Рішення

від 18.10.2018 по справі 363/2679/17

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.10.2018 Справа № 363/2679/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря - Клименко В.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самостійно зайнятої частини земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою в якій просить, зобов'язати ОСОБА_2 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, частину земельної ділянки (яку зайняв відповідач) з кадастровим номером 3221882001:06:036:0174, яка розташована на території Гаврилівської сільської ради Вишгородського району Київської області по вулиці Героя Михайленка, 40. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона являється власником земельної ділянки загальною площею 0,0948 га. з кадастровим номером 3221882001:06:036:0174, яка розташована на території Гаврилівської сільської ради Вишгородського району Київської області по вул. Героя Михайленка, 40. Земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою ОСОБА_2, який у 2015 році неправомірно захопив частину земельної ділянки ОСОБА_1 та відгородив парканом. Такі дії відповідача порушують права ОСОБА_1, як власника земельної ділянки, а тому позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21.09.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити. Крім того, в судовому засіданні позивач зазначила, що накладення земельних ділянок не відбувається.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, а також пояснив, що паркан на земельній ділянці поставлений попереднім власником. Тобто, ОСОБА_2 паркан нікуди не переносив.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Статті 125, 126 Земельного Кодексу України передбачають, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Як вбачається з копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №037924 від 06.02.2009 року, ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 0,0948 га., яка розташована в с. Гаврилівка, вул. Михайленка, 40, Вишгородського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Згідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №037900 від 20.02.2009 року, ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки площею 0,2299 га., яка розташована в с. Гаврилівка, вул. Михайленка, 55, Вишгородського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до ч.1 ст.158 Земельного кодексу України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 3 статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Стаття 159 Земельного кодексу України визначає порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

Згідно до ч.5 ст.158 ЗК України, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Таким чином, аналізуючи норми статей 158, 159 Земельного кодексу України, у разі виникнення спірних питань щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, розглядаються органом місцевого самоврядування, на підставі заяви однієї із сторін. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, спір вирішується судом.

Відповідно до листа Гаврилівської сільської ради від 31.01.2018 року, письмового звернення гр. ОСОБА_1 для встановлення межі спірної земельної ділянки, до сільської ради не надходило. ОСОБА_1 звернулась до землевпорядної організації ТОВ УКРЛЕНД про відновлення в натурі (на місцевості) межових знаків спірної земельної ділянки.

Згідно до акту відновлення спірної межі земельної ділянки та прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 17.10.2013 року, складеного представником ТОВ УКРЛЕНД в присутності ОСОБА_1, землевпорядника Гаврилівської сільської ради ОСОБА_3 та голови Гаврилівської сільської ради ОСОБА_4, вбачається, що спірну межу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Вишгородський район, с. Гаврилівка, вул. Михайленка (город), площею 0,0948 га., з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, відновлено в натурі (на місцевості) межовими знаками. Ті межові знаки, що не являються фактично існуючими твердими контурами (паркани, огорожі, капітальні будівлі) закріплено на місцевості межовими знаками у вигляді дерев'яних стовпів висотою 1 м. у кількості 4 шт. Ще чотири межових знаки встановлено не було в зв'язку з тим, що паркан гр. ОСОБА_2 встановлений на земельній ділянці, що знаходиться у власності гр. ОСОБА_1

Крім того, відповідно до акту відновлення спірної межі земельної ділянки та прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 17.10.2013 року, складеного представником ТОВ УКРЛЕНД в присутності ОСОБА_2, землевпорядника Гаврилівської сільської ради ОСОБА_3 та голови Гаврилівської сільської ради ОСОБА_4, вбачається, що спірну межу земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, вул. Михайленка (город), площею 0,0948 га., з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, відновлено в натурі (на місцевості) межовими знаками. Ті межові знаки, що не являються фактично існуючими твердими контурами (паркани, огорожі, капітальні будівлі) закріплено на місцевості межовими знаками у вигляді дерев'яних стовпів висотою 1 м. у кількості 8 шт.

Згідно до п.3.12. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом від 18.05.2010 року №376 державного комітету України із земельних ресурсів, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Отже, надані ОСОБА_1 акти відновлення спірної земельної ділянки та прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 17.10.2013 року, не можуть розцінюватись судом, як належний та допустимий доказ, у розумінні ст.77 ЦПК України, щодо захоплення ОСОБА_5 частини земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, оскільки один з актів підписаний лише представником ТОВ УКРЛЕНД , а також вищезазначені акти складені з порушенням вимог п.3.12. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом від 18.05.2010 року №376 державного комітету України із земельних ресурсів .

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності з ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог надала до суду фотокартки, на яких зображено цегляну будівлю , бетонні стовпики на яких натягнуто сітку рабицю.

Однак, з поданих фотокарток, не можливо встановити дійсні обставини справи, а саме, що ОСОБА_2 самовільно зайняв частину земельної ділянки з кадастровим номером 3221882001:06:036:0174 та належить на праві власності ОСОБА_1

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків, що визначено статтею 76 ЦПК України.

Під час розгляду справи, судом задоволено клопотання позивача щодо виклику в судове засідання свідків землевпорядника Гаврилівської сільської ради ОСОБА_6 та представника ТОВ УКРЛЕНД ОСОБА_7, однак дані свідки на неодноразові виклики до суду не з'явились.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, до вказаного висновку дійшла Велика палата Верховного суду, постанова від 15.05.2018 року справа №9901/439/18.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд до свого внутрішнього переконання, приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, які у своїй сукупності підтверджують, що відповідач своїми діями, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушує права ОСОБА_1, як власника земельної ділянки загальною площею 0,0948 га. з кадастровим номером 3221882001:06:036:0174, яка розташована на території Гаврилівської сільської ради Вишгородського району Київської області по вул. Героя Михайленка, 40 , а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтею 376, 382, 383, 391 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самостійно зайнятої частини земельної ділянки - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Д. Рудюк