № 15-03/16 від 15.03.2016 орендодавцем заявлено про дострокове розірвання договору, у зв'язку з неналежним виконанням орендарем зобов'язань зі сплати орендної плати, та необхідність звільнити орендоване приміщення.

Згідно з вимогою вих. № 28-03/16 від 28.03.2016 позивачем повідомлено відповідача про наявність заборгованості з орендної плати в розмірі 533 148,88 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів на суму 533 148,88 грн, що стало підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір оренди нежилого приміщення від 22.04.2014 (зі змінами та доповненнями) як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди (найму), які підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором . Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ст. 795 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи (актами приймання-передачі нежитлового приміщення від 22.04.2016 та від 31.03.2016, підписаними позивачем та відповідачем) підтверджується факт передачі в оренду та повернення з оренди об'єкта нерухомого майна, що є об'єктом оренди за Договором.

Також позивачем були надані суду підписані орендодавцем та орендарем акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 05ХМ/КУ від 31.05.2015, № 05ХМ/ОР від 31.05.2015, № 05-1ХМ/КУ від 31.05.2015, № 06ХМ/ОР від 30.06.2015, № 06ХМ/КУ від 30.06.2015, № 07ХМ/КУ від 31.07.2015, № 07ХМ/ОР від 31.07.2015, № 08ХМ/ОР від 31.08.2015, № 08ХМ/КУ від 31.08.2015, № 09ХМ/ОР від 30.09.2015, № 09ХМ/КУ від 30.09.2015,№ 11ХМ/КУ від 30.11.2015,№ 11ХМ/ОР від 30.11.2015,№ 10ХМ/КУ від 31.10.2015, № 12-1ХМ/КУ від 31.12.2015, № 12ХМ/КУ від 31.12.2015, № 12ХМ/ОР від 31.12.2015, № 10ХМ/ОР від 31.10.2015, № 01ХМ/ОР від 31.01.2016, № 01ХМ/КУ від 31.01.2016, № 02ХМ/ОР від 29.02.2016, № 02ХМ/КУ від 29.02.2016, № 02-1ХМ/КУ від 29.02.2016, № 02-2ХМ/КУ від 29.02.2016, № 03ХМ/ОР від 18.03.2016, № 03-1ХМ/КУ від 22.03.2016, № 03ХМ/ОР від 28.03.2016.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 4.2 Договору сторони визначили, що орендна плата сплачується в валюті України щомісячно до 10 числа оплачуваного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця.

За розрахунками позивача, за період з квітня 2014 року по березень 2016 року відповідачу нараховано орендну плату в сумі 943 836,07 грн, з яких останнім сплачено 410 687,19 грн. Станом на 28.03.2016 заборгованість орендаря становить 533 148,88 грн, що підтверджується підписаним обома сторонами актом від 31.03.2016.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 4.2 Договору, з огляду на визнання відповідачем наявності заборгованості в розмірі 533 148,88 грн, яку не погашено на дату підписання акту від 31.03.2016, господарським судом встановлено, що станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вказує позивач, станом на день звернення до суду заборгованість в розмірі 533 148,88 грн, нарахована станом на 28.03.2016, відповідачем не сплачена.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 533 148,88 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 533 148,88 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3 % річних судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума 3 % річних за період з 28.03.2016 по 19.03.2018 становить 31 604,97 грн.

Сума інфляційних втрат, нарахована за період з квітня 2016 року по березень 2018 року на суму 533 148,88 грн, становить 161 464,87 грн, а відповідні позовні вимоги також підлягають задоволенню.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю МАГІСТРАЛЬ 14-17 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ХОМА: ДВЕРІ ТА ПІДЛОГА заборгованості в сумі 533 148,88 грн, 3 % річних в сумі 31 604,97 грн та інфляційних втрат в сумі 161 464,87 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 10 893,28 грн (726 218,72 грн х 1,5% = 10 893,28 грн).

Керуючись ст. 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МАГІСТРАЛЬ 14-17 до Товариства з обмеженою відповідальністю ХОМА: ДВЕРІ ТА ПІДЛОГА про стягнення 726 218,72 грн - задовольнити.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ХОМА: ДВЕРІ ТА ПІДЛОГА (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 14/17, в літ. А; ідентифікаційний код 39169999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАГІСТРАЛЬ 14-17 (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 6/8; ідентифікаційний код 38515782) заборгованість за договором в розмірі 533 148 (п'ятсот тридцять три тисячі сто сорок вісім) грн 88 коп., 3 % річних в сумі 31 604 (тридцять одна тисяча шістсот чотири) грн 97 коп., інфляційні втрати в сумі 161 464 (сто шістдесят одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн 87 коп. та судовий збір у розмірі 10 893 (десять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн 28 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.10.2018.

Суддя В.В. Князьков