Ухвала

від 18.10.2018 по справі 761/28938/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року ,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, яке вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук марки Asus», модель X 540 L, s/n-7676 та стаціонарний системний блок чорного кольору з серійним номером RC502SKA11103500020.

В ухвалі слідчий суддя вказав, що існують достатні підстави вважати, що вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 речі, відповідають критеріямст. 98 КПК України, що вказує на необхідність вжиття заходу забезпечення кримінального провадження - арешту вказаного майна.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого суддіпредставник ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу та доповнення до неї в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, відмовити.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що слідчим суддею було порушено вимоги ч.6 ст.173 КПК України, відповідно до якої, ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Також представник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводів стосовно того, що обшук 29 липня 2018 року, під час якого за місцем проживання ОСОБА_10 було вилучено майно, відбувся з численними порушеннями норм кримінального процесуального закону.

Крім того, слідчим в порушення ч.1 ст.236 КПК України не було вжито заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси могли бути обмежені або порушені.

На думку апелянта, постанова слідчого від 30 липня 2018 року про визнання вказаного майна речовими доказами у кримінальному провадженні є формальною.

Крім того, з матеріалів клопотання слідчого не вбачається, що у даному кримінальному провадженні будь-кому висунуте обвинувачення або повідомлено про підозру.

Таким чином, як вважає представник, правові підстави накладення арешту на майно, передбачені п.п.1, 3 ч.2 ст.170 КПК України, зазначені у клопотанні слідчого, свого підтвердження не знаходять.

Також, як зазначає апелянт, поза увагою слідчого судді залишилася та обставина, що майно, про арешт якого ставиться питання, не відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, та у клопотанні слідчого відсутнє належне обгрунтування можливості використання вказаного вище майна як доказу у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргапредставника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22014000000000489 від 28 жовтня 2014 року за фактами створення та діяльності терористичної організації на території Луганської області; фінансування тероризму; вчинення терористичних актів; посягання на територіальну цілісність; захоплення державних та громадських будівель і споруд, тобто за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 258-5 та ст. 341 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в 2015 році громадянин України ОСОБА_11 , перебуваючи на території тимчасово окупованих районів Луганської області, в м. Луганськ, діючи у злочинній змові з учасниками терористичної організації «Луганська народна республіка», незаконно створив, розбудував мережу покриття та очолив оператора мобільного зв`язку вказаної терористичної організації т. зв. «Державне унітарне підприємство «ЛНР» «Луганські комунікації» (далі - «Лугаком»). Діючи в якості директора вказаного оператора ОСОБА_11 підшукав та схилив до протиправної діяльності, яка полягає у забезпеченні учасників терористичної організації «ЛНР» засобами непідконтрольного українській владі мобільного зв`язку, невстановлених на даний час громадян України, з якими вступив у злочинну змову з метою розбудови мережі оператора мобільного зв`язку «Лугаком».

Відповідно до повідомленням ДКІБ СБ України № 30/1/2-10081 від 12.12.2017 отримано інформацію про те, що громадяни України ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інші невстановлені слідством особи, діючи з корисливих мотивів, вступили у злочинну змову з метою сприяння діяльності терористичних організацій так званих «Луганської народної республіки» (далі - «ЛНР») та «Донецької народної республіки» (далі - «ДНР»), а саме забезпечення її учасників фіксованим і стільниковим зв`язком та доступом до мережі Інтернет. Будівництво незаконних об`єктів телекомунікацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей здійснюється за безпосереднього сприяння спецслужб Російської Федерації з метою повної технічної і економічної ізоляції окремих районів Донецької та Луганської областей (далі - ОРДЛО) від України, та поступової інтеграції тимчасово окупованих територій «ЛНР» і «ДНР» в Російську Федерацію.

За наявними даними, вищезазначені особи причетні до створення, фінансування та розбудови незаконного мобільного оператора т.зв. «ДНР» - Республіканський оператор зв`язку «Фенікс» (діє під брендом «Феникс»), та т.зв. «ЛНР» - «Луганские коммуникации» (діє під брендом «Лугаком»), які забезпечують учасників вказаних терористичних організацій конфіденційним стільниковим зв`язком і доступом до мережі Інтернет та використовується бойовиками незаконних збройних формувань т.зв. «ЛНР/ДНР» для керування своїми воєнізованими підрозділами, маневрування військовою технікою і засобами ураження при вчинені ними терористичних актів на Сході України.

За отриманою в ході досудового розслідування інформацією до фінансування та розбудови незаконних мобільних операторів так званих «ДНР, Феникс» та «ЛНР, Лугаком», причетний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Донецьк - генеральний директор компанії «Мобітел», засновник ТОВ «ТД Мобітел» (ЄДРПОУ 38176790, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Шевченка, 23).

ОСОБА_13 , безпосередньо контролює керівників філій та відокремлених підрозділів «Мобітел», лобіює інтереси групи компаній серед керівництва операторів мобільного зв`язку України та так званих «ДНР»/«ЛНР», спілкується із службовими особами органів влади псевдо республік, періодично виїжджає на вказані території, а також контролює співробітників ОСОБА_15 та ОСОБА_17 щодо розбудови мережі терміналів з оплати електронних платежів на території так званих «ДНР»/«ЛНР» та отримує свою долю доходу від продажів продукції «Лугаком» та «Фенікс» в ОРДЛО.

30 липня 2018 року старший слідчий в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук марки Asus», модель X 540 L, s/n-7676 та стаціонарний системний блок чорного кольору з серійним номером RC502SKA11103500020.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 рокузазначене клопотання було задоволено.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленомуКПКпорядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для збереження речових доказів та можливої конфіскації майна.

Пунктами 1,3 ч. 2ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 вказаного Кодексу.

Згідно з ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевіривши при цьому, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132,170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу як накладення арешту на майно, яке вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 . ноутбук марки Asus», модель X 540 L, s/n-7676 та стаціонарний системний блок чорного кольору з серійним номером RC502SKA11103500020.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту, зокрема, на ноутбук марки Asus», модель X 540 L, s/n-7676 та стаціонарний системний блок чорного кольору з серійним номером RC502SKA11103500020.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту вищевказаногомайна, не є переконливими.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбаченихст. 409 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.170,171, 307, 309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 ,- залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, яке вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ноутбук марки Asus», модель X 540 L, s/n-7676 та стаціонарний системний блок чорного кольору з серійним номером RC502SKA11103500020 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/303/2018

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_18

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1