Рішення

від 18.10.2018 по справі 911/1643/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2018 р. Справа № 911/1643/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Ангара"

(01024, м. Київ, вул. Лютеранська, б. 25, кв. 9, код 32047008)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Індастрі"

(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, буд.22, офіс 29, код 40480141)

про розірвання договору та стягнення 37200,00 гривень

за участю представників:

позивача Лиховид М.С.;

відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Ангара" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Індастрі" про розірвання договору та стягнення 37200,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано роботи на протязі 60 робочих днів з моменту отримання передплати в розмірі вказаному в пунктом 3.2. договору, що передбачено пунктом 4.1. договору і є істотним порушенням умов договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1643/18, підготовче засідання призначено на 30.08.2018 року.

30.08.2018 через канцелярію суду представник відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти позову, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

12.09.2018 через канцелярію суду представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.10.2018 постановлено закрити підготовче провадження у справі №911/1643/18. Призначено справу до розгляду по суті на 18.10.2018.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.10.2017 між ПП Ангара (замовник) та ТОВ Індастрі (виконавець) був укладений договір №13.10.17, за мовами якого:

- підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи за завданням замовника з використанням матеріалів та устаткування замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи (п. 1.1. договору);

- характеристика та обсяги робіт визначаються технічним завданням з пусконалагоджувальних робіт фрезерного верстату моделі 6610. Дане технічне завдання є невід'ємним додатком до договору та передбачає наступні роботи: 1. Монтаж всіх вузлів та агрегатів верстату; налагодження гідравлічної системи управління координатами; налагодження змащувальної системи; налагодження механічних частин; запуск та введення верстату у робочий стан (п. 1.2. договору);

- ціна договору складає 62000,00 гривень, крім того ПДВ 20% - 12400,00 гривень. Разом 74400,00 гривень (п. 2.1. договору);

- оплата за цим договором проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника вказаний в договорі (п. 3.1. договору);

- замовник сплачує підряднику на протязі 3-х робочих днів з моменту підписання договору передплату в розмірі 50% від ціни робіт вказаному в п. 2.1. договору (п. 3.2. договору);

- кінцевий розрахунок за цим договором провадиться замовником не пізніше 3-х робочих днів після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.3. договору);

- підрядник виконує роботи на протязі 60 робочих днів з моменту отримання передплати в розмірі вказаному в п. 3.2. договору (п. 4.1. договору);

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 8.1. договору).

19.10.2017 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №271 на загальну суму 37200,00 гривень.

Платіжним дорученням від 25.10.2017 №215 позивач сплатив виставлений рахунок в розмірі 37200,00 гривень. Призначення платежу: "оплата за ремонт та ТО обладнання згідно р/ф №271 від 19.10.2017."

Позивач зазначає, що відповідач не приступив до виконання зобов'язання та не виконав роботи, передбачені договором від 13.10.2017 №13.10.17.

19.04.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією №1 на суму 37200,00 гривень, в якій вимагав відшкодувати збитки, які завдав відповідач через невиконання договору №13.10.17 від 13.10.2017, яка була залишена без відповіді і задоволення.

З огляду на вищенаведене, позивач зазначає про наявність підстав для розірвання договору та стягнення 37200,00 гривень попередньої оплати за договором від 13.10.2017 №13.10.17.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи про те, що сторонами не було досягнуто згоди по всім істотним умовами при укладенні договору підряду від 13.10.2017 №13.10.17 відтак він є неукладеним.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України)

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1-2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано роботи на протязі 60 робочих днів з моменту отримання передплати в розмірі вказаному в пунктом 3.2. договору, що передбачено пунктом 4.1. договору і є істотним порушенням умов договору.

Відповідно до п. 1.2. договору характеристика та обсяги робіт визначаються технічним завданням з пусконалагоджувальних робіт фрезерного верстату моделі 6610. Дане технічне завдання є невід'ємним додатком до договору та передбачає наступні роботи: монтаж всіх вузлів та агрегатів верстату; налагодження гідравлічної системи управління координати; налагодженням механічних систем; налагодження механічних частин; запуск та введення верстату у робочий стан.

Судом встановлено, що сторонами не було погоджено та підписано Технічне завдання в якому сторони домовились визначити характеристики та обсяги робіт з пусконалагоджувальних робіт фрезерного верстату моделі 6610. Вказане технічне завдання за домовленістю сторін повинно було бути невід'ємним його додатком. Технічне завдання за своєю природою було предметом договору підряду від 13.10.2017 №13.10.17, а відтак і істотною його умовою. Додаткові угоди до договору не укладались.

З огляду на викладене вбачається, що сторонами не було досягнуто згоди по всім істотним умовами при укладенні договору підряду від 13.10.2017 №13.10.17 відтак він є неукладеним.

В подальшому відповідач запропонував позивачу укласти окремий правочин щодо виконання відповідачем робіт по ремонту та технічному обслуговуванню обладнання, у зв'язку з чим здійснив позивачу пропозицію шляхом виставлення рахунку №217 від 19.10.2017 на загальну суму 37200,00 гривень. Посилань на договір від 13.10.2017 №13.10.17 у вказаному рахунку не зазначалось.

Вказана пропозиція відповідача щодо вчинення окремого правочину була прийнята та акцептована шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача в повному обсязі згідно платіжного доручення від 25.10.2017 №215. В призначенні платежу позивач зазначив: оплата за ремонт та ТО обладнання згідно р/ф №271 від 19.10.2017 .

Строк виконання робіт у вказаному рахунку сторонами не погоджувалось.

Таким чином, позовна вимога щодо розірвання договору від 13.10.2017 №13.10.17 з огляду на порушення відповідачем строків виконання робіт є безпідставною, оскільки вказаний договір є неукладеним, а у відповідача зобов'язань щодо виконання робіт за договором не виникло.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 37200,00 гривень попередньої оплати, з огляду на положення ст. 612 ЦК України та ч. 2 ст. 849 ЦК України, у зв'язку з порушенням строку виконання робіт за договором від 13.10.2017 №13.10.17 також не може бути задоволена оскільки кошти сплачувались згідно рахунку від 19.10.2017 №217, а не договору підряду від 13.10.2017 №13.10.17.

Заявляючи позов у даній справі, під збитками позивач розуміє суму 37200,00 гривень попередньої оплати за договором від 13.10.2017 №13.10.17.

Для застосування такого виду відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за зобов'язаннями, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

З огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, негативних наслідків такої поведінки (збитків, шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків (збитками, шкодою), вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Матеріалами справи не підтверджено, що позивачу в результаті дій відповідача були завдані збитки.

Заявлені до стягнення сума заборгованості у розмірі 37200,00 гривень не є втратою позивача, а відповідно і збитками.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами, в розумінні приписів ст. 74, 76, 77 ГПК України, не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237-239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 18.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 29.10.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.Д. Лилак