Рішення

від 22.10.2018 по справі 811/1792/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1792/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар Я.Г.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

позивач: Заступник керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Гагаріна, 7)

представник позивача: Олаг О.С.

відповідач: Казавчинська сільська рада (27100, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Казавчин, вул. Шкільна, 4, код ЄДРПОУ 04366560)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 84/37, код ЄДРПОУ 38037110)

представник третьої особи: Братухін О.Ю.

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду з позовом до Казавчинської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що органами прокуратури в ході моніторингу використання земельних ділянок та дотримання природоохоронного законодавства на території Гайворонського району Кіровоградської області виявлено факти порушення законодавства у сфері охорони об'єктів природно-заповідного фонду, а саме - відсутність правовстановлюючих документів на заказник місцевого значення "Казавчинські скелі", створений за рішеннями Гайворонської районної ради від 17.11.2008 року №263 "Про погодження створення ландшафтного заказника", Кіровоградської обласної ради від 22.01.2010 року №851 "Про оголошення територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення", який розташований на території Казавчинської сільської ради. Позивач стверджує, що на відповідача, якому Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області на цей об'єкт природно-заповідного фонду видано охоронне зобов'язання №МЗланд63-564 від 22.02.2010 року, відповідно до вимог Земельного кодексу України, Законів України "Про природно-заповідний фонд України", "Про землеустрій", "Про місцеве самоврядування в Україні" покладався обов'язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою організації і встановлення меж території заказника, а також здійснення контролю за його виготовленням. Проте таких дій відповідач не вчиняв. З цих підстав прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави у суді, посилаючись на відсутність суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави у цій сфері, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Казавчинської сільської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж заказника місцевого значення "Казавчинські скелі" та закріплення їх в натурі (на місцевості);

- зобов'язати Казавчинську сільську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж заказника місцевого значення "Казавчинські скелі" та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Ухвалою суду від 17.07.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Державну екологічну інспекцію у Кіровоградській області, яка є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема щодо додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Відповідач надав до суду заяву про визнання позову, а також письмові пояснення, у яких вказав, що сільська рада може забезпечити проведення робіт з винесення меж пам'ятки природи місцевого значення "Казавчинські скелі" та закріплення їх в натурі (на місцевості) шляхом вжиття заходів для здійснення землеустрою, що включає в себе, зокрема встановлення і закріплення на місцевості територій ландшафтного заказника місцевого значення "Казавчинські скелі" шляхом виділення коштів та подальшого звернення до землевпорядної організації з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості під ландшафтним заказником місцевого значення "Казавчинські скелі".

Від третьої особи надійшла заява про підтримання позову прокурора.

У ході судового розгляду справи її учасники подали заяви про розгляд справи без їхньої участі у письмовому провадженні.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу у порядку письмового провадження на основі наявних у ній матеріалів, суд встановив такі обставини.

Казавчинською сільською радою прийнято рішення №339 від 14.10.2009 року про погодження створення ландшафтного заказника "Казавчинські скелі" площею 55 га на території Казавчинської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області. (а.с. 126)

Рішенням Гайворонської районної ради Кіровоградської області №263 від 17.11.2009 року погоджено створення ландшафтного заказника місцевого значення "Казавчинські скелі" площею 55 га на території Казавчинської сільської ради. (а.с. 21)

Згодом рішенням Кіровоградської обласної ради "Про оголошення території і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення" №851 від 22.01.2010 року оголошено територію "Казавчинські скелі", землекористувачем якої є Казавчинська сільська рада, такою, що належить до природно-заповідного фонду місцевого значення. (а.с.12 - 16)

На підставі цього рішення Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області з метою збереження типових ландшафтів, деревно-чагарникової та степової рослинності, а також рослинності, занесеної до Червоної книги України, Казавчинській сільській раді як землекористувачу оформлене охоронне зобов'язання №МЗланд 63-564 від 22.02.2010 року. (а.с. 17 - 18)

Вказаним зобов'язанням Казавчинська сільська рада взяла на себе обов'язок зберігати ландшафтний заказник "Казавчинські скелі" площею 55 га та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", а також провести відмежування заповідного об'єкту в натурі, оформлення його природоохоронною наочністю, нанесення на планово - картографічні матеріали.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області 30.09.2010 року затверджене Положення про ландшафтний заказник місцевого значення "Казавчинські скелі". Цим Положенням установлено, що територія заказника не вилучається із землекористування Казавчинської сільської ради, яка здійснює на ній свою діяльність згідно з цим Положенням, іншими законодавчими та нормативними актами та несе відповідальність за належне утримання даної території, охорону і дотримання встановленого режиму користування. (а.с. 22 - 26)

Заступник керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області, встановивши, що відповідачем не вживалися заходи щодо забезпечення режиму охорони заказника місцевого значення "Казавчинські скелі", звернувся до суду з цим позовом, використовуючи повноваження, надані статтями 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з незабезпеченням проведення робіт з винесення меж заказника місцевого значення "Казавчинські скелі" та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Відповідно до статей 43, 44, 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначає Закон України "Про природно-заповідний фонд України".

Преамбулою цього Закону визначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.

Згідно з частинами 2, 4 статті 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Частиною 4 статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

У главі 5 розділу ІІІ Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначений статус заказників.

Так, відповідно до статей 25, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.

На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог охорони навколишнього природного середовища.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Згідно з частинами 3, 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.

Частиною 2 статті 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природо-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно з частиною 3 статті 46 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" витрати, пов'язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться.

Відповідно до пункту "і" частини 1 статті 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема, приймають рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають окремій охороні.

Пунктами 34, 37 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

Частиною 1 статті 2 Закон України "Про землеустрій" визначено, що землеустрій забезпечує зокрема встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Статтею 19 Закону України "Про землеустрій" визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про землеустрій" замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Судом установлено, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території об'єкту природно-заповідного фонду - заказника місцевого значення "Казавчинські скелі", у якому були б визначені місце розташування і розмір земельних ділянок, включених до його території, власники земельних ділянок, землекористувачі, межі територій природно-заповідного фонду, не розроблений, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, яке одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій, не приймалося.

Отже, суд погоджується з доводами позову, що Казавчинська сільська рада, якій Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області на цей об'єкт природно-заповідного фонду видано охоронне зобов'язання №МЗланд63-564 від 22.02.2010 року, та яка була відповідальною за збереження режиму охорони його території, допустила протиправну бездіяльність та не забезпечила проведення робіт з винесення меж заказника місцевого значення "Казавчинські скелі" та закріплення їх в натурі (на місцевості), взявши такий обов'язок за охоронним зобов'язанням.

Між тим, з часу оформлення охоронного зобов'язання №МЗланд63-564 від 22.02.2010 року змінилися норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пунктів 3, 4, 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року №5245-VI, який набрав чинності з 1 січня 2013 року, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно зі статтею 70 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Як установлено судом, ландшафтний заказник місцевого значення "Казавчинські скелі" площею 55 га створений у 2010 році на землях Казавчинської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області і розташований за межами населених пунктів вказаної сільської ради.

Згідно з Паспортом території (об'єкту) природно-заповідного фонду №МЗланд63-546 та Положенням про ландшафтний заказник місцевого значення "Казавчинські скелі" територія заказника являє собою прирічковий схил долини р. Південний Буг, що простягнувся на 2-2,5 км вздовж її правого берега, з виходами гранітів. Схили подекуди густо вкриті дерево-чагарниковою рослинністю, верхів'я схилу вкрите степовою рослинністю. (а.с. 22 - 36).

З огляду на ці обставини, суд прийшов до висновку, що землі, на яких розташований заказник "Казавчинські скелі", наразі не належать до земель комунальної власності.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.02.2013 року №65, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.03.2013 року за № 404/22936, затверджено Інструкцію щодо оформлення охоронних зобов'язань на території та об'єкти природно-заповідного фонду, яка визначає основні вимоги щодо оформлення охоронних зобов'язань стосовно забезпечення режимів охорони та збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 3.4 цієї Інструкції охоронним зобов'язанням оформляється передача під охорону території чи об'єкта природно-заповідного фонду з визначенням переліку зобов'язань щодо забезпечення додержання встановленого режиму охорони та збереження.

Охоронні зобов'язання на території та об'єкти природно-заповідного фонду (далі - охоронне зобов'язання) оформляються органами, уповноваженими згідно із Законом України "Про природно-заповідний фонд України", землекористувачам (землевласникам) у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду або їх частини, які створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають.

Охоронне зобов'язання підлягає переоформленню у разі: зміни форм власності на землю, на якій розташована (ий) територія чи об'єкт природно-заповідного фонду; зміни землекористувача (землевласника) у межах території чи об'єкта природно-заповідного фонду; внесення змін до положення про територію чи об'єкт природно-заповідного фонду стосовно режиму охорони та збереження.

Судом установлено, що до цього часу у Положення про заказник місцевого значення "Казавчинські скелі", затверджене 20.09.2010 року, відповідні зміни не внесені, а охоронне зобов'язання на нього не переоформлене. Відтак, обов'язок щодо забезпечення режиму охорони і збереження цього об'єкту, оголошеного заказником, продовжує нести відповідач, якому видано охоронне зобов'язання.

Між тим, суд не вбачає підстав для спонукання відповідача забезпечити проведення робіт з винесення меж заказника місцевого значення "Казавчинські скелі" та закріплення їх в натурі (на місцевості), про що просить позивач, позаяк у відповідача такі повноваження та обов'язки наразі відсутні у зв'язку з тим, що земельна ділянка, на території якої знаходиться заказник, не перебуває у комунальній власності. Воднораз, ці обставини не позбавляють відповідача права добровільно забезпечити проведення таких робіт.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статі 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Такі витрати позивачем у даній справі не понесені.

Керуючись статтями 9, 53, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов заступника керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Кіровоградської області (27100, Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Гагаріна, 7) до Казавчинської сільської ради (27100, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Казавчин, вул. Шкільна, 4, код ЄДРПОУ 04366560) задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Казавчинської сільської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж заказника місцевого значення "Казавчинські скелі" та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Зобов'язати Казавчинську сільську раду вжити заходів щодо забезпечення режиму охорони заказника місцевого значення "Казавчинські скелі".

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш