Постанова

від 18.04.2007 по справі 4/15-пн-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/15-пн-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.04.07                                                                                       Справа №4/15-пн-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі – Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача:          Білицький Є.М., дов. б/н від 15.03.2007;

відповідача:      Никифоров О.Є., дов. б/н від 05.02.2007;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІУС», м. Скадовськ Херсонської області

на рішення господарського суду Херсонської області від 25.01.2007 р. у справі № 4/15-ПН-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Будівельно-монтажне управління №23», м. Скадовськ Херсонської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІУС», м. Скадовськ Херсонської області

про усунення перешкод в користування майном шляхом виселення,    

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження №1227 від 17.04.2007 голови Запорізького апеляційного господарського суду справу №4/15-ПН-07 передано на розгляд колегії суддів: головуючий –  Шевченко Т.М. , судді Яценко О.М., Радченко О.П.

       Справу прийнято до провадження колегією суддів.

        За клопотанням представників сторін  розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

        В судовому засіданні 18.04.2007 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.01.2007року (суддя Ємленінова З.І.) задоволено позовні вимоги ВАТ «Будівельно-монтажне управління №23» про усунення перешкод в користуванні позивачу належним йому майном шляхом виселення відповідача – ТОВ «ГЕЛІУС» з нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі будинку №15 по вул. Гагаріна в м. Скадовську Херсонської області. Рішення мотивовано тим, що договір оренди, на підставі якого відповідач перебуває у спірних приміщеннях, є нікчемним, тому він не породжує у сторін відповідних прав і обов'язків, отже, відповідач безпідставно займає спірні приміщення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням господарського суду, відповідач у справі – ТОВ «ГЕЛІУС» звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій  просить скасувати рішення господарського суду від 25 січня 2007 року  по справі № 4/15-пн-07, в задоволенні позову відмовити.

В  апеляційній скарзі ТОВ «ГЕЛІУС» вказує, що господарський суд при вирішення спору порушив норми матеріального та процесуального права, а саме:

Він не отримав від позивача ні копію позовної заяви, ні заяву про доповнення позову, вважає, що його клопотання про відкладення розгляду спору суд відхилив необґрунтовано, стверджує, що суд неправомірно застосував до спірних відносин приписи ст. 220 ЦК України про нікчемність договору.

В судовому засіданні представник ТОВ «ГЕЛІУС» підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач (ВАТ «Будівельно-монтажне управління №23») письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні  його представник  заявив, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити. Зауважує, що, крім того, договір оренди є нікчемним, він на даний час припинив свою дію внаслідок закінчення терміну, на який сторонами був укладений, що також, на думку позивача, є правовою підставою для звільнення відповідачем спірних приміщень.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до  приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами  повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

    Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та апеляційних скарг, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, встановила наступне:

  01.01.2005 року між ВАТ «Будівельно-монтажне управління №23» і ТОВ «ГЕЛІУС» був підписаний Договір №2 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець (ВАТ) надає, а Орендар (ТОВ «ГЕЛІУС») приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 86,5 кв.м, розташоване у будівлі гуртожитку ВАТ «БМУ №23» за адресою: м. Скадовськ, вул. Гагаріна,15. Приміщення надається в оренду під магазин (а.с.7).

 Відповідно до пункту 7.1 Договору, він вступає в силу 01.01.2005 року та діє до 31.12.2007 року (тобто, укладений терміном  на 3 роки).

 Договір оренди сторонами нотаріально не посвідчений.

 01 червня 2006 року сторони за договором оренди уклали додаткову угоду до договору оренди нерухомого  майна, якою змінили розмір орендної плати та встановили термін дії договору – до 31 грудня 2006 року. Додаткова угода також нотаріально не посвідчена.

     Вимога позивача про усунення перешкод в користуванні належним йому майном шляхом виселення відповідача зі спірного нежитлового приміщення стали предметом судового розгляду у господарському суді.

      Колегія судів, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи,  проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм чинного законодавства при винесенні рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню за наступних обставин.

Відповідно до вимог, закріплених у статті 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі, а якщо термін дії такого договору складає один рік і більше, він, крім того, має бути нотаріально посвідчений.

Як встановлено господарським судом і підтверджується матеріалами справи,  предметом спірного договору є нежитлове приміщення, як окрема частина будівлі гуртожитку,  розташованої  в м. Скадовськ, Херсонської області, вул. Гагаріна,15. Договір оренди укладено на строк, більш ніж 1 рік.

Згідно зі ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.220 ЦК України, суд може визнати такий договір дійсним, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Отже, для визнання дійсним договору в судовому порядку, необхідно одночасно наявність наступних умов:

             - домовленість сторін щодо всіх істотних умов договору;

             - повне або часткове виконання договору;

             - ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення такого договору.

Як свідчать матеріали справи, Договір оренди №2 був укладений сторонами 01.01.2005 року на строк до 31.12.2007 року. Жодна із сторін не наполягала на додержанні вимог закону щодо нотаріального посвідчення даного договору. В матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження того, що одна із сторін після підписання спірного договору і на протязі майже 2 років ухилялася від нотаріального посвідчення  договору оренди. Не надані таки докази і суду апеляційної інстанції.

Таким чином, підстави вважати спірний договір дійсним та визнати його таким в судовому порядку відсутні. Крім того, такі вимоги суду не заявлені. Також слід зазначити, що на дату прийняття рішення господарським судом та розгляду апеляційної скарги термін дії договору оренди №2, з урахуванням умов додаткової угоди, закінчився.    

Таким чином, аналізуючи матеріали справи і подані сторонами докази, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд правомірно застосував до спірних правовідносин  ч.1  ст. 220 ЦК України, оцінивши Договір оренди №2 як нікчемний.

Виходячи з приписів ст.ст. 215, 216 ЦК України, нікчемний правочин (яким є спірний договір оренди) є недійсним. Визнання нікчемного правочину в судовому порядку недійсним законом не вимагається. Недійсний правочин не створює для сторін юридичних наслідків.

Таким чином, договір №2 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2005 року є нікчемним, отже, він не створив для сторін наслідків, передбачених умовами договору, в тому числі і права орендаря користуватися спірним нежитловим приміщенням.

За таких обставин ТОВ «ГЕЛІУС», без правових підстав знаходиться в нежитловому  приміщенні загальною площею 86,5 кв.м, яке розташоване в будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Гагаріна,15, та неправомірно ним користується.

Отже, вимога позивача - ВАТ «Будівельно-монтажне управління №23» про усунення перешкод в користуванні належним йому майном – спірним нежитловим приміщенням в будівлі гуртожитку шляхом виселення ТОВ «ГЕЛІУС» із зазначеного приміщення є  обґрунтованою і правомірно задоволена господарським судом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарським судом при прийнятті рішення всебічно, повно та об'єктивно досліджені всі обставини справи. Рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

В матеріалах справи містяться докази відправлення відповідачу копії позовної заяви, а також заяви в порядку ст. 22 ГПК України.

Крім того, згідно з матеріалами  справи, представник відповідача приймав участь в судовому засіданні та повторно отримав копію позовною заяви. Колегія суддів не вбачає  порушень норм процесуального закону при відмові господарським судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Отже, доводи, що викладені в апеляційній скарзі стосовно неправильного застосування судом норм матеріального права, є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ «ГЕЛІУС» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмежено відповідальністю «ГЕЛІУС», м. Скадовськ Херсонської області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 25 січня 2007 року по справі № 14/15-ПН-07 - без змін.

Відповідно до ст. 84 ГПК України постанову оформлено та підписано 25.04.2007.