Рішення

від 17.10.2018 по справі 716/386/18

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/386/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.18 м.Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Стрільця Я.С.

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_2 Міхаеля Васильовича до товариства з обмеженою відповідальністю АВІС АВТО , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю Лаєрс Групп , товариство з обмеженою відповідальністю АВІС-АВТО про захист прав споживача, визнання договору недійним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

До Заставнівського районного суду Чернівецької області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ТОВ АВІС АВТО про визнання недійсним Договору доручення № Д 0680 від 14.09.2017р. та стягнення раніше сплачених грошових коштів у сумі 43 700 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 14 вересня 2017 року між ним та відповідачем ТОВ Авіс Авто було укладено договір доручення №Д 0680 предметом якого є надання відповідачем послуг, спрямованих на пошук та придбання транспортного засобу Citroen Berlingo 1.6 вартістю 437000.00 грн. З метою отримання у власність транспортного засобу він перерахував відповідачу аванс за транспортний засіб у розмірі 43 700 грн. Після зарахування коштів на рахунок відповідача йому стало відомо, що вказана сума не є оплатою частини вартості транспортного засобу, а є платою за послуги відповідача. Однак про таке призначення здійсненого платежу представник відповідача його не повідомив, а стверджував, що це є передоплата за транспортний засіб, тобто надав недостовірну інформацію. Такі дії свідчать про недобросовісність відповідача. Після ретельного ознайомлення із умовами договору йому стало відомо, що сплачені ним кошти йому не будуть повернуті, оскільки договір не передбачає можливості його розірвання без втрати грошових коштів, що є порушенням прав позивача як споживача послуг.

Згідно умов договору ТОВ Авіс Авто взяло на себе зобов?язання за його дорученням від його імені, в його інтересах здійснити юридичні дії та надати послуги щодо пошуку транспортного засобу, визначеного цим Договором, здійснення інформування, консультування, надання пропозицій, супроводження послуг та проведення робіт, пов?язаних із сприянням в укладенні від його імені, договору поставки/купівлі-продажу або будь-якого іншого договору за яким він в подальшому повинен був отримати у власність транспортний засіб, на умовах найбільш вигідних для нього.

Також ТОВ Авіс Авто зобов?язувалось добросовісно вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення у строк, що не перевищує 90 робочих днів з моменту укладення даного Договору. Зокрема: надавати інформацію про потенційних продавців/постачальників транспортних засобів, та/або умови придбання, набуття права власності на транспортний засіб; перевіряти правомочність продавця, постачальника, фінансової установи на укладення договорів; діяти від його імені, та в його інтересах, укладати договори поставки або будь-який інший договір, за яким в подальшому він мав отримати у власність транспортний засіб, в тому числі кредитні договори та договори страхування; передати транспортний засіб та все одержане у зв?язку з виконанням доручення (п.2.1.1 п.2.1.7 договору).

Згідно умов договору він зобов?язувався видати ТОВ Авіс Авто довіреність на вчинення юридичних дій, забезпечити ТОВ Авіс Авто іншими засобами, необхідними для виконання доручення за цим договором; перерахувати на рахунок ТОВ Авіс Авто кошти в розмірі визначеної п.1.7 даного договору вартості транспортного засобу протягом строку, що становить не більше 60 робочих днів з дати укладення даного договору; прийняти транспортний засіб, який придбаний за договором поставки, купівлі-продажу або будь-яким іншим договором ( п.2.2.1 п.2.2.4 договору).

За надання послуг згідно з договором, він зобов?язаний сплатити на рахунок ТОВ Авіс Авто винагороду в розмірі, що становить 10% від вартості транспортного засобу, що зазначено в п.1.6 даного договору та становить 43 700 гривень (п.3.1 договору). Дана грошова сума мала бути сплачена згідно п.3.2. договору не пізніше поточного дня, в якому укладено договір. 14 вересня 2017 року він сплатив на рахунок ТОВ Авіс Авто 43700 ( сорок три тисячі сімсот) грн. авансової плати згідно договору доручення №Д0680, що вказує на те що йому було сказано, що ця сума є авансовою платою за автомобіль, а не плата за послуги. З вищевикладених підстав вражає, що такі шахрайські дії відповідача призвели до істотного дисбалансу договірних прав та обов?язків сторін та завдали шкоди йому як споживачеві. Дані обставини є підставою для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити їх відповідно до обставин викладених в ньому.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання слухання справи повідомлявся відповідно до вимог ЦПК України.

Представники третіх осіб в судове засідання не з?явилися, про причини неявки суд до відома не поставили, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки позивач та його представник в судовому засіданні надали свою згоду на проведення заочного розгляду справи, то справа розглянута за відсутності представника відповідача та представників третіх осіб.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову виходячи з наступного.

На підставі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За змістом ч.1 ст.1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Пунктом 1 ч.1 ст.1008 ЦК України визначено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору.

За змістом ч.2 ст.1008 довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

За змістом ч.1 ст.1009 ЦК України, яка передбачає наслідки припинення договору доручення, якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Статтею 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

У відповідності з ч. ч. 1, 2, п. п. 2 - 4, 7, 10 - 13 ч. 3, ч. ч. 4 - 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

14.09.2017 року між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ ABIC АВТО було укладено Договір доручення № Д 0680 предметом якого є автомобіль марки Citroen Berlingo 1.6 .

Суд дослідивши укладений Договір доручення № Д0680 від 14.09.2017 року приходить до висновку, що умови договору, зокрема ті, що стосуються винагороди повіреного, порядку і наслідків дострокового припинення договору та відповідальності сторін є несправедливими.

Так, відповідно до п.5.1 даний договір може бути припинений шляхом односторонньої відмови Повіреного у випадку відсутності можливості у Повіреного укласти правочин щодо поставки, купівлі-продажу транспортного засобу за вартістю, яка вказана у даному договорі з урахуванням п.1.7 даного договору або у разі не виконання умов договору Довірителем щодо строків та розмірів проведення оплат по договору.

Водночас підпунктом 5.1.1. визначено, що у випадку порушення Довірителем умов, визначених п.2.2.3 Договору Повірений має право заявити про односторонню відмову від Договору. При цьому, якщо Повіреним добросовісно надавались послуги/вчинялись юридичні дії, обумовлені цим Договором, винагорода, визначена п.3.1 Договору поверненню не підлягає.

За змістом підпункту 5.1.2 Договору визначено, що у разі односторонньої відмови від договору Повіреного поверненню підлягає 50% від сплаченої винагороди Повіреного, визначеної п.3.1. Договору.

За змістом підпункту 5.2.1 у випадку відмови Довірителя від Договору в односторонньому порядку протягом трьох днів з моменту укладення даного договору поверненню підлягає 50% від сплаченої винагороди Повіреного, а у випадку, коли заява про відмову від Договору подана Довірителем з порушенням вказаного строку, винагорода, яка вказана у п.3.1 даного договору поверненню не підлягає.

Водночас, Повірений, відповідач у справі, за змістом укладеного Договору не несе відповідальності за порушення умов договору, окрім обов'язку повернути сплачену винагороду у випадку порушення ним своїх зобов'язань за договором, якщо не доведе, що таке порушення сталось не з його вини (п.6.3 Договору), та сплати неустойки у розмірі відсотку від розміру невиконаного зобов'язання, у випадку несвоєчасного перерахування коштів Довірителю (п.6.7 Договору).

Таким чином, відповідач в договорі надав собі можливість не повертати кошти, сплачені споживачем його послуг у разі розірвання договору як за ініціативою споживача послуг, так і за ініціативою відповідача, а також звільнив себе від будь-яких негативних наслідків від порушення прав позивача як споживача послуг у разі розірвання договору, в тому числі і не з вини позивача, що на думку суду приводить до дисбалансу договірних відносин.

Аналізуючи зміст укладеного договору, суд прийшов до висновку, що умови укладеного сторонами Договору доручення, передбачені підпунктом 5.2.1 п.5.2 Договору є несправедливими, оскільки в порушення вимог розумності, добросовісності та справедливості позбавляють позивача, як споживача послуг, можливості відмовитись від договору без втрати сплачених ним коштів в рахунок винагороди Повіреному, не зважаючи на те, чи виконувались повіреним будь-які роботи на виконання доручення, що суперечить вищенаведеним вимогам ст.ст.1008,1009 ЦК України.

Так, із матеріалів справи вбачається, що в укладеному сторонами договорі № Д 0680 від 14.09.2017 року жодним чином не обґрунтовано визначений розмір винагороди Повіреного, зокрема, критерії та розрахунок, за яким її було визначено. Відсутні також будь-які докази, які підтверджують обґрунтованість, справедливість, добросовісність та розумність такої винагороди.

Суд також звертає увагу, що окремо від обов'язку сплати винагороди на споживача послуг Довірителя покладено також обов'язки щодо компенсації витрат Повіреного, які пов'язані з виконанням даного договору (п.2.2.2 Договору). До таких витрат, зокрема віднесено: послуги нотаріуса, послуги з реєстрації (перереєстрації), перегону транспортного засобу, а також інші додаткові витрати, що можуть бути понесеними в процесі виконання договору задля належного його виконання.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Судом встановлено, що в укладеному сторонами договорі наслідки розірвання договору, в тому числі і за ініціативою Повіреного, передбачають утримання на користь останнього від 50% до 100% суми сплаченої винагороди, водночас будь-яка відповідальність, компенсація, відповідача, за порушення умов договору окрім повернення сплачених коштів, відсутня.

Так, суд звертає увагу на вищезазначені умови п.5.1 Договору, яке дає право Повіреному в односторонньому порядку відмовитися від договору у випадку відсутності можливості у Повіреного укласти правочин щодо поставки, купівлі-продажу транспортного засобу за вартістю, яка вказана у даному договорі з урахуванням п.1.7 даного договору або у разі невиконання умов договору Довірителем щодо строків та розмірів проведення оплат по договору.

І така відмова, в свою чергу, дає за умовами договору право відповідачу не повертати 50% отриманої ним винагороди (п.5.1.2)

Аналіз змісту вищенаведених пунктів 2.1, 2.2 Договору, які передбачають обов'язки Повіреного і Довірителя, дає підстави стверджувати, що він містить встановлені жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене здебільшого власним розсудом виконавця.

З огляду на зазначене, суд вважає, що такі положення договору призводять до істотного дисбалансу прав та обов'язків його сторін, порушують принцип добросовісності, а також завдають шкоди споживачеві, а тому в силу положень частин 1, 2, п. п. 2 - 4, 11-13 ч.3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів такі умови є несправедливими для позивача та відповідно до ч.5 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів підлягають визнанню недійсними.

Оскільки визнання недійсними вказаних умов договору щодо розміру та порядку повернення адміністративного платежу, зумовить і зміну інших, взаємопов'язаних з ними положень договору, відповідно до положень ч. 6 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , ч.1, 3 ст.203, ч. 3 ст.215 ЦК України, оспорюваний договір має бути визнаний недійсним в цілому.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як зазначено в ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо визнання оспорюваного ним договору доручення недійсним.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.216 ЦК України сплачені позивачем на виконання укладеного договору кошти в сумі 43700 грн. згідно квитанції від 14.09.2017 рок у(а.с. 1) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 203, 215, 216, 1008, 1009 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 95, 263-265, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 Міхаеля Васильовича до товариства з обмеженою відповідальністю АВІС АВТО , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю Лаєрс Групп , товариство з обмеженою відповідальністю АВІС-АВТО про захист прав споживача, визнання договору недійним та стягнення коштів задовольнити.

Визнати недійсним договір доручення №Д 0680 від 14 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 Міхаелем Васильовичем та товариством з обмеженою відповідальністю АВІС АВТО .

Стягнути з товарситва з обмеженою відповідальністю АВІС АВТО (код ЄДРПОУ 41216210, місцезнаходження: 01135, м.Київ, вул..Жилянська, 148, р/р 26003012099412 в ПАТ Укрсоцбанк , МФО 300023) на користь ОСОБА_2 Міхаеля Васильовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, сплачені кошти в розмірі 43700 (сорок три тисячі сімсот) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Дата складення повного судового рішення 26.10.2018 року.

Суддя Я.С. Стрілець