Рішення

від 29.10.2018 по справі 0540/5887/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 р. Справа№0540/5887/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стойки В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сівагротранс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про визнання протиправними та скасування розрахунків плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сівагротранс» (далі - ТОВ «Сівагротранс» ) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, зокрема:

22 червня 2018 року водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_1, причеп МЕГА регістраційни номер НОМЕР_2 який належить позивачу, перевозив вантаж - соняшникове насіння. Транспортний засіб був навантажений менше, ніж можливо від нормативно допустимої маси, а саме 37,350 тон при нормативно допустимій 40 тон.

За результатами габаритно-вагового контролю встановлено перевищення осевих навантажень (нормативно допустиме 11/11/22 фактично 5750/8650/22950 кг), тобто навантаження на здвоєну задню вісь автомобіля перевищує норму.

В той же день було складено акт від 22 червня 2018 року № 0004599 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку від 22 червня 2018 року №0011135 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі акту складено розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яким згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 позивачу визначено плату за проїзд з перевищенням нормативних вагових параметрів в сумі 51 євро.

22 червня 2018 року водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_3, причеп ОВИБОС регістраційни номер НОМЕР_4 який належить позивачу, перевозив вантаж - соняшникове насіння. Транспортний засіб був навантажений менше, ніж можливо від нормативно допустимої маси, а саме 39,750 тон при нормативно допустимій 40 тон.

За результатами габаритно-вагового контролю встановлено перевищення осевих навантажень (нормативно допустиме 11/11/22 фактично 6,05/10,55/23,15 т), тобто навантаження на здвоєну задню вісь автомобіля перевищує норму.

В той же день було складено акт від 22 червня 2018 року № 0004911 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку від 22 червня 2018 року №0011478 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі акту складено розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яким згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 позивачу визначено плату за проїзд з перевищенням нормативних вагових параметрів в сумі 29,6 євро.

22 червня 2018 року водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_5, причеп ОДАС регістраційни номер НОМЕР_6 який належить позивачу, перевозив вантаж - соняшникове насіння. Транспортний засіб був навантажений менше, ніж можливо від нормативно допустимої маси, а саме 38,620 тон при нормативно допустимій 40 тон.

За результатами габаритно-вагового контролю встановлено перевищення осевих навантажень (нормативно допустиме 11/11/22 фактично 6,05/10,55/25,5 кг), тобто навантаження на здвоєну задню вісь автомобіля перевищує норму.

В той же день було складено акт від 22 червня 2018 року № 0004909 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку від 22 червня 2018 року №0011476 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі акту складено розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яким згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 позивачу визначено плату за проїзд з перевищенням нормативних вагових параметрів в сумі 82,14 євро.

Вважало, що вимірювання ваги транспортного засобу, що стало підставою для складання розрахунку, виконано з порушенням вимог законодавства.

Так, довідки від 22 червня 2018 року не містять інформації про час здійснення зважунного контролю; відсутні докази вручення довідки водієві, відсутній чек про зважування. Також в актах про перевищення транспортними засобами вагових параметрів, довідок про результати здійснення вагового контролю, не містять будь яких характеристик, найменування в частині вимірювального та звужувального обладнання, зокрема якими саме вагами проводилось зважування транспортних засобів, який відсоток похиби таких ваг, інформація, на якому пересувному або стаціонарному пункті габаритно-вагового контролю здійснювалось зважування.

Крім того, на думку позивача, під час перевірки в порушення п.п. 12 та 13 Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 транспортні засоби не були затримані та продовжили свій рух по визначеному маршруту.

Позивач просив визнати незаконнимими та скасувати розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 22 червня 2018 року № 0004599 на суму 51 евро, №0004911 на суму 29,60 евро, № 0004909 на суму 82,14 евро, що складений Управлінням Укртрасбезпеки у Донецькій області.

Відповідач до суду відзиву не надав.

Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі їх представника. Представник відповідача до судового засідання не з'явився був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з'ясував наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 22 червня 2018 року водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_1, причеп МЕГА регістраційни номер НОМЕР_2, який належить позивачу, перевозив вантаж - соняшникове насіння. За результатами габаритно-вагового контролю встановлено перевищення осевих навантажень нормативно допустиме 11/11/22 т. фактично 5,750/8,650/22,950 тонн.

В той же день службовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпеки) було складено акт від 22 червня 2018 року № 0004599 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку від 22 червня 2018 року №0011135 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі акту складено розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яким згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 позивачу визначено плату за проїзд з перевищенням нормативних вагових параметрів в сумі 51 євро.

22 червня 2018 року водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_3, причеп ОВИБОС регістраційни номер НОМЕР_4 який належить позивачу, перевозив вантаж - соняшникове насіння.

За результатами габаритно-вагового контролю встановлено перевищення осевих навантажень (нормативно допустиме 11/11/22 фактично 6,05/10,55/23,15 т. В той же день службовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпеки) було складено акт від 22 червня 2018 року № 0004911 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку від 22 червня 2018 року №0011478 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі акту складено розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яким згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 позивачу визначено плату за проїзд з перевищенням нормативних вагових параметрів в сумі 29,6 євро.

22 червня 2018 року водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_5, причеп ОДАС регістраційни номер НОМЕР_6 який належить позивачу, перевозив вантаж - соняшникове насіння.

За результатами габаритно-вагового контролю встановлено перевищення осевих навантажень нормативно допустиме 11/11/22 т. фактично 6,05/10,55/25,5 т.

В той же день службовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпеки) було складено акт від 22 червня 2018 року № 0004909 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку від 22 червня 2018 року №0011476 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі акту складено розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яким згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 позивачу визначено плату за проїзд з перевищенням нормативних вагових параметрів в сумі 82,14 євро.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно пп. 1, 3 п. 4 цього Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті та здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Відповідності до пп. 15, 27 п. 5 Положення № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно п. 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» .

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.

Відповідно до п. 2 Порядку, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно п. 3 Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Відповідно до п. 4 цього Порядку державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Згідно п. 15 Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ч.3 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Згідно ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до абз. 1, 2, 4 п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року затверджені Правила проїзду великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Згідно п. 3 зазначених Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 4 Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25.02.2009 року № 207, крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Таким чином, зазначені норми вказують на обов'язковість знаходження у водія дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданого Державтоінспекцією у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

Крім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 року № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі за текстом - Порядок).

Згідно п. 3 цього Порядку, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п. 6 Порядку, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Згідно п. 16 зазначеного Порядку габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

Відповідно до п. 17 Порядку у разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

Згідно п. 18 Порядку за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно п. 21 Порядку, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Як зазначалось раніше, під час проведеного габаритно-вагового контролю встановлені порушення норм чинного законодавства, а саме, перевищення нормативно допустимого навантаження на вісь на 950 кг (22,950 тонн при нормативно допустимому навантажені 22 тонн), на 1,15 тонн ( 23.15 тонн, при нормативно допустимому навантажені 22 тонни), на 3,5 тонни (25,5 тонни при нормативно допустимому навантаженні 22 тонни) .

Відповідно до п. 26, 27 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджені ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Так відповідно до п. 1 великовагові транспортні засоби (за загальну масу) від 44 до 52 тонн включно становить ставка за кожен км відстані 0,2 євро. Згідно з п. 2 великовагові транспорті засоби з перевищенням допустимих осьових навантажень до 5 відсотків включно становить ставка 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

Враховуючи наведене, управлінням Уктрансінспекції в Донецькій області згідно розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 22.06.2018 року позивачу нарахована плата за проїзд відповідно 51 евро, 29,6 евро, 82,14 евро, а всього в загальній сумі 162,74 євро.

Крім того, пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Посилання позивача на те, що в актах від 22 червня 2018 року не містять інформації про те, яке вимірювальне і зважувальне обладнання використовувалося під час визначення перевантаження здвоєної осі автомобіля, про назву та технічні характеристики вагового комплексу, який відсоток похиб таких ваг, інформація на якому пересувному або стаціонарному пункті габаритно-вагового контролю здійснювалось зважування, є неприйнятними оскільки зазначення таких даних у вказаних документах законодавством не передбачено.

Посилання позивача на те, що в довідках не зазначено час та місце складання є також неприйнятними, оскільки це не передбачено п.18 Порядку № 879. В довідках, які надані позивачем у відповідності до п.18 Порядку № 879 зазначено час і місце здійснення габаритно-вагового контролю.

Посилання позивача на відсутність доказів вручення водіям довідок та чеків на зважування є також неприйнятним, оскільки п.18 Порядку № 879 не передбачає таких обов'язків Укртрансбезпеки.

Посилання позивача на те, що контролюючі особи Управління не здійснили затримку транспортного засобу після виявлення порушень під час габаритно-вагового контролю, є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктом 22 Порядку визначено, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення повноваженнями затримувати транспортний засіб наділені працівники відповідного підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Отже, співробітники Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями затримувати транспортні засоби, як помилково вважав позивач.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене та те, що позивачем не надано до суду відповідного чеку на підтвердження приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами за результатами здійснення повторного зважування транспортного засобу, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання щодо розподілу судових витрат не розглядається.

Суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття оскарженого розрахунку, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сівагротранс» (84525, Донецька обл., Бахмутський район, с.Верхньокамінське, вул.Землянова, буд.120-а, код ЄДРПОУ 39508528) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Академічна, 11-1, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування розрахунків плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення складено та підписано 30 жовтня 2018 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Стойка В.В.