Рішення

від 18.10.2018 по справі 924/580/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2018 р. Справа № 924/580/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., за участю секретаря судового засідання Устінової А.П., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейдінг", м. Чернівці

до фермерського господарства "Подільська марка", м. Дунаївці

про стягнення пені в розмірі 48593,04 грн., 734,90 грн. - додаткової вартості товару, 19380,78 грн. - штрафу, 38336,00 грн. - відсотків, 10090,24 грн. - збитків від інфляції

Представники сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Поліщук П.Я. згідно ордеру від 18.06.2018р.

від відповідача: не з'явився

Рішення виноситься 18.10.2018р., оскільки в судовому засіданні 04.10.2018р. оголошувалась перерва.

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому, з врахуванням прийнятої судом заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог (внаслідок сплати відповідачем під час розгляду справи в підготовчому засіданні на суму 237000,00 грн.), просить суд стягнути з відповідача 48593,04 грн., 734,90 грн. - додаткової вартості товару, 19380,78 грн. - штрафу, 38336,00 грн. - відсотків, 10090,24 грн. - збитків від інфляції.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору поставки №05/12/2017 від 12.12.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні повторно зазначив, що відповідач сплатив 237000,00 грн., а тому просить суд стягнути з відповідача 48593,04 грн. пені, 734,90 грн. додаткової вартості товару, 19380,78 грн. штрафу, 38336,00 грн. відсотків, 10090,24 грн. збитків від інфляції.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив.

Ухвали суду по даній справі від 06.07.2018р., від 31.07.2018р., від 06.09.2018р., від 04.10.2018р. надіслані на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Витягу (32400, Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. К.Маркса, буд. 9) та вручались відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення від 09.07.2018р., від 02.08.2018р., від 10.09.2018р., від 05.10.2018р.

З наведеного, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

12.12.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейдінг" (постачальник) та фермерське господарство "Подільська марка" (покупець) уклали договір поставки №05/12/2017 (далі договір), згідно з п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити їх вартість на умовах даного договору. Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у Додатку до даного Договору (далі - Додаток), Кожний Додаток є невід'ємною частиною даного Договору.

Постачальник передає товар покупцю на умовах Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010р. (п. 2.1. договору).

Передача покупцю товару здійснюється в разі надання покупцем довіреності на отримання зазначеної кількості товару. Датою виникнення права власності на товар у покупця є дата підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної (п.2.2. договору).

Товар передається покупцю в порядку та строки, обумовлені сторонами у додатку з подальшою передачею видаткової накладної (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна на товар формується постачальником і обумовлюється сторонами на день підписання додатку та зазначається у самому додатку. Ціна даного договору складається з загальної вартості товару, що поставляється за даним договором протягом терміну його дії. Зобов'язання постачальника по поставці товару визначеної вартості виникає тільки після підписання сторонами відповідного додатку до даного договору, у якому сторони фіксують вартість партії товару, що поставляється.

В силу положень п. 3.2. договору покупець оплачує товар 100% передоплатою відповідно виставленого постачальником рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується постачальником на підставі заявленої додатком кількості покупцем. Поставка товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми передоплати.

Постачальник має право відвантажити товар без попередньої оплати, а покупець зобов'язаний оплатити товар у термін, що не перевищує 3 банківських днів від дня переходу права власності на товар до покупця (п. 3.3. договору).

Розрахунок покупцем за товар здійснюється у національній валюті України гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника (п. 3.6. договору).

Згідно п. 3.7. договору, на кожну партію товару постачальником виписується окремий рахунок.

У п. 4.1. договору сторони погодили, що сторони зобов'язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема, в частині, пов'язаній із своєчасним проведенням оплат, отримання рахунків, за якими проводяться оплати, оформлення документів та ін.

У разі ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання (п. 4.3. договору).

Крім того, відповідно до положень п. 4.4. договору, при порушенні покупцем пункту 3.3. цього договору, постачальник має право застосувати до покупця оперативно-господарські санкції, передбачені ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, за п. 4.4.1 договору, постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити до ціни, зазначеної в накладній додаткову ціну в розмірі 50 гривень за 1 тону несплаченого своєчасно Товару (без податку на додану вартість). В цьому випадку, Покупець зобов'язаний сплатити додаткову вартість протягом 4-х днів з моменту відправлення відповідної вимоги Постачальником.

За п. 4.4.4 договору у випадку порушення покупцем умов п. 3.2., п. 3.8. даного договору чи умов, визначених у додатку в частині порядку оплати та проведення розрахунку постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику додатковий штраф у розмірі 5% від вартості товару за відповідним Додатком. Штраф сплачується протягом 7 (семи) днів з моменту отримання вимоги Покупцем.

У п. 4.9. договору сторони дійшли згоди, що при несвоєчасній оплаті товару (порушення п. 3.3. договору) не зарахована грошова сума є сума, якою користується покупець та належить постачальнику і за час користування постачальник має право нарахувати, а покупець, в такому випадку, зобов'язується сплатити відсотки за час користування коштами постачальника в розмірі 25% річних, крім того, покупець, на вимогу постачальника, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір по відношенню до конкретної партії товару набирає чинності з моменту підписання сторонами договору відповідного додатку та/або видаткової накладної на дану партію товару та діє протягом одного року з дати підписання додатку, а в частині здійснення грошових розрахунків до повного виконання грошових зобов'язань (п. 7.1. договору).

Договір від 12.12.2017р. підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

Сторонами у додатку №000001607 до договору поставки №05/12/2017 від 12.12.2017р. погоджено поставку товару на суму 387615,70 грн. з ПДВ, оплата здійснюється 20.12.2017р. на підставі рахунку-фактури.

ТОВ "Мартін Трейдінг" та ФГ "Подільська марка" підписана та скріплена печатками видаткова накладна на відпуск нафтопродуктів №492 від 14.12.2017р. на суму 387615,70 грн. з ПДВ. (14698 кг.).

Також ТОВ "Мартін Трейдінг" та ФГ "Подільська марка" підписано та скріплено печатками товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №2424 від 14.12.2017р.

Відповідно до виписок по рахунку ТОВ "Мартін Трейдінг", ФГ "Подільська марка" за договором поставки №05/12/2017 від 12.12.2017р. сплатило: 28.12.2017р. 50000,00 грн., 24.01.2018р. 7615,70 грн., 15.03.2018р. 5000,00 грн., 19.03.2018р. 5000,00 грн., 27.03.2018р. 5000,00 грн., 12.04.2018р. 5000,00 грн., 12.04.2018р. 5000,00 грн., 27.04.2018р. 20000,00 грн., 17.05.2018р. 20000,00 грн., 30.03.2018р. 5000,00 грн., 02.04.2018р. 3000,00 грн., 19.04.2018р. 10000,00 грн., 04.05.2018р. 10000,00 грн. Разом сплачено 150615,70 грн.

Також, відповідно до банківської виписки від 11.07.2018р. від ФГ "Подільська марка" на рахунок ТОВ "Мартін Трейдінг" надійшли кошти в сумі 237000,00 грн.

Проте, оскільки відповідачем не виконано вимоги позивача в добровільному порядку, ТОВ "Мартін Трейдінг" звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору поставки №05/12/2017 від 12.12.2017р., згідно умов якого сторони взяли на себе зобов'язання з поставки та оплати товару.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Сторонами у п.3.1. договору передбачено оплату товару на умовах, передбачених у додатках, що є невід'ємними частинами до договору. Так, у підписаному та скріпленому печатками сторін додатку від 13.12.2017р. передбачено оплату до 20.12.2017р.

Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату поставлених позивачем товарів, що зумовило звернення останнього до суду із позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 48593,04 грн., 734,90 грн. - додаткової вартості товару, 19380,78 грн. - штрафу, 38336,00 грн. - відсотків, 10090,24 грн. - збитків від інфляції згідно поданих розрахунків.

Стосовно нарахованих позивачем втрат від інфляції, судом враховується, що під час перерахунку втрат від інфляції судом враховуються положення п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Так, згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання. Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Така позиція викладена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

При здійсненні перерахунку судом встановлено, що інфляція за січень 2017 року на суму 337615,70 грн. не може бути нарахована, оскільки розрахована не на повний місяць. За лютий 2018 року інфляція на суму 330000 грн. склала 2970,00 грн., за квітень 2018 року інфляція на суму 257000 грн. склала 2056,00 грн. Разом - 5026,00 грн. У частині стягнення 5064,24 грн. втрат від інфляції слід відмовити.

Сторони у п. 4.4.1 договору передбачили право позивача нарахувати до ціни, зазначеної в накладній додаткову ціну в розмірі 50 гривень за 1 тону несплаченого своєчасно товару.

Судом враховується, що за видатковою накладною на відпуск нафтопродуктів №492 від 14.12.2017р. загалом поставлено 14,698 тон нафтопродуктів, відповідно, позивач правомірно нарахував 734,90 грн. додаткової вартості товару (14,698 х 50 = 734,90 грн.), які підлягають стягненню з відповідача.

Позивач з урахуванням п.п. 4.4.4., 4.10 договору, нарахував відповідачу 5% штрафу в розмірі 30187,50 грн. та 25% відсотки за користування коштами в розмірі 4515,20 грн.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснено оплату переданого позивачем товару з порушенням строків, встановлених договором. Штраф нарахований відповідно до положень договору та чинного законодавства, відповідно, позов в частині стягнення з відповідача нарахувань 5% штрафу в сумі 30187,50 грн. підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 25% відсотків річних, суд встановив, що належною до стягнення сумою буде 34735,16 грн. за період з 21.12.2017р. по 18.06.2018р. У частині стягнення 3600,84 грн. відсотків належить відмовити.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення 44987,57 грн. пені, 734,90 грн. додаткової вартості товару, 19380,78 грн. штрафу, 34735,16 грн. 25 відсотків річних, 5026,00 грн. збитків від інфляції обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

У решті позову в частині стягнення 3605,47 грн. пені, 3600,84 грн. відсотків річних та 5064,24 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Вимогами ст. 129 ГПК України передбачено необхідність розподілу інших судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, шляхом їх покладення на відповідача у випадку задоволення позову. Разом з тим, положеннями ч. ч. 4-6 ст. 126 ГПК України врегульовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження надання позивачу правової допомоги позивач посилається на договір про надання правової допомоги №67/18 від 18.06.2018р., укладений між адвокатом Поліщуком П.Я. та товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейдінг", ордер серії КВ №241866 від 18.06.2018р., платіжне доручення від 18.06.2018р. тавиписка по рахунку від 21.06.2018р. на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу "за надання правової допомоги адвоката за позовом до ФГ "Подільська марка".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, приймаючи до уваги принципи співрозмірності та розумності судових витрат, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат та покласти на фермерське господарство "Подільська марка" понесені товариством з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейдінг" судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейдінг", м. Чернівці до фермерського господарства "Подільська марка", м. Дунаївці про стягнення пені в розмірі 48593,04 грн., 734,90 грн. - додаткової вартості товару, 19380,78 грн. - штрафу, 38336,00 грн. - відсотків, 10090,24 грн. - збитків від інфляції задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства "Подільська марка" (Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. К.Маркса, буд. 9, код ЄДРПОУ 33522334) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейдінг" (м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Винниченка, буд. 119 А, код ЄДРПОУ 41088432) 44987,57 грн. (сорок чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім гривень 57 коп.) пені, 734,90 грн. (сімсот тридцять чотири гривні 90 коп.) - додаткової вартості товару, 19380,78 грн. (дев'ятнадцять тисяч триста вісімдесят гривень 78 коп.) - штрафу, 34735,16 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот тридцять п'ять гривень 16 коп.) - 25 відсотків річних, 5026,00 грн. (п'ять тисяч двадцять шість гривень 00 коп.) - збитків від інфляції, 5000 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на правову допомогу, 1572,97 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві гривні 97 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ .

У решті позову в частині стягнення 3605,47 грн. пені, 3600,84 грн. відсотків річних та 5064,24 грн. інфляційних втрат відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейдінг" (м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Винниченка, буд. 119 А, код ЄДРПОУ 41088432) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3550,03 грн., сплачений згідно платіжного доручення №728 від 19.06.2018р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи, у зв'язку із зменшенням позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст складено 29.10.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддруковано 3 примірника:

1 - до справи,

2 - позивачу (58023, м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Винниченка, буд. 119 А) - рек. з повід.,

3 - відповідачу (32400, Хмельницька область, м. Дунаївці, вул. К.Маркса, буд. 9) - рек. з повід.