Рішення

від 18.10.2018 по справі 808/569/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 жовтня 2018 року (13год. 00 хв.)Справа № 808/569/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В.,

представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алекс Рейл (69035, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36296288) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Алекс Рейл (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 01.11.2017 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними, оскільки на думку позивача відповідачем під час перевірки зроблені висновки, що первинні документи не засвідчують факт реального здійснення господарських операцій щодо надання послуг по організації перевезення та експедиційне обслуговування. Такі висновки позивач вважає припущеннями, оскільки перевірка контрагента позивача - ТОВ Трейд-Векс не проводилась. Позивач надав послуги з організації та забезпечення перевезень вантажу за договором транспортного експедирування та для виконання своїх зобов'язань уклав договір з ТОВ Трейд-Векс . Зазначає, що використання послуг, отриманих від ТОВ Трейд-Векс та використаних в господарській діяльності позивача, підтверджує досягнення господарської мети - економічного результату. Крім того вказує, що відсутність у ТОВ Трейд-Векс у власності необхідного майна та трудових ресурсів для надання позивачу послуг відповідачем не доведена, як і не доведено, що наслідки господарської діяльності ТОВ Трейд-Векс можуть тягнути настання будь-якої відповідальності для позивача. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 19.02.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 13.03.2018.

У підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 09.04.2018. Підготовче засідання відкладалось до 19.04.2018.

19.04.2018 ухвалою суду продовжений строк підготовчого провадження до 21.05.2018 та відкладено проведення підготовчого засідання до 17.05.2018.

Ухвалою суду від 17.05.2018 провадження у справі зупинено до одужання представника позивача.

25.06.2018 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 25.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справі по суті на 16.07.2018.

16.07.2018 провадження у справі зупинено до 04.09.2018.

04.09.2018 провадження у справі поновлено та відкладений розгляд справи до 01.10.2018.

У судовому засіданні 01.10.2018 оголошувалась перерва до 18.10.2018.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладений у позові. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладеним у відзиві на позов (вх. №7869 від 12.03.2018). Зазначив, що проведеним аналізом контрагента позивача - ТОВ Трейд-Векс встановлено, що будь-яке рухоме чи нерухоме майно у вказаного підприємства відсутнє. Також звернув увагу суду, що у ТОВ Трейд-Векс відсутнє придбання автопослуг та взаємовідносини з залізною дорогою, відсутній власний автотранспорт. Податковий кредит ТОВ Трейд-Векс за спірний період сформований зі іншими господарськими операціями, а не по взаємовідносинам із позивачем. Взаємовідносини із не платниками ПДВ ТОВ Трейд-Векс також не декларувались. Провести перевірки ТОВ Трейд-Векс не можливо, оскільки суб'єкт господарювання не знаходиться за місцезнаходженням. Вважає, що у даному випадку позивачем відображено операцію із ТОВ Трейд-Векс , яка фактично не відбулась. Просив відмовити у задоволення позову.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 18.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

ТОВ Алекс Рейл (код ЄДРПОУ 36296288) є юридичною особою, яка зареєстрована Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 23.12.2008.

На підставі Наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 29.09.2017 №2579 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки , у період з 27.09.2017 по 03.10.2017, посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за півріччя 2017 року та податку на додану вартість за травень 2017 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Трейд-Векс , ПАТ Укрзалізниця у травні 2017 року, у т.ч. в частині подальшої реалізації товару (робіт послуг) ТОВ Євро Клуб , ПВТП Яна та іншим контрагентам.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 10.10.2017 №570/08-01-14-06/36296288 (далі - Акт) (а.с.27-45, т.1).

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті зафіксовані порушення позивачем вимог, зокрема:

п.44.1, ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, пп. 135.1.5 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2017 року на 181499грн.;

пп14.1.36, пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.10 ст.200 та абз. а) п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ у травні 2017 року на суму 201666грн.

В основу вказаного висновку покладені висновки податкового органу щодо здійснення господарських операцій та складання бухгалтерських і первинних документів між позивачем та ТОВ Трейд-Векс та зазначено, що первинні документи по взаємовідносинам не засвідчують факт реального здійснення господарської операції, а саме наданих послуг по організації перевезення та експедиційного обслуговування. Відповідач в акті зазначає, що позивач здійснює свою діяльність у сфері транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним та залізничним транспортом, та за рахунок сформованих витрат по взаємовідносинам з ТОВ Трейд-Векс у травні 2017 року зменшує свій фінансовий результат до оподаткування, тим самим зменшує нарахування податку на прибуток. Операції не мали реального характеру, а проведеною перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку (а.с.30, т.1).

Також в акті вказано, що позивач декларувало придбання послуги (організація та забезпечення комплексу робіт по підготовці перевезення вантажів автомобільним та залізничним транспортом у ТОВ Трейд-Векс ), які документально оформлені та фактично не отримувались (а.с.41, т.1).

Проведеним аналізом баз даних ДФС України встановлено, що ТОВ Трейд-Векс не декларувало взаємовідносини з неплатниками ПДВ, тобто придбання послуг у неплатників не відбувалось. Також ТОВ Трейд-Векс у травні 2017 року сформовано кредит за рахунок декларування товарів: черевики жіночі, хребти лосося морожені, куряче м'ясо, оренда екскаватора, будівельні матеріали, продукти харчування, комп'ютерні комплектуючі. В той же час, ТОВ Трейд-Векс надавались послуги з перевезення, ремонту автотранспортних засобів 76 платникам за загальну суму 5,8 млн.грн. ТОВ Трейд-Векс не є власником рухомого та нерухомого майна, на підприємстві працює 1 особа - директор та 6 осіб за цивільно-правовими договорами. Придбання наданих послуг у травні 2017 року ТОВ Трейд-Векс не декларувалось, відсутнє також придбання авто послуг та взаємовідносини з Залізною дорогою та інформація про наявність власного автотранспорту (а.с.42, т.1).

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем 01.11.2017 прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.12-13, т.1):

№0014521406, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 181499грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 45374,75грн.;

№0014511406, яким збільшено ПДВ на 201666грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 50416,50грн.

Позивачем до ДФС України надано скаргу на вказані податкові повідомлення-рушення, та рішенням ДФС України від 17.01.2018 №1564/6/99-99-11-01-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення (а.с.19-26, т.1).

Не погодившись із такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Із матеріалів справи вбачається, що під час перевірки відповідачем зборені висновки про порушення позивачем норм ПК України щодо правильності відображення та нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Щодо податку на прибуток, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999, терміни вживаються у такому значенні:

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;

фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документ (ч.1).

Частиною 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Щодо податку на додану вартість суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 - 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд погоджується із висновками податкового органу щодо порушень позивачем вищевказаних норм, та зазначає наступне.

В той же час, судом встановлено та доказами, які містяться у справі підтверджується, що позивач мав взаємовідносини із ТОВ Трейд-Векс .

Виникненню таких взаємовідносин передували укладення договорів між позивачем (експедитор) та замовниками:

ТОВ АТ Каргілл , договір транспортного експедирування А3/2016 від 01.08.2016 (а.с.93-102, т.1);

ТОВ Євро Клуб , договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 25.01.2017 (а.с.103-105, т.1);

ПВТП Яна , договір від 02.02.2017 (а.с.106-108, т.1);

ТОВ Агрохім-Партнер , договір від 01.03.2017 (а.с.109-111, т.1);

ПП Бізон-тех 2006 , договір №20-07/16 від 20.06.2016 (а.с.112-114, т.1).

Виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаними договорами підтверджено актами виконаних робіт (а.с.114-127, т.1).

Позивач вказує, що для виконання умов вищезазначених договорів позивачем (Замовник) 01.05.2017 укладений договір №10-05/17-10 із ТОВ Трейд-Векс (Експедитор) предметом якого є організація та забезпечення експедитором за дорученням замовника всього комплексу робіт по підготовці до перевезення вантажів (а.с.90-91 т.1).

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що у всіх товаротранспортних накладних та залізничних накладних вантажовідправником зазначено саме ТОВ Алекс Рейл , при цьому перевізниками вказані інші суб'єкти господарювання, ніж ТОВ Трейд-Векс , зокрема, ПП Остафійчук, ТОВ Рустранс , ПП Тверденко, ТОВ АТК ОСОБА_1 (а.с.203-250, т.1, 1-123 т.2).

Таким чином, не встановлено, який саме комплекс робіт/послуг надані ТОВ Трейд-Векс позивачу та не надано суду доказів фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача доведеними та правомірними.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Також, суд зауважує, що концепція наявності ділової мети передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Окрім того, Верховний Суд додав, що здійснення позивачем як суб'єктом господарювання дій, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 та від 10.04.2018 у справі № 815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Таким чином, юридично правильно оформлені первинні документи не підтверджують реальності господарських операцій та їх зв'язку з господарською діяльністю.

Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об'єктивно не мали можливості виконати поставку в адресу позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Алекс Рейл (69035, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36296288) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.10.2018.

Суддя Ю.В. Калашник