Рішення
від 22.10.2018 по справі 912/2214/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 рокуСправа № 912/2214/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2214/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА", 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Мотуза, буд. 128

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ", 25018, м. Кропивницький, вул. Московська, буд. 206

про стягнення 317 569,51 грн

Представники:

від позивача - Ушаков Е.В., керівник;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ" заборгованості у розмірі 317 569,51 грн, з яких: 162 000, 00 грн попередньої оплати, 151 353,07 грн збитків, 3 883,56 грн пені та 332,88 грн 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки №05/09/17 від 05.09.2017 в частині поставки товару, що є предметом вказаного договору.

Ухвалою від 27.08.2018 господарський суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, допущеним останнім при її поданні.

04.09.2018 на адресу суду, з дотриманням строку, встановленим ухвалою від 27.08.2018, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" №310818/001 від 31.08.2018 про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до змісту якої позивачем усунено недоліки позовної заяви, а саме надано докази направлення копії позовної заяви та копій доданих до неї документів на адресу відповідача, зазначену позивачем в поданій позовній заяві та яка є його юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 25018, м. Кропивницький, вул. Московська, буд. 206 (опис вкладення у цінний лист №5122000154470 від 31.08.2018).

Ухвалою господарського суду від 07.09.2018 подану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2214/18; ухвалено розглядати справу №912/2214/18 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.10.2018.

02.10.2018 господарський суд розпочав підготовче засідання.

Ухвалою від 02.10.2018 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 912/2214/18 до судового розгляду по суті на 22.10.2018.

22.10.2018 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 22.10.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав.

Суд враховує, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 Господарського процесуального кодексу України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 25018, м. Кропивницький, вул. Московська, 206 (а.с. 24).

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначені засідання суду - відповідні ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 25018, м. Кропивницький, вул. Московська, 206.

Ухвали суду у даній справі надсилались рекомендованим листом з повідомленням.

Органом поштового зв'язку повернуто на адресу суду конверти з вкладенням (ухвали від 27.08.2018, від 07.09.2018, від 02.10.2018) з відміткою "Підприємство не знайдено" та "За закінченням терміну зберігання".

В судовому засіданні 22.10.2018 представником позивача повідомлено про відсутність у нього відомостей щодо інших адрес відповідача.

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 22.10.2018 за відсутності представника відповідача.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпостач" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" (далі - Покупець) укладено договір поставки №05/09/17 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до умов даного Договору обладнання (далі - Товар) (а.с. 14-15).

Розділом 2 Договору сторони погодили найменування Товару, його кількість та суму Договору. загальна ціна Договору становить 324 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору, Постачальник поставляє Товар на умовах DDP згідно правил "Інкотермс - 2010" за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Мотуза, 128.

Термін (строк) поставки Товару - до 20.09.2017 після здійснення оплати Покупцем згідно п. 5.1. даного Договору. Постачальник за 1 (один) банківський день повідомляє Покупця про готовність до поставки Товару (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, Покупець зобов'язаний здійснити оплату Товару в два етапи:

- Етап І : 50% від суми зазначеної в п. 2.1. даного Договору (162 000,00 грн) на підставі виставленого Постачальником рахунку-фактури;

Етап ІІ: 50% від вартості (162 000,00 грн) після поставки Товару.

Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів в розмірі, вказаному в п. 5.1 Договору, на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по даному Договору (п. 10.1. Договору).

Договір поставки № 05/09/17 від 05.09.2017 підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Як повідомляє позивач, на виконання умов Договору та виставленого рахунку на оплату № 46 від 05.09.2017 на суму 162 000,00 грн (а.с. 16), для проведення попередньої оплати за товар позивачем 06.09.2017 перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 162 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 27 від 06.09.2017 (а.с. 17).

Між тим, як стверджує позивач, відповідач поставку оплаченого товару не здійснив, у зв'язку з чим позивач 19.06.2018 звернувся до відповідача з претензією № 19-06/2018 про повернення сплачених грошових коштів (а.с. 18-21).

Вказана претензія отримана відповідачем (а.с 21), однак залишена ним без виконання, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов висновку, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати у зв'язку з непоставкою відповідачем товару та пропуском строку його поставки. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

В матеріалах справи відсутні, як докази поставки обумовленого Договором Товару, так і докази повернення передоплати у сумі 162 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене та прострочення відповідачем строку поставки, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ" про стягнення суми заборгованості з попередньої оплати в розмірі 162 000,00 грн підлягають задоволенню повністю.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 3883,56 грн за період з 13.07.2018 по 19.07.2018 суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За правилами частин 1, 4 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування штрафної санкції не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що така санкція нараховується відповідно до чинного законодавства, то штрафну санкцію може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Нараховуючи на заборгованість пеню, позивач посилається на умови Договору №05/09/17 від 05.09.2017, зокрема розділ 8, яким встановлено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, його невиконання або неналежне виконання, винна Сторона несе відповідальність, визначену чинним законодавством України, з урахуванням умов даного Договору.

Також позивач посилається на ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка визначає, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В той же час, умовами укладеного Договору не передбачено відповідальність відповідача у вигляді пені та не визначено розмір будь-якої штрафної санкції.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Тобто, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлює розміру пені, а лише визначає її граничний розмір - не більше подвійної ставки НБУ. Більш того, наведений Закон стосується відповідальності за порушення грошового зобов'язання, тоді як поставка товару та повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, відсутність у Договорі умов про розмір штрафної санкції, а також враховуючи відсутність спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини та передбачає штрафну санкцію за вчинене відповідачем порушення зобов'язання (прострочення поставки товару, неповернення попередньої оплати), суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 883,56 грн.

Також відсутні підстави для стягнення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України 332,88 грн 3% річних з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вищевказаною статтею встановлено відповідальність за порушення стороною саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за Договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не приймав на себе виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що відповідно до частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно із статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи суд встановив, що всупереч статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами Договором поставки № 05/09/17 від 05.09.2017 не встановлено та їх стягнення не є предметом спору у даній справі, а тому підстав для стягнення 332,88 грн як процентів за користування чужими грошовими коштами, суд також не вбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018 у справі № 902/753/17.

З приводу вимоги позивача про стягнення збитків господарський суд зазначає наступне.

Стаття 264 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, на позивача в силу приписів частини 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення наведених вище елементів складу цивільного правопорушення.

В порушення викладеного позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що різниця між вартістю замовленого Товару за Договором поставки та придбаним Товаром у іншого постачальника є додатковими витратами (збитками). Позивачем взагалі не надано жодного доказу на підтвердження понесення збитків та їх розміру.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 151 353,07 грн збитків слід відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ" підлягають частковому задоволенню на суму 162 000,00 грн попередньої оплати. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ" (25018, м.Кропивницький, вул. Московська, 206, ідентифікаційний код 31400411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" (51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Мотуза, буд. 128, ідентифікаційний код 37461291) 162 000,00 грн попередньої оплати, а також 2 430,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "АРТА" за адресою: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Мотуза, 128 та Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДПОСТАЧ" за адресою: 25018, м. Кропивницький, вул. Московська, 206.

Повне рішення складено 29.10.2018.

Суддя В.В.Тимошевська

Дата ухвалення рішення22.10.2018
Оприлюднено29.10.2018

Судовий реєстр по справі —912/2214/18

Рішення від 22.10.2018

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Тимошевська В.В.

Ухвала від 02.10.2018

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Тимошевська В.В.

Ухвала від 07.09.2018

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Тимошевська В.В.

Ухвала від 27.08.2018

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Тимошевська В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні