Рішення

від 22.10.2018 по справі 914/1330/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018 Справа №914/1330/18

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю БМТС , м. Київ, до відповідача:приватного акціонерного товариства Торговий центр А , с. Чернилява, Львівська область, про: стягнення безпідставно отриманих коштів. Суддя Березяк Н.Є. Секретар судового засідання Кравець О.І. За участю представників: позивача:Зубрицький Р.П. - представник (довіреність від 26.07.2018), відповідача:не з'явився.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю БМТС до приватного акціонерного товариства Торговий центр А про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою суду від 25.07.2018 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.08.2018. В подальшому підготовче засідання відкладалось на 10.09.2018 та на 08.10.2018.

Ухвалою суду від 10.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.10.2018. Рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Свої вимоги обгрунтовує тим, що після припинення дії Договору Суборенди №1/А2 від 15.07.2014 позивачем було здійснено помилковий переказ коштів на користь відповідача у розмірі 31831,51 грн., згідно з платіжним дорученням №11770, де вказано призначення платежу оплата за оренду зг.дог. №748 від 31-03-15 . Так, позивач з посиланням на ст. 1212 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача вказану суму, 11821,95 грн. інфляційних втрат та 2802,04 грн. три проценти річних.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, причин повторного неприбуття не повідомив, хоч був належним чином повідомлений про час, місце та дату розгляду справи, про що свідчать повернуті на адресу суду поштові конверти про надіслання останньому ухвал суду, з довідками установи зв'язку За закінченням встановленого терміну зберігання .Відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на закінчення встановлених строків для розгляду даної справи, надання учасникам справи можливості подати усі необхідні на їхню думку докази, відсутність підстав для неможливості прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 22.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представника позивача присутнього в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між сторонами у справі укладено Договір Суборенди №1/А2 від 15.07.2014. за умовами цього Договору Орендар (відповідач у справі) передає, а Суборендар (позивач у справі) отримує у тимчасове платне користування Об'єкт Суборенди розташований у Торговельному комплексі у відповідності до умов цього Договору (п. 1.1. Договору).

Цей Договір набуває чинності з дати, вказаної у преамбулі Договору та діє до 31.05.2017 включно (п. 3.1. Договору).

Згідно з Актом прийому-передачі об'єкта Суборенди від 01.09.2014 відповідач передав, а позивач прийняв у суборенду Об'єкт оренди.

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що цей Договір може бути розірвано за погодженням Сторін.

Так, між сторонами у справі 23.03.2015 укладено Договір про розірвання Договору суборенди №1/А2 від 15.07.2014. даним Договором встановлено, що дія Договору Суборенди №1/А2 від 15.07.2014 припиняється з 01.06.2015. Останнім днем строку оренди є 31.05.2015 (абз. 3 Договору про розірвання).

31 травня 2015 року сторонами підписано Акт прийому-передачі Об'єкта Суборенди до Договору суборенди №1/А2 від 15.07.2014.

Крім того, станом на 31.05.2015 сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким у позивача наявна заборгованість перед відповідачем у розмірі 37383,56 грн.

08 червня 2015 року між ПАТ Торговий центр А (Орендар), ПАТ Аврора (Орендодавець) та ТзОВ БМТС (Суборендар) укладено Угоду про відступлення права вимоги за Договором суборенди №1/А2 від 15.07.2014. за умовами цієї Угоди Орендар (відповідач у справі) передав Орендодавцю (ПАТ Аврора ) право вимоги на отримання грошових коштів згідно Договору суборенди за надані Суборендарю (позивачу у справі) комунальні послуги за період з січня поточного року по травень поточного року включно та частину орендної плати за травень поточного року (п. 1. Угоди).

Відповідно до пункту 2 Угоди загальна сума грошової вимоги складає 37383,56 грн.

Відповідно до п. 4 Угоди, оплата суми, вказаної у п. 2 цієї Угоди, здійснюється Суборендарем протягом 7 робочих днів з дати укладення цієї Угоди.

28 липня 2015 року згідно з платіжним дорученням №11770 позивач перерахував відповідачу 31831,51 грн., де вказав призначення платежу оплата за оренду зг.дог. №748 від 31-03-15 у т.ч. ПДВ 20% - 5305,25 .

Так, позивач звернувся до суду із позовом про повернення вказаних коштів в суму 31831,51 грн. як безпідставно перерахованих, а також просить стягнути 11821,95 грн. інфляційних втрат та 2802,04 грн. трьох процентів річних.

Відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Цивільний кодекс України в частині 2 статті 11 встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: інші юридичні факти. Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова ВП ВС від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач після укладено Договору про розірвання Договору суборенди №1/А2 від 15.07.2014 та повернення об'єкта Суборенди, перерахував відповідачу у справі 31831,51 грн. Зазначене підтверджується платіжним дорученням від 28.07.2015 №11770 де вказав призначення платежу оплата за оренду зг.дог. №748 від 31-03-15 у т.ч. ПДВ 20% - 5305,25 .

Так, розглянувши вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 31831,51 грн., які були перераховані безпідставно, відповідач жодним чином не заперечив про відсутність у нього перерахованих коштів, а матеріалами справи підтверджено протилежне, зокрема, платіжним дорученням та банківською випискою, відтак, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши вимоги щодо стягнення 11821,95 грн. інфляційних втрат та 2802,04 грн. три проценти річних, перевіривши правильність здійсненого розрахунку, зазначає, що такі є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Додатково, суд зазначає, що розглядаючи дані вимоги щодо застосування статті 625 ЦК України до даних правовідносин, враховує позицію ВП ВС викладену у постанові від 19.04.2018 у справі №910/10156/17, зокрема.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Доводи про те, що припис частини другою статті 625 ЦК може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання, не береться до уваги, бо ним якраз порушене позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК. (п. 41, 42 вищезнанченої постанови ВП ВС).

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір покладається на відповідача.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства Торговий центр А (81030, Львівська область, Яворівський район, село Черляни, вулиця Польова, будинок 1; ідентифікаційний код 32477464) на користь товариства з обмеженою відповідальністю БМТС (04073, місто Київ, Московський проспект, будинок 28-А; ідентифікаційний код 31237762) 31831,51 грн. - безпідставно отриманих коштів, 11821,95 грн. - інфляційних втрат, 2802,04 грн. - три проценти річних та 1762,00 грн. - відшкодування витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ЙV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.10.2018.

Суддя Березяк Н.Є.