Рішення

від 25.09.2018 по справі 0440/5737/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Справа № 0440/5737/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участю:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача Домашенко О.О.

представника відповідача Леонова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська ремонтно-механічна компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська ремонтно-механічна компанія" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2018 року № 0018341423 за формою Р , яким ТОВ ДРМК збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 409976 (чотириста дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 25 коп., з яких за податковими зобов'язаннями - 327981 (триста двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 81995 (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 25 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає податкове повідомлення-рішення незаконним, оскільки, висновки про зазначені в акті перевірки порушення, зроблені ДФС на підставі інформації щодо іншої юридичної особи - ТОВ Чермет Харків , без належного дослідження первинних документів, що свідчить про їх необґрунтованість, хоча позивачем для дослідження були надані всі документи, що, на думку позивача, підтверджують реальність здійснення ТОВ ДРМК та ТОВ Чермет Харків господарських операцій та правомірність формування позивачем податкового кредиту з операції по ремонту обладнання.

Зауважив, що позивач здійснив усі можливі фактичні дії та проявив обачливість при виборі контрагента в момент здійснення господарської операції. При цьому, також зазначив, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання перевіряти ділову репутацію та податкову дисципліну контрагента під час укладення та виконання договорів між ними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав відзив на адміністративний позов, в якому свою позицію обґрунтовував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення від 31.05.2018 № 2888, виданого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області заступником начальника відділу аудиту платників території обслуговування Новомосковської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Самарець Ю.М. відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2. п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 31.05.2018 №3049-п, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Дніпропетровська ремонтно-механічна компанія (код ЄДРПОУ 36455308) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Чермет Харків (код ЄДРПОУ 36455308) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ Чермет Харків (код ЄДРПОУ 36455308) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016.

За результатами перевірки складено акт від 23.06.2018 року №33010/04-36-14-23/34497655.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, ст.198 п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІ та п.п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, ТОВ ДРМК завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Чермет Харків на загальну суму 327981 грн., в тому числі у періоді вересень 2016 року у сумі 327981 грн., в результаті чого ТОВ ДРМК занижено податок на додану вартість на загальну суму 327981 грн., в тому числі у періоді вересень 2016 року у сумі 327981 грн.

Позивачем було надано заперечення до акту перевірки від 03.07.2018 року за вих. № 16. Листом від 12.07.2018 року за вих. № №41135/10/04-36-14-23 Про результати розгляду заперечень було надано відповідь, в якій зазначено, що висновки акту позапланової документальної виїзної перевірки від 23.06.2018 року є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2018 року № 0018341423 за формою Р , яким ТОВ ДРМК збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 409976 (чотириста дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 25 коп., з яких за податковими зобов'язаннями - 327981 (триста двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 81995 (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 25 коп.

В акті перевірки вказується наступне. ТОВ Чермет Харків (код ЄДРПОУ 36455308) зареєстровано від 21.05.2009 № 14801020000044158 виконавчим комітетом Полтавської міської ради; взято на облік в органах ДФС - 22.05.2009 ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області; стан платника податків - 0 (основний платник); декларація з податку на прибуток підприємства, фінансовий звіт та баланс з 2015 року не подавались; основні фонди за 2016 року - інформація відсутня; інформація про штатну чисельність підприємства - згідно податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) па користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-Дф) за III квартал 2016 року штатна чисельність підприємства становила 29 осіб; декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року, задекларовано усього податкових зобов'язань в сумі 1204,6 тис. гри., позитивне значення різниці між сумою ПО та сумою ПК поточного звітного періоду (рядок 9 - рядок 17 декларацій що сплачується до державного бюджету (ряд. 18) - 0 тис. гри.; сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) фяд. 21)- 112,8 тис.грн. - в 2016 році здійснювало зовнішньо - економічну діяльність (у травні та липні 2016 року здійснювали придбання (імпорт) товару за номенклатурою: сталь холоднокатана ізотропна динамна, країна Російська федерація).

З акту перевірки вбачається, що ТОВ ДРМК за період 01.09.2016 по 30.06.2016 року подано, в установлений законом строк, податкову декларацію з податку на додану вартість № 9197203906 від 19.10.2016 року.

Також, з акту перевірки встановлено, що відповідно до відкритих джерел інформації - Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що по ТОВ Чермет Харків відкриті кримінальні провадження, зокрема:

- ухвала Київського районного суду м. Полтави 26.04.2018 року справа № 552/2293/18 слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області здійснюється досудове розслідування, внесене до ЄРДР за №42018170000000066 від 15.03.2018 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ Чермет Харків протягом 2016-2017 років відображали наявність фінансово -господарських взаємовідносин з групою СГ, які фактично не відбувались.

Документальною перевіркою позивача встановлено наявність господарських взаємовідносин з ТОВ Чермет Харків (код ЄДРПОУ 36455308). Згідно з первинними документами та регістрами бухгалтерського обліку, протягом вересня 2016 року, товариством надано послуг по ремонту обладнання на підставі Договору підряду на загальну суму 1 967 886 грн., у тому числі ПДВ 327 981 грн.

В акті перевіряючими зазначено, що ТОВ ДРМК на підтвердження фінансово-господарських операцій з ТОВ Чермет Харків надано акти виконаних робіт по ремонту обладнання, по яким встановлено: в графі найменування зазначено лише - ремонт редукторів різних марок, без детального переліку проведених ремонтних робіт та використаних запасних частин.

Надані до перевірки протоколи узгодження договірної ціни, також, не містять деталізації наданих послуг для формування вартості ремонтних послуг, що, на думку перевіряючих, не дає можливості виконати вимоги, передбачені Договорами з Замовниками ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля та ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля .

Крім того, до перевірки не надані документи, передбачені Договорами: №129-ПУ- УМТС від 23.01.2015 між ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля та ТОВ ДРМК ; №136-ДУ- УМТС від 23.01.2015 між ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля , а саме:

- акти дефектності,

- акти іспитів,

- сертифікати якості заводу-виробника та/або технічні паспорти або інші документи, які підтверджують якісні характеристики використаних при ремонті запасних частин,

- калькуляції, які повинні були надаватися разом з актами приймання - передачі обладнання в ремонт та з ремонту відповідно до умов даних Договорів.

З акту перевірки вбачається, що надані до перевірки акти приймання-передачі обладнання із ремонту, якими Виконавець передає Замовнику обладнання після виконаних ремонтних робіт, не містять інформації про наявність зовнішніх пошкоджень та комплектність обладнання, що передбачено вищезазначеними Договорами.

Тобто, на думку перевіряючих, надані до перевірки первинні документи не містять необхідних даних про зміст і обсяг господарської операції (деталізації надання послуг) та іншої інформації, згідно з якою можливо зробити висновок щодо реального виконання цих послуг.

Крім того, в акті перевірки вказано, що результати дослідження діяльності ТОВ Чермет Харків вказують на те, що метою їх створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов'язань іншим підприємствам у т.ч. ТОВ ДРМК .

Перевіряючими зроблений висновок, що вищенаведені дані та факти доводять нереальність господарських операцій та дозволяють зробити наступні висновки щодо складених ТОВ ДРМК для цілей оподаткування документів:

- оформлені між ТОВ ДРМК та ТОВ Чермет Харків первинні документи не опосередковуються реальним виконанням операцій, які вони фіксують;

- ТОВ ДРМК здійснено безпідставне оформлення нереальних господарських операцій з ТОВ Чермет Харків з надання послуг по ремонту Обладнання, неправомірно складені первинні документи, інформація з яких перенесена до облікових регістрів всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за№ 168/704;

- при перенесенні ТОВ ДРМК інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів порушено норми частини п'ятої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, абзацу другого розділу 1 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186;

- при перенесенні ТОВ ДРМК неправомірно відображеної інформації у регістрах бухгалтерського обліку до фінансової звітності порушено норми п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за №336/22868.

Враховуючи наведене, перевіряючі дійшли висновків, що вищезазначені документи не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема з прямих матеріальних витрат.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг є складовим елементом витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Відповідно до п. 138.2 цієї статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділомзазначеного Кодексу.

Відповідно доп.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виговленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства (установи), від імені якого складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції й технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 глави 2 Положення № 88).

Загальні принципи формування собівартості продукції (робіт, послуг) визначено у ПБО 16 Витрати . Також може бути розроблено та передбачено наказом про облікову політику внутрішні правила формування собівартості конкретного виду послуг, які надаються підприємством, що не суперечать чинним нормативним документам. Загальні принципи формування собівартості продукції (робіт, послуг) визначено у ПБО 16 Витрати . Також може бути розроблено та передбачено наказом про облікову політику внутрішні правила формування собівартості конкретного виду послуг, які надаються підприємством, що не суперечать чинним нормативним документам.

При цьому, суд зазначає, що розрахунок калькуляції не належить до первинних документів у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не містить усіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 2 ст. 9 цього Закону, не відображає відомостей про господарську операцію. Калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

З матеріалів справи встановлено, та підтверджено представником позивача, що у період, який перевірявся, Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропетровська ремонтно-механічна компанія мало господарські відносини з ТОВ Чермет Харків згідно договору підряду № 3 від 06.02.2015 року.

Так, згідно з договором, ТОВ ДРМК Замовник укладено Договір підряду від 06 лютого 2015 року № 3 з ТОВ Чермет Харків Виконавець , відповідно до умов якого, Виконавець приймає на себе зобов'язання на свій ризик по завданню Замовника виконати із власних матеріалів роботи по ремонту Обладнання, зазначеного у додатках, підписаних обома Сторонами, які є невід'ємною частиною даного Договору. Для виконання робіт також можлива передача запасних частин і матеріалів Замовника, яка оформлюється відповідним актом приймання-передачі і підписується представниками обох сторін. Перелік, обсяг та вартість робіт узгоджуються Сторонами в Додатках, які є невід'ємними частинами Договору. Замовник зобов'язується прийняти та сплатити зазначені роботи. Згідно умов Договору Виконавець зобов'язується використати необхідні для виробництва робіт власне обладнання і якісні матеріали: запасні частини, вузли, агрегати, видаткові матеріали, виробничі рідини і т.д. Замовлення, приймання, складування та охорона матеріалів та обладнання, необхідних для виконання робіт по даному Договору, здійснюється силами Виконавця. Виконавець зобов'язується здати Замовнику виконані роботи актом приймання-передачі, а Замовник зобов'язується прийняти Обладнання з ремонту по Акту виконаних робіт та своєчасно оплатити виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 100 (сто) банківських днів з моменту підписання Акта виконаних робіт.

В свою чергу, вказані господарські операції підтверджені долученими до матеріалів справ належним чином складеними первинними документами (договір підряду № 3 від 06.02.2015 року, специфікація до Договору № 3 від 06.02.2015 року № 26, № 27, № 28, №29, протоколи узгодження договірної ціни від 02.08.2016 року (у кількості 3 шт.), від 15.08.2016 року, від 07.09.2016 року, від 09.09.2016 року, додаткова угода № 1 від 11.05.2015 року до договору № 3 від 06.02.2015 р., додаткова угода № 2 від 01.01.2016 року до договору № 3 від 06.02.2015 р., додаткова угода № 3 від 31.12.2015 року до договору № 3 від 06.02.2015 р., копія Договору № 129-ПУ-УМТС від 23.01.2015 року, додаткова угода № 1 від 11.09.2015 року до договору № 129-ПУ-УМТС від 23.01.2015 року, додаткова угода № 2 від 17.12.2015 року до договору № 129-ПУ-УМТС від 23.01.2015 року, додаткова угода без № від10.06.2016 року до договору № 129-ПУ-УМТС від 23.01.2015 року, додаткова угода без № від 07.04.2016 року до договору № 129-ПУ-УМТС від 23.01.2015 року, специфікація № 26 від 09.09.2016 року, специфікація № 25 від 15.08.2016 року, специфікація № 24 від 02.08.2016 року, копія Договору № 136-ДУ-УМТС від 23.01.2015 року, додаткова угода № 1 від 17.12.2015 року до Договору № 136-ДУ-УМТС від 23.01.2015 року, додаткова угода без № від 07.04.2015 року до Договору № 136-ДУ-УМТС від 23.01.2015 року, специфікація № 3 від 07.08.2016 року, копія Акту приймання-передачі виконаних робіт № 01/27 від 27.09.2016 року, копія Акту приймання-передачі виконаних робіт від 10.09.2016 року, копія Акту приймання-передачі виконаних робіт від 08.09.2016 року, копія Акту приймання-передачі виконаних робіт від 05.09.2016 року(у кількості 3 шт.), наряд на отримання ТМЦ № 116, від 27.09.2016 року, акт приймання обладнання від 27.09.2016 року, копія товарно-транспортної накладної № 27 від 27.09.2016 року, акт приймання обладнання з ремонту від 10.09.2016 року, товарно транспортна-накладна № 26 від 10.09.2016 року, копія наряду на отримання ТМЦ № 300 від 08.09.2016 року, копія акту приймання обладнання з ремонту від 08.09.2016 року, копія товарно-транспортної накладної № 25 від 08.09.2016 року, копія наряду на отримання ТМЦ № 34, від 07.09.2016 року, акт приймання обладнання з ремонту від 05.09.2016 року, копія товарно-транспортної накладної № 22 від 05.09.2016 року, копія наряду на отримання ТМЦ № 124 від 05.09.2016 року, копія акту приймання-передачі обладнання в ремонт від 05.09.2016 року, копія товарно-транспортної накладної № 126 від 05.09.2016 року, копія акту приймання обладнання в ремонт від 02.09.2016 року, копія товарно-транспортної накладної від 02.09.2016 року, копія акту приймання обладнання в ремонт від 10.08.2016 року, копія товарно-транспортної накладної № 160 від 10.08.2016 року, копія акту приймання обладнання в ремонт від 28.07.2016 року, копія товарно-транспортної накладної № 1290 від 28.07.2016 року, копія акту приймання-передачі обладнання з ремонту від 27.09.2016 року, копія товарно транспортної накладної № 27/09 від 27.09.2016 року, копія акту приймання-передачі обладнання з ремонту від 10.09.2016 року, копія товарно-транспортної накладної № 10/09 від 10.09.2016 року, копія акту приймання-передачі обладнання з ремонту від 08.09.2016 року, копія товарно-транспортної накладної № 08/09 від 08.09.2016 року, копія акту приймання-передачі обладнання з ремонту від 05.09.2016 року, копія товарно-транспортної накладної № 05/09 від 05.09.2016 р., копія Акту приймання-передачі виконаних робіт № 670 від 27.09.2016 року, копія Акту приймання-передачі виконаних робіт № 628 від 10.09.2016 року, копія Акту приймання-передачі виконаних робіт № 615 від 08.09.2016 року, копія Акту приймання-передачі виконаних робіт № 601 від 05.09.2016 року, копія Акту приймання-передачі виконаних робіт № 599 від 05.09.2016 року, копія Акту приймання-передачі виконаних робіт № 600 від 05.09.2016 року, копія акту приймання-передачі обладнання в ремонт від 05.09.2016 року, копія товарно-транспортної накладної № 05/09 від 05.09.2016 року, копія довіреності № 333/1 від 05.09.2016 року, копія акту приймання-передачі обладнання в ремонт від 02.09.2016 року, копія товарно-транспортної накладної № 02/09 від 02.09.2016 року, копія довіреності №332/5 від 02.09.2016 року, копія акту приймання-передачі обладнання в ремонт від 10.08.2016 року, копія товарно-транспортної накладної № 10/08 від 10.08.2016 року, копія довіреності № 303/2 від 10.08.2016 року, копія акту приймання-передачі обладнання в ремонт від 28.07.2016 року, копія товарно-транспортної накладної № 28/07 від 28.07.2016 року, довіреність № 292/9 від 28.07.2016 року, копія договору оренди складу № 5 від 06.02.2015 року, договір суборенди № 028 від 01.04.2014 року, копія відомості по рахунку 631 за вересень 2016 року, копія договору № 1 про надання автотранспортних послуг від 02.02.2015 року, копії Актів випробувань, копії паспортів на редуктори).

З матеріалів справи вбачається, що умовами вказаного Договору акти дефектності, акти іспитів, сертифікати якості/технічні паспорти, калькуляції не передбачені, та, як було з'ясовано під час судового розгляду, та не спростовано представником відповідача, при перевірці перевіряючими не вимагалися.

Представником позивача було зазначено, що сертифікати якості при ремонті запчастин не передбачені, технічні паспорти на товар були видані після підписання актів іспитів ТОВ Чермет Харків в одному екземплярі, інший примірник залишився у ТОВ ДРМК , копії якого надавалися в додатках до заперечень для ознайомлення контролюючому органу.

Щодо посилання відповідача на те, що акти випробувань складалися за місцем розташування підрозділів Замовника (ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля , Дніпропетровська область, м. Павлоград), та зазначені дати складання наданих актів прийому здаточних випробувань не відповідають датам складання товарно-транспортних накладних, то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Під час судового розгляду було з'ясовано, та підтверджено представником позивача, що випробування обладнання дійсно відбувається на території міста Павлоград, але не на території Замовника (ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля ), а на базі матеріально-технічної бази позивача, що також знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м. Павлоград. Окрім того, позивач таку схему роботи при виконанні договірних обов'язків з контрагентом ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля використовує на момент складання акту та оскільки самостійно здійснює ремонт обладнання, має комплекс відповідного обладнання, договір оренди № 6 від 02.04.2018 р., має відповідний дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки №1052.16.12 від 10.08.2016 року, які долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Окрім того, судом встановлено, та підтверджено представником позивача, що протягом періоду, за який здійснювалась перевірка, позивач ремонтних робіт самостійно не здійснював, відповідно акти випробувань складалися за місцем збирання обладнання, для можливості усунення недоліків за результатами робіт, а надалі вже відбувалось транспортування обладнання з Харківської області, смт Золочів, згідно товарно-транспортних накладних, та, як наслідок, складення актів випробувань раніше дати транспортування обладнання є вірним та відповідає характеру господарської операції.

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем були надані всі належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер.

Позивач має первинні документи, які не дають підстав вважати, що господарські операції з ТОВ Чермет Харків є нереальними. До того ж, податковим органом в акті не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам укладеного правочину.

Наявними у справі доказами підтверджуються зазначені обставини, а також фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності позивача.

В акті перевірки від 23.06.2018 р. №33010/04-36-14-23/34497655 відсутні посилання та докази контролюючого органу щодо узгоджених дій ТОВ ДРМК з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що позивач міг знати про можливі порушення, які вчиняються його контрагентом.

Окрім того, суд звертає звертає увагу на наявність в матеріалах справи судового рішення у справі № 816/2142/17 за позовом ТОВ Чермет Харків , в якому зазначено: Таким чином, в ході судового розгляду справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з контрагентами ТОВ "Спецремпідряд", ТОВ "Таргет Глобал", ТОВ "Терра Еко Продукт", ТОВ "Борисфен-Груп-ЛТД", ТОВ "НВП "Полі-Пласт", ТОВ "ХСК Ракурс", ТОВ "Кромбуд ЛТД", ТОВ "Компанія "Інтертрейд", ТОВ "ЛТД Нефріт", ТОВ "Тек Юг", ТОВ "Леонс", ТОВ "БК "Обсідан", ТОВ "Амазоніт ВС", ТОВ "Торговий Дім "Афродіта", ТОВ "Центрторг ЮГ", ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", ТОВ "Торгопт-СК", ТОВ "Охоронна фірма "Вовкодав", ТОВ "Адоріс Центр", ТОВ "Баркус", ТОВ "Бізнес Страйк". В подальшому, виготовлена позивачем з придбаної за вищеописаними операціями продукція була реалізована його контрагентам: ТОВ "Харелектромет", ДП "ВК "Краснолиманська", ТОВ "Дніпропетровська ремонтно-механічна компанія", ПРАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", ПРАТ "ДТЕК Добропіллявугілля", ПАТ "Електромашина", ТОВ "Елефант", ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", ТОВ "Дніпропетровський електро-механічний завод", ТОВ "Рембутпобут", ТДВ "Шахта Білозерська", що підтверджується наявними матеріалами справи (а.с. 179 т.1 - а.с. 18 т.2, а.с. 57 т.2 - а.с. 215 т.2, а.с. 224 т.2 - а.с. 239 т.2, а.с. 145-214 т. 9) .

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) 816/809/17 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідні висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з висновками, викладеними у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії, в якому, зокрема, зазначено: "71 Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

19 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 806/4988/13-а, адміністративне провадження №К/9901/3749/18 (ЄДРСРУ № 74768444) проводив аналіз реальності господарської діяльності в призмі порушеної кримінальної справи відносно контрагента платника податків.

Суд підкреслив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків , зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Судами також обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на наявність порушеної кримінальної справи відносно контрагента за фактом створення фіктивного підприємства (ст. 205 Кримінального кодексу України), оскільки будь яких доказів в підтвердження такого доводу відповідачем надано не було, як не було надано і відповідного вироку по такій справі.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання перевіряти ділову репутацію та податкову дисципліну контрагента під час укладення та виконання договорів між ними.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України , для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, в силу приписів пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Натомість, висновки в акті перевірки від 23.06.2018 р. №33010/04-36-14-23/34497655 фактично ґрунтуються на аналізі податкової інформації відносно контрагента - ТОВ Чермет Харків .

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, останній не був зареєстрований у встановленому законом порядку та не мав свідоцтва платника податків на додану вартість.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

У рамках даної справи податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України .

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України , за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом при вирішенні даної справи.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій, отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставним.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України , ст.ст. 242-246 , 25 0Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська ремонтно-механічна компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2018 року № 0018341423.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська ремонтно-механічна компанія" (код ЄДРПОУ 34497655) судові витрати у розмірі 1762 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 05.10.2018 року.

Суддя В.В. Кальник