Рішення

від 24.10.2018 по справі 381/910/18

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №381/910/18 Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.10.2018 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі головуючого судді Воронюк В.А.

при секретарі Полонській Н.М.

з участю представника позивача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова компанія "Ліон" про визнання договору про надання юридичних послуг недійсним, вчиненим під впливом обману,-

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача - адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив визнати Договір № 18/03 про надання юридичних послуг від 18.03.2015 року недійсним, як таким, що вчинений під впливом обману та зобов'язати ТОВ "Юридична компанія Ліон повернути ОСОБА_2 кошти в розмірі 31000 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що 1 вересня 2011 року, на підставі Свідоцтв про право на спадщину, зареєстрованих в реєстрі за № 3-3239 та № 3-3237, ОСОБА_2 набула у власність дві земельні ділянки - площею 0, 1116 га, кадастровий № НОМЕР_1, цільове призначення (ведення особистого селянського господарства) та площею 0, 2500 га, кадастровий № НОМЕР_2, цільове призначення (обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), зазначені земельні ділянки знаходяться за дресою : АДРЕСА_1.

7 вересня 2011 року позивачка сплатила за державну реєстрацію прав власності на значені земельні ділянки.

В подальшому, в березні 2015 року, позивачка вирішила внести відомості про право власності на земельні ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В зв'язку з тим, що позивачка не є фахівцем в галузі юриспруденції та не слідкує за діючим законодавством, вона звернулась до відповідача. В офісному приміщенні відповідача, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тверська 6/1, при первинній співбесіді з керівником відповідача позивачка виклала своє бажання здійснити реєстрацію свого права власності на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Під час спілкування позивачка надала для огляду керівнику відповідача оригінали правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Директор зрозуміла некомпетентність позивачки в питаннях оформлення відповідних документів, та повідомила про те, що їй необхідно здійснити переоформлення Державних актів на право власності на земельні ділянки та виділення в натурі.

18.03.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ Правова компанія ЛІОН , був укладений Договір № 18/03 про надання юридичних послуг. Зазначений Договір укладався в офісі ТОВ Правова компанія ЛІОН за адресою : м. Київ, вул. Тверська 6/1.

Відповідно до п. 1.2. Договору, об'єм, характер, умови та строки виконання зобов'язань, вартість та порядок оплати визначаються окремими Заявами до Договору. Так, відповідно до заяви № 1 до Договору № 18/03 від 18.03.2015 року, відповідач брав на себе обов'язок переоформити державні акти на право на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та виділення її в натурі, тобто місцем виконання Договору є Фастівський район Київської області.

Загальна вартість робіт за Договором становила 18 000, 00 грн.

Позивачка свої обов'язки виконала. Кошти в розмірі 18 000 грн. сплатила на користь відповаідача. Ці кошти були сплачені в офісі відповідача.

В подальшому, з не зрозумілих для позивачки підстав, керівник відповідача повідомила позивачці, що необхідно додатково доплатити 13 000, 00 грн. Підставою було те, що необхідно дооформити документи згідно умов Договору.

Загальна сума коштів, які отримало ТОВ Правова компанія Ліон , становило 31 000, 0 грн.

Також, на вимогу директора відповідача, 24.03.2015 року позивачка оформила нотаріальну довіреність. За цією довіреністю її представниками були - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Після підписання Договору № 18/03 та оформлення Довіреності, 29.04.2015 року ОСОБА_7 звернувся до реєстраційної служби з заявами про внесення інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримав два витяги з зазначеного реєстру.

Після того, як в офісі відовідача позивачці віддали два Витяги з реєстру, будь-яких інших дій, які були зазначені в Договорі № 18/03, ні хто з представників відповідача не вчиняли.

Керівник відповідача пояснила про те, що саме внесення інформації про земельні ділянки до Державного реєстру прав на нерухоме майно і є переоформленням Державних октів на земельні ділянки.

Також, ніяких дій спрямованих на виділення земельних ділянок в натурі, відповідачем не вчинялись, так як перед виготовленням Державних актів на земельні ділянки виготовлялась відповідна технічна документація для виділення земельних ділянок в натурі.

Керівник відповідача знала, що ні якого переоформлення Державних актів проводити не потрібно, а необхідно лише звернутися до Реєстраційної служби та внести відомості про майнові права позивачки на земельні ділянки. Такі дії позивачка могла здійснити сама. Про те, що Позивачка могла самостійно звернутися до Реєстраційної служби, ніхто не пояснив, - умисно вводячи в оману, було укладено оскаржуваний Договір та отримано кошти.

В період часу з березня 2015 року до лютого 2017 року позивачка неодноразово відвідувала офіс відповідача та намагалась встановити, чому вона заплатила такі кошти за виконання мізерного завдання. Однак відповіді не отримала. В лютому 2017 року позивачка зробила остаточний висновок про те, що при укладанні Договору її ввели в оману та заволоділи її коштами, в зв'язку з чим звернулась за правовою допомогою.

27 лютого 2017 року на адресу відповідача було направлено заяву, згідно якої ставилась вимога повернути кошти.

Зазначена заява залишилась без відповіді, що також підтверджує протизаконність кладеного Договору про надання юридичних послуг.

Також, 27 березня 2017 року до Печерського УП ГУ НП у м. Києві, в інтересах ОСОБА_2 було подано заяву про кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_3

Станом на 2 березня 2018 року кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування.

Всі наведені вище докази дають підстави вважати, що в діях ОСОБА_3, яка є директором відповідача, при укладанні оскаржуваного Договору умисно ввела в оману позивачку з приводу обставин, які мають істотне значення, а саме стосовно предмету правочину.

Представник позивача в судовому засіданні заявленіпозовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовільнити.

Відповідач в судове засідання не з"явився, хоч належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, заяви про слухання справи у відсутність їхнього представника суду не заявляв, відзиву на позов суду не надавав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити.

Судом встановлено,що 1 вересня 2011 року, на підставі Свідоцтв про право на спадщину, зареєстрованих в реєстрі за № 3-3239 та № 3-3237, ОСОБА_2 набула у власність дві земельні ділянки - площею 0, 1116 га, кадастровий № НОМЕР_1, цільове призначення (ведення особистого селянського господарства) та площею 0, 2500 га, кадастровий № НОМЕР_2, цільове призначення (обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), зазначені земельні ділянки знаходяться за дресою : АДРЕСА_1.( а.с.7,10)

В березні 2015 року, позивачка вирішила внести відомості про право власності на земельні ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та за юридичною допомогою звенрнулася до Товариства в з обмеженою відповідальністю "Правова компанія "ЛІОН".

18.03.2015 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова компанія "ЛІОН", було укладено договір №18/03 про надання юридичних послуг (а.с.13-14)

Відповідно до заяви №1 до Договору №18/03 від 18.03.2015 року, відповідач брав на себе обов"язок переоформити державні акти на право на земельну ділянку, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 та виділення її в натурі. (а.с.14 зворотня сторона).

Загальна вартість робіт за договором №18/03 від 18.03.2015 року становила 18000 грн., які позивачка сплатила, що підтверджується копіями квитанцій №37 від 18 березня 2015 року на суму 12500 грн. 00 коп, №09 від 10 квітня 2015 року на суму 3000 грн. 00 коп. та № 24/7 від 12.05 від 2015 року на суму 2500 грн. 00 коп. (а.с.15)

В подальшому на усну вимогу керівника ТОВ "Правова компанія "ЛІОН" позивачкою було сплочено додатково ще 13000 грн. 00 коп., як оплата юридичних послуг по договору №18/03 від 18 березня 2015 року, що підтверджується копією платіжного доручення №1 від 20.10.2015 року (а.с.16)

Таким чином позивачем на рахунок ТОВ "Правова компанія "ЛІОН" було сплочено 31 000 грн.

Згідно довіреності, від 24.03.2015 року позивач ОСОБА_2 уповноважила вести її справи (бути її представником) ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4, та/або ОСОБА_5, та/або ОСОБА_6, та/або ОСОБА_7 (а.с.18)

Після чого, 29.04.2015 року ОСОБА_7 на виконання умов договору №18/03 від 18.03.2015 року, звернувся до реєстраційної служби із заявами про внесення інформації до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримав два Витяги з зазначеного реєстру (а.с.9,12)

Тобто ніяких дій спрямованих на виділення земельних ділянок в натурі , відповідачем не вчинялось, так як перед виготовленням Державних актів на земельні ділянки вже виготовлялась відповідна технічна документація для виділення земельних ділянок в натурі.

Відповідач знав, про те, що дані Державні акти не потрібно переоформляти, проте замовчувала даний факт, чим ввела в оману позивача.

На звернення позивача, щодо повернення коштів відповідач не реагувала.

За фактом звернення ОСОБА_2 із заявою про кримінальне правопорушення відносно директора ТОВ "Правова компанія "Ліон" ОСОБА_3 за ознаками ч. 2 чт. 191 КК України, слідчим відділом Печерського управління поліції ГУНП у м. Києві внесено відомості до ЄРДР №12017100060001650 (а.с.21,22)

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або спорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, ншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, правові наслідки недійсності правочину: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього .кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу зведено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною мовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_3, яка є директором ТОВ "Правова компанія "Ліон" при укладанні договору №18/03 про надання юридичних послуг ОСОБА_2 умисно ввела в оману останню, а тому позов слід задовольнитив повоному обсязі.

Враховуючи, що позивачем ставилось в позовній заяві дві вимоги, а судовий збір при подачі позовної заяви до суду було сплочено як за одну позовну вимогу, позов задоволено повністю, тому згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 704 гривень 80 копійок. та на користь держави в сумі 704 грн 80 коп.

Керуючись ст. 12, 76-81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, п.4 ч.2 ст.16, ст.ст.203,215,216, 230 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати договір № 18/03 про надання юридичних послуг укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова компанія "Ліон" 18.03.2015 року недійсним, як таким, що укладений під впливом обману .

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Правова компанія "Ліон" ( юридична адреса м.Козятин вул. Б.Хмельницького 14, ЄДРПОУ 39181267 ) повернути ОСОБА_2 кошти в розмірі 31000 ( тридцять одну тисячу грн ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова компанія "Ліон" ( юридична адреса м.Козятин вул. Б.Хмельницького 14, ЄДРПОУ 39181267 ) витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_2 у розмірі 704 грн 80 коп та на користь держави у розмірі 704 грн 80 коп.

На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів після проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення строк на апеляційне оскарження рахувати з дня виготовлення повного судового рішення.

Повне судове рішення буде виготовлено 29 жовтня 2018 року.

Суддя: В.А. Воронюк

24.10.2018 року