Рішення

від 25.10.2018 по справі 826/8722/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 25 жовтня 2018 року                      № 826/8722/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали адміністративної справи за позовом   Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Контакт" про затосування арешту коштів на рахунках платника податків , В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління ДФС у м. Києві (далі по тексту – позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» (далі по тексту – відповідач), в якому просить: прийняти рішення про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» (код ЄДРПОУ 38077724), зокрема, №26005014601401 та №26004014601402 (980 – українська гривня) у ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО – 300346) №37515000159051, №37619100159051 у Казначейство України (ел.адм.подат) (МФО – 899998), а також тих рахунків, які можуть бути відкриті у період дії арешту. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» отримано наказ Головного управління ДФС у м. Києві на проведення перевірки від 31 березня 2017 року №2413, однак всупереч вимог статті 81 Податкового кодексу України відповідачем не було допущено працівників податкового органу до проведення перевірки, що підтверджується актом від 05 квітня 2017 року №227/26-15-14-04-03. В судовому засіданні представник позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» у запереченнях на позовну заяву зазначив, що в межах адміністративної справи №826/4913/17, рішення у якій набрало законної сили, судом встановлено, що Головне управління ДФС у м. Києві без належних на те підстав прийняло наказ, який визнано протиправним та скасовано. При цьому, представник відповідача стверджує, що податковим органом не дотримано вимог податкового законодавства щодо оформлення документів на проведення перевірки відповідача, а тому Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» правомірно не допущено працівників податкового органу до проведення перевірки. Додатково представник відповідача зазначив, що накладення арешту на кошти можливе лише у разі наявності у відповідача податкового боргу та відсутності у боржника майна або коли вартість такого майна недостатня для погашення податкового боргу. Водночас, за відповідачем не значиться податковий борг чи відсутність майна. Зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку спрощеного провадження. Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2017 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» надійшов запит Головного управління ДФС у м. Києві №4041/10/26-15-14-04-03-14 від 23 лютого 2017 року «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)», в якому контролюючий орган зазначив про необхідність надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» засвідчені підписом посадової особи Товариства та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ «Стріт-ТФК Груп» у періоді з 01 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, а також щодо використання у власній господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» товару (кислота соляна концентрована; кран кульовий г/шт.диам 32; ніпель бронзовий; змішувач; циліндр сцеплення головний УАЗ тощо) та послуг (організація перевезень вантажів; за послуги з транспортування вантажу; організація перевезень вапняку та металопрокату), придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеним платником податків. Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» не надало документів на вказаний запит, вважаючи, що останній складений з порушенням вимог пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України. В подальшому, Головне управління ДФС у м. Києві відповідно до вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з відмовою у наданні пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит №4041/10/26-15-14-04-03-14 від 23 лютого 2017 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стріт-ТФК Груп» (код ЄДРПОУ 40235975) за жовтень 2016 року, видано наказ №2413 від 31 березня 2017 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт». Як стверджує позивач, на підставі вказаного наказу та направлень №291/26-15-14-04-03 та №290/26-15-14-04-03 від 04 квітня 2017 року працівниками податкового органу здійснено вихід за податковою адресою відповідача з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки. У зв'язку з відсутністю за вказаною адресою посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт», Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт №225/26-15-14-04-03 від 04 квітня 2017 року про неможливість вручення копії наказу та ознайомлення з направленнями посадовим особам відповідача. 05 квітня 2017 року працівниками Головного управління ДФС у м. Києві потворно здійснено вихід за адресою здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт», де представнику відповідача за довіреністю вручено копію наказу Головного управління ДФС у м. Києві №2413 від 31 березня 2017 року. Водночас, посадовими особами 05 квітня 2017 року не допущено до проведення перевірки податковий орган, про що складено відповідний акт №227/26-15-14-04-03. Вказані обставини недопуску відповідачем працівників податкового органу до проведення перевірки зумовили звернення позивача до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. У пункті 94.2 вказаної статті передбачено обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Так, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (підпункт 94.6.2 пункт 94.6 статті 94 Податкового кодексу України). Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування: - арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; - адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна). При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Проте, доказів наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача. Суд при прийнятті рішення враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06 лютого 2018 року у справі №813/4401/16. Згідно з пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Таким чином, Головне управління ДФС у м. Києві, у разі його недопуску платником податків до проведення перевірки, може звернутися до суду з вимогою виключно про арешт майна платника податків або ж з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Проте, податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Враховуючи вимоги статті 94 Податкового кодексу України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Враховуючи те, що позивачем не застосовано до відповідача арешт майна платника податків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» відсутні. Суд при прийнятті рішення також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27 березня 2018 року у справі №813/2316/17. Додатково суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» оскаржено в судовому порядку наказ Головного управління ДФС у м. Києві №2413 від 31 березня №2017 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» (код ЄДРПОУ 38077724)». Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2017 року в адміністративній справі №826/4913/17 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт» відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2017 року  скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено – визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Буд Контакт» (код 38077724)» №2413 від 31.03.2017 року. В межах даної справи встановлено, що запит контролюючого органу від 23 лютого 2017 року № 4041/10/26-15-14-04-03-14 не відповідає вимогам абзацу першого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а тому суд прийшов до висновку, що цей запит не може вважатися тим запитом, наявність якого є обов'язковою при призначенні документальних перевірок. Також при розгляді адміністративної справи №826/4913/17 встановлено, що податковим органом не доведено дотримання контролюючим органом встановлених нормами Податкового кодексу України умов та порядку прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, та не спростовано встановленого колегією суддів факту невідповідності запиту від 23 лютого 2017 року № 4041/10/26-15-14-04-03-14 вимогам абзацу першого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України. Водночас, приписи пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначають, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. При цьому, статтею 81 Податкового кодексу України врегульовано умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок. Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для проведення перевірки є належним чином оформлені та прийняті за наявності належних на те підстав наказ, направлення та пред'явлення їх разом із службовим посвідченням до початку проведення перевірки посадовим особам платника податків. Водночас, в даному випадку в судовому порядку встановлено протиправність прийняття наказу №2413 від 21 березня 2017 року. Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З урахуванням наведених вище обставин, зважаючи на рішення в адміністративній справі №826/4913/17, суд приходить до висновку про правомірність недопуску відповідачем посадових осіб податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Контакт», що як наслідок свідчить про відсутність підстав для звернення позивача до суду із вимогою про застосування адміністративного арешту на рахунках платника податків. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України. Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у м. Києві відмовити повністю. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук